2. Ринок капіталу

Ринок капіталу – це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал виконує наступні функції. По-перше, об’єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди. По-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки. По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо. Кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами економіки.

Кредитний ринок – це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв’язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок – це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позички, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зобов’язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів.

Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансових вкладень). Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; для них характерний найбільший рівень фінансового ризику і відповідно більш високий рівень дохідності.

Слід відмітити, що такий традиційний поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах їх функціонування носить дещо умовний характер. Ця умовність визначається тим, що сучасні ринкові фінансові технології та умови емітування багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові та навпаки.

Характеризуючи окремі види фінансових ринків за обома вищерозглянутими ознаками, слід відмітити, що ці види ринків тісно взаємопов’язані і функціонують в одному ринковому просторі. Так, всі види ринків, які обслуговують обіг різних за спрямованістю фінансових активів (інструментів, послуг), є одночасно складовою частиною як ринку грошей, так і ринку капіталів.

3. Інструменти ринку грошей та капіталів

Цінні папери грошового ринку, звичайно, купу­ються і продаються швидше, ніж довгострокові ЦП, і тому ліквідніші. Крім того, коротко­строкові цінні папери характ­ери­зуються меншими коливаннями цін, ніж довгострокові, що робить їх без­печ­ні­шими за інвестиції. Як наслідок, корпорації і банки активніше вико­рис­то­вують цей ринок для вилучення проценту на тимчасово вільні надлишкові кошти. Цінні папери ринку капіталів, такі, як акції або довгострокові облігації, часто купують фінансові посередники (наприклад, страхові компанії або пенсійні фонди), які мають деяку визначеність щодо суми коштів, що будуть досяжні для них в майбутньому.

На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облігаційний, банківський, обліковий, міжбанківський ...

Гроші – це специфічний товар попит на який визначається як платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги. (часто буває так, що самим товаром і виступають ті ж самі гроші).

Попит на гроші формується з таких складових:

• попит на гроші як засоби обігу(діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод);

• попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість, або спекулятивний попит).

Чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше укладається договорів; чим вищий рівень цін, тим більше необхідно грошей для укладення угод у межах національної економіки.

Грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для розвитку, з одного боку, і організаціями та громадянами, які можуть надати такі кошти – з другого.

Цей ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують декілька основних функцій, в чому і полягає їхня схожість:

• об’єднання дрібних заощаджень населення, держави, бізнесу, інвесторів та створення потужних грошових фондів;

• трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств;

• спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також процес розширеного відтворення через видачу опосередкованих позик;

• надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

Таким чином, грошовий ринок дає змогу здійснити накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки. Водночас це – синтез ринків різних засобів платежу.

Обліковий ринок – частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

Міжбанківський ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Інструменти ринку грошей

Внаслідок короткого строку погашення, боргові інструменти, якими торгують на ринку грошей, зазнають найменших коливань цін, і тому вони – найменш ризикові інструменти.

Векселі Державної скарбниці

Векселі Державної скарбниці – короткострокові боргові інструменти уряду, випущенні з три-, шести- та дванадцяти місячним строком пога­шен­ня. Вони дають певну суму при інкасуванні, оскільки, хоча і не приносять доходу у вигляді відсотків, зате продаються з дисконтом.

Депозитні сертифікати

Депозитні сертифікати є борговим інструментом, який продається банками вкладникам, і по ньому виплачується щорічний процент певного розміру, а при погашенні повертається вихідна ціна купівлі.

Онкольний кредит – короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу.

Вексельний кредит – видача позики до запитання під забезпечення векселя.

Комерційні папери

Комерційні папери – це короткострокові боргові інструменти, які випускаються великими банками та добре відомими корпораціями.

Банківські акцепти

Банківські акцепти – це інструменти грошового ринку які створюються в ході здійснення міжнародної торгівлі. Банківський акцепт – це вексель на банк, що випущений фірмою, яка оплатить його на певну дату в майбутньому і гарантується за певну винагороду банком, який акцептував його.

Чек

Чек – складений за встановленою формою документ, який містить письмовий наказ власника рахунку свому банку заплатити певну суму грошей чекотримачу.

Угоди про зворотній викуп (РЕПО)

Угоди про зворотній викуп є ефективними короткостроковими пози­чками (звичайно зі строком погашення меншим, ніж два тижні), в яких векселі Державної скарбниці, ОВДП, ОЗДП служать як заставні - актив, який кредитор отримає, якщо пози­чаль­ник не поверне позичку.

Резервні фонди

Резервні фонди – це нічні позички типу "overnight" банків один одному їхніх коштів, що містяться у резервній системі. Призначення “резервних фондів” полягає в тому, що ці позички надаються банками один одному. Цей ринок дуже чутливий до кредитних потреб банків, так що процентна ставка по цих позичках є барометром стану кредитних ринків у банківській системі.

Євродолари

Долари США, що вкладені в іноземних банках поза Сполученими Штатами або в зарубіжних філіалах банків США, називаються євродо­ларами.

Інструменти ринку капіталів

Інструменти ринку капіталів – це акції та боргові інструменти зі строком погашення понад один рік. Вони мають далеко ширше коливання цін, ніж інстру­менти ринку грошей і розглядаються, як досить ризиковані інвестиції.

Акція

Акція – це вимога на чистий дохід та активи компанії. Вартість випущених в обіг акцій перевищує вартість будь-якого іншого виду цінних паперів на ринку капіталів.

Заставні

Заставні – це надані позички індивідам або діловим фірмам для купівлі будинків, землі чи інших реальних будов та споруд, де будова або земля служить як застава під позичку. Ринок заставних є найбільшим борговим ринком.

Облігації

Довгострокові облігації випускаються корпораціями з дуже високим кредитним рейтингом. Типова облігація корпорації приносить її власнику процентний дохід двічі на рік з виплатою номінальної вартості при настанні строку погашення облігації. Окремі облігації корпорацій, що їх називають конвертованими облігаціями, також мають ще додаткову властивість, яка дозволяє власнику облігації перетворити її у заздалегідь визначену кількість акцій у будь-який час до закінчення строку погашення облігації.

Цінні папери уряду

Ці довгострокові боргові інструменти випускаються Державною скарбницею для фінансування дефіциту бюджету. Оскільки вони є найширше застосовуваним видом облігацій, вони є найліквіднішими цінними паперами, якими торгують на ринку капіталів.

Муніципальні облігації

Муніципальні облігації є довгостроковими інструментами, що випуска­ються місцевими урядами для фінансування видатків на школи, дороги і т.д. Важлива риса цих облігацій полягає в тому, що процентні платежі по них звільнені від оподаткування всіма видами податків регіону-емітента.

Споживчі та банківські комерційні позики

Це позички споживачам і діловим фірмам, які надаються головним чином банками, а у випадку споживчих позичок – фінансовими компаніями. Часто для цих позичок немає вторинних ринків і тому вони є найменш ліквідними цінними інструментами ринку капіталів.