III. Біосфера (сфера життя). Поняття біосфери вперше введено в геологію австрійським геологом є.Зюсом, в біологію -Ламарком (Франція), в.І.Вернадський дав розуміння біосфери як «обличчя Землі».

На відміну від Зюса і Ламарка, які ототожнювали біосферу з «обличчям Землі», В.І.Вернадський вважав, що біосфера - це частина оболонки планет, на яких виникло й існує життя.

Таким чином, біосфера - це історично давня, пластова, багатокомпонентна, саморегулююча структурна оболонка нашої планети, створена дією живих речей (рослин, тварин та мікроорганізмів), яка визначає склад атмосфери, осадочних порід, ґрунту і гідросфери. Організми, які живуть в біосфері, повинні розглядатися на трьох рівнях - популяції, спільноти, екосистеми.

Популяція - це група істот будь-якого виду організмів. Спільнота включає (в екологічному розумінні) всі популяції, що займають відповідну територію.

Біологічні спільноти, що склалися історично, будучи частиною загального природного комплексу, складають екосистеми, які є первинними структурами, одиницями біосфери.

Передусім у біосфері, завдяки діяльності екосистем, впливу радіації, здійснювалися основні зміни фізико-хімічних властивостей інертної речовини Землі - визначився склад атмосфери, осадочних порід, фунту і гідросфери. В.І.Вернадський вважав, що верхньою межею біосфери є озоновий пласт стратосфери, який визначає можливість життя. Нижня межа біосфери проходить в літосфері на глибині 4,5 км, в океані на глибині 11 км. Біосфера виступає як гігантський акумулятор і унікальний трансформатор променевої енергії сонця. Основним джерелом природних ресурсів Землі є енергія Сонця (99,9%), однак на фотосинтез (моря, океану, суходолу) використовується тільки 0,5% сумарної сонячної радіації, що потрапляє на земну поверхню. При використанні тільки малої кількості енергії рослинність суходолу, моря та океану протягом року засвоює, розкладає, виділяє, заощаджує велику кількість речовин і енергії.

За даними вчених, за рік рослинний світ засвоює 22 • 80" т діоксиду вуглецю, розкладає 1,3 • 10" т води, виділяє 1,2 • 10" т молекулярного кисню, запасає 4 • 1017 ккал сонячної енергії (в 100 разів більше, ніж виробляється енергії всіма електростанці­ями світу).

За рахунок процесу фотосинтезу весь кисень, що міститься в атмосфері, оновлюється через кожні 2000 років, а діоксид вуглецю - через кожні 300 років.

Щорічно продуктивність (кількість біомаси) рослинного світу складає 177 млрд. (122 млрд. т створює рослинність суходолу, 55 млрд. т - рослинність моря).

Продуктивність тварин світового океану складає 100 млн. т (риби 85% за вагою). Один грам бактерій складає більше 600 млрд. істот. За наявності речовин живлення і безперешкодному розмноженні нащадки однієї бактерії за п'ять діб заповнили б світовий океан.

Підбиваючи підсумки викладеного матеріалу, необхідно зрозуміти і запам'ятати, що основне призначення біосфери полягає не в постачанні людини їжею, киснем повітря, а в підтриманні планетарної рівноваги на Землі.

IV. Літосфера - верхній, кам'яний, твердий пласт Землі складається із осадних порід. Нижня частина літосфери є поверхнею Мохомовича (на рівнинах - 30-40 км, в морях, океанах - 3-5 км, в горах - 50 км), нижче якого лежить гранітний і оазальтовий пласти.

Людство, забезпечуючи своє існування, взаємодіє з природою, є його складовою частиною і невід'ємне від природи. Ця взаємодія виражається в процесі праці, куди людина вносить свій розум, науку, мистецтво, працю.

В результаті праці людина не тільки пристосовується до природного середовища, але і намагається його змінити. Вплив людини на природу на початку існування людського суспільства був не дуже помітним, тому що природа самоочищалася і відновлювала свої біологічні ресурси. Швидке зростання населення, бурхливий розвиток виробництва, впровадження результатів науково-технічних досягнень, намагання одержати від природи загальні або тимчасові успіхи наносять їй довготривалі збитки, порушують стабільність, до якої прагне Природа.

Сучасне промислове виробництво забруднює природу не тільки газовидними, твердими відходами, а й тепловими викидами, електромагнітними полями, ультрафіолетовими, інфрачервоними, світловими та іонізуючими випромінюваннями, радіоактивними речовинами, шумовими випромінюваннями й іншими фізичними чинниками. Таке недалекоглядне вторгнення в природне середовище порушує її основний закон стабільного розвитку та екологічної рівноваги, що склався за мільйони років, і ставить людину на межу катастрофи.

Всі природні тіла, компоненти, які людина використовує для задоволення своїх потреб в процесі життєдіяльності, називаються природними ресурсами. Природні ресурси можна умовно поділити на такі групи:

I. Планетарні, космічні.

II. Водні.

III. Ґрунтові, рослинні, фауністичні, кліматичні.

IV. Добувні.

V. Атомні.

Звичайно, розмежування природних ресурсів на п'ять груп є умовним заходом, прийнятим для простоти викладення матеріалу в навчальному посібнику. Зрозуміло, що зміни, наприклад, планетарних ресурсів, безперечно, вплинуть і на рослинні, фауністичні, ґрунтові, кліматичні й інші ресурси.

Таке в загальному вигляді середовище життєдіяльності людини.

Людина за своє життя ставить перед собою багато цілей, яких вона хоче досягти в своєму житті. Щоб пізнати людину, важливо зрозуміти, чого вона прагне і яким чином зможе досягти поставленої мети. Це визначає спрямованість особистості. Вступаючи в різні зв'язки, стосунки, виконуючи будь-яку виробничу діяльність, особистість виходить із відповідних мотивів. Мотиви - це психологічні явища, що стали спонуканням до виконання якої-небудь дії або вчинку.

Для виконання якої-небудь дії або вчинку людині повинна бути створена безпека життєдіяльності.

Забезпечення життєдіяльності - завдання першочергової ваги для особистості, суспільства і держави. З моменту появи на землі людина перманентно живе і діє в умовах потенційних небезпек, що постійно змінюються. Реалізуючись у просторі і часі, небезпеки завдають шкоди здоров'ю людини, що виявляється у нервових потрясіннях, хворобах, інвалідних і летальних випадках. Профілактика небезпек і захист від них - найактуальніша гуманна, соціально-економічна і юридична проблема, у розв'язанні якої держава не може бути незацікавленою.

На сьогодні все більше закріплюється у владних структурах і рядових громадян усвідомлення гостроти проблеми безпеки життєдіяльності і її правового забезпечення на рівні виробництва, побуту і соціально-політичних аспектів. Не так швидко, як хотілось би і як цього вимагає ситуація в суспільстві, але все ж поступово формується в Україні законодавча база для забезпечення життєдіяльності людини у всіх середовищах її перебування: на виробництві, в побуті, в умовах соціально-політичного і навколишнього середовища, а також надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.