
- •6.050201 “Менеджмент організацій”
- •6.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”
- •1. Навчальна програма
- •Тематичний план дисципліни
- •1.1. Зміст дисципліни за темами Змістовний модуль 1. Промислові технології та технологічний розвиток
- •Тема 1. Технологічні процеси і технологічні системи та їх характеристика
- •Тема 2. Технологічний розвиток і його закономірності
- •Тема 3. Пріоритетні напрямки технологічного розвитку та прогресивні види технологій
- •Тема 4. Сучасний технологічний розвиток на рівні підприємства
- •Змістовний модуль 2. Технології як економічні об’єкти
- •Тема 5. Економічна оцінка технологій
- •Тема 6. Оцінка та вибір технологічних рішень на підприємстві
- •Тема 7. Галузеві особливості технологічного розвитку України
- •1.2. Самостійна робота студента над дисципліною
- •Практичні заняття
- •1.3. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни
- •2. Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання Змістовний модуль 1. Промислові технології та технологічний розвиток
- •Тема 1. Технологічні процеси та їх характеристика
- •2.1 Методичні поради до вивчення теми.
- •2.1.1. Навчальне заняття
- •Тема 1. Технологія як основа виробничого процесу
- •Термінологічний словник
- •Запитання для поточного контролю знань
- •2.1.2. Практична робота та методичні поради до її виконання
- •2.1.3. Навчальні завдання
- •2.1.4. Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Технологічний розвиток і його закономірності
- •Дана тема розкриває такі питання:
- •2.2.Методичні поради до вивчення теми.
- •2.2.1. Навчальне заняття
- •Тема 2. Дослідження основних тенденцій та математичне моделювання прогресивних напрямків технологічного розвитку. План
- •Термінологічний словник
- •Запитання для поточного контролю знань
- •2.2.2. Практична робота та методичні поради до її виконання
- •2.2.3. Навчальні завдання
- •Проміжні обчислення за результатами патентних досліджень
- •Розв’язання.
- •2.2.4. Питання для самостійного вивчення
- •Тема 3. Пріоритетні напрямки технологічного розвитку та прогресивні види технологій
- •Дана тема розкриває такі питання:
- •2.3 Методичні поради до вивчення теми.
- •2.3.1. Навчальне заняття Тема 3. Дослідження пріоритетних напрямків технологічного розвитку.
- •Термінологічний словник
- •Запитання для поточного контролю знань.
- •2.3.2.Практична робота та методичні поради до її виконання Порядок виконання роботи
- •2.3.3. Навчальні завдання
- •Залежність
- •2.3.4. Питання для самостійного вивчення
- •Тема 4. Сучасний технологічний розвиток на рівні підприємства.
- •Дана тема розкриває такі питання:
- •2.4. Методичні поради до вивчення теми
- •1. Підготовка технічного завдання та техніко-економічне обґрунтування теми.
- •4. Узагальнення та оцінка результатів проведення досліджень, складання звіту.
- •2.4.1. Навчальне заняття
- •Тема 4. Дослідження технологічного розвитку на рівні підприємства. План
- •Термінологічний словник
- •Запитання для поточного контролю знань
- •2.4.2 Практична робота та методичні поради до її виконання
- •3.4.3 Питання для самостійного вивчення
- •Змістовний модуль 2. Технології як економічні об’єкти
- •Тема 5. Економічна оцінка технологій
- •2.5. Методичні поради до вивчення теми
- •Тема 5. Дослідження показників та принципів організації служби якості на виробництві.
- •2.5.2. Практична робота та методичні поради до її виконання Порядок виконання роботи
- •2.5.3. Навчальні завдання
- •2.5.4. Завдання для самостійного вивчення
- •Тема 6. Оцінка та вибір технологічних рішень на підприємстві
- •2.6. Методичні поради до вивчення теми
- •2.6.1. Навчальне заняття
- •Тема 6. Організація метрологічної служби підприємства і її роль в економічних показниках виробництва. План
- •Термінологічний словник.
- •Запитання для поточного контролю знань
- •2.6.2. Практична робота та методичні поради до її виконання
- •2.6.3. Навчальні завдання
- •2.6.4. Питання для самостійного вивчення
- •Вартісна оцінка нової технології з використанням економетричних моделей.
- •Тема 7. Галузеві особливості технологічного розвитку України
- •2.7. Методичні поради до вивчення теми
- •2.7.1. Навчальне заняття
- •Тема 7. Галузеві особливості технологічного розвитку України План
- •2.7.2. Тематика реферативних робіт
- •2.7.3. Практична робота та методичні поради до її виконання
- •2.7.4. Питання для самостійного вивчення
- •3. Індивідуальні завдання для самостійної роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання.
- •Теми індивідуальних занять з дисципліни
- •“Системи технологій”
- •4. Карта самостійної роботи студента (срс) для спеціальностей напряму підготовки 0306 «Менеджмент і адміністрування»
- •5. Завдання аудиторних контрольних робіт і методичні рекомендації щодо їх виконання для студентів заочної форми навчання
- •5.1. Питання аудиторної контрольної роботи
- •6. Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- •6.1. Поточний модульний контроль знань студентів. Загальні положення
- •6.2. Підсумкове оцінювання знань студентів
- •Шкала нарахування підсумкових балів
- •6.3. Організація та проведення підсумкового семестрового контролю знань з дисципліни
- •6.4. Тестові завдання.
- •Ключі до тестів з дисципліни “Системи технологій”.
- •7. Перелік теоретичних питань, що охоплює зміст робочої програми курсу (залік)
- •Рекомендована література
1. Підготовка технічного завдання та техніко-економічне обґрунтування теми.
2. Вибір напряму досліджень, який передбачає збирання й вивчення інформації з проблеми, проведення патентних досліджень, економічних обґрунтувань і розроблення загальної методики виконання досліджень.
3. Теоретичні та експериментальні дослідження, які включають формування і перевірку наукових ідей шляхом планування й проведення експерименту. В результаті визначається міра відповідності теоретичних розрахунків даним експерименту.
4. Узагальнення та оцінка результатів проведення досліджень, складання звіту.
Отримані результати досліджень використовуються при складанні технічного завдання до проведення конструкторських робіт. Звіт із теми розглядає науково-технічна рада наукової установи 1 затверджує замовник.
Наукові організації можуть бути загальнодержавними, галузевими, самостійними недержавними чи належати відповідним підприємствам. Останнім часом науковою діяльністю займаються також багато малих підприємств, що утворились унаслідок виходу з науково-дослідних установ деяких учених, які мають перспективні для комерціалізації наукові дослідження і хочуть упровадити їх у життя.
Сучасне підприємство може власними силами розробляти нові вироби, а також здійснювати НДіПКР, якщо вони відносно нескладні. У такому випадку використовуються власні спеціалізовані відділи (конструкторський чи відділ головного конструктора (ВҐК); технологічний або відділ головного технолога (ВГТ), а також інші спеціалізовані підрозділи, де є тематичні відділення, які утворюють загальну систему НДіПКР.
Для розроблення складних виробів, проведення довгострокових, дуже складних і великозатратних науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт, проектів крім уже названих спеціалізованих наукових, науково-дослідних, проектних і проектно-технологічних організацій залучаються венчурні фірми.
Бізнес і роботи у науково-технічній сфері не тільки пов'язані з ризиком, а й характеризуються певною невизначеністю (ймовірністю) тривалості у часі. Тому до заходів, які мають сприяти прискоренню створення й освоєння нових виробів, зацікавленості підприємств у впровадженні новацій (інновацій) у ринкових умовах, можна віднести розвиток так званого венчурного бізнесу, створення венчурних фірм.
Ці фірми за своєю спеціалізацією поділяються на такі:
впроваджувальні, які спеціалізуються на практичному освоєнні науково-технічних розроблень;
дослідницькі, діяльність яких розповсюджується на стадії досліджень і розроблень;
обслуговуючі (сервісні), що спеціалізуються на технічному обслуговуванні новинок;
експертні (аналітичні, консультаційні) — виконують аудиторські роботи, надають консультації та інші послуги такого виду.
Найціннішим результатом наукової діяльності є відкриття — виявлення невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу. Відкриття, як правило, є результатом багаторічних наукових досліджень та основою винаходів.
Як правило, винаходи стають результатом проведення прикладних досліджень, сприяють прискоренню науково-технічного прогресу і підвищенню продуктивності. До винаходів відносять нові пристрої, способи та речовини. Новий пристрій повинен базуватись на нових схемах, процесах, нових комбінаціях конструктивних елементів. Новий спосіб має визначати новий перелік І порядок дій, що виконуються людиною, машиною чи апаратом і сприяють досягненню поставленої мети. Основою винаходу є його формула, яка містить технічне рішення, що має новизну пристрою, способу чи речовини.
До винаходів не належать результати творчості, які пов'язані з прийняттям організаційних чи управлінських рішень.
Найбільш масовою формою технічної творчості є раціоналізаторська робота, в результаті якої формується раціоналізаторська пропозиція — нове і корисне для конкретного підприємства чи організації технічне рішення, що передбачає зміну конструкції виробу, технології виробництва, техніки чи складу матеріалу.
Відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції оформляються згідно з існуючим положенням. Автором відкриття вважається той, хто першим опублікував чи сформулював його під час виступу або провів науково-дослідницьку роботу, що дала результати. Відкриття оформляється заявкою та підтверджується дипломом про відкриття. На винаходи видається авторське свідоцтво чи патент. Виконання будь-якої з названих форм науково-технічної творчості підтримується й заохочується матеріально як підприємством, так і державою.
Організація конструкторської підготовки виробництва
Дослідно(проектно)-конструкторські роботи (ДКР) є складним процесом, який поєднує власні конструкторські доробки з експериментальними дослідженнями. Зміст ДКР зумовлюється характером об'єкта розроблення, його призначенням, способом виготовлення. Для узагальненого об'єкта проектування можна виділи ти кілька типових для ДКР етапів, на яких створюється певний склад технічної документації – результат праці конструкторів. Ці етапи роботи регламентуються єдиною системою конструкторської документації (ЄСКД), що діє в усіх галузях промисловості. Склад і зміст ДКР наведені в табл. 3.11.
Стадії розроблення ТЗ і технічні пропозиції часто називають підготовчими. Залежно від складності розроблюваного виробу (об'єкта проектування, будівлі й т. ін.) деякі етапи можуть бути відсутніми, наприклад технічна пропозиція, або скороченими чи суміщеними, наприклад ЕП із ТП чи ТП Із розробленням робочої документації.
Відпрацювання конструкції виробів (об'єктів проектування) на технологічність спрямоване на підвищення продуктивності праці, зниження затрат і трудомісткості робіт, скорочення часу на проектування та виготовлення технологічного устаткування тощо.
Таблиця 3.11
Етапи та зміст дослідно-конструкторських робіт
Етап ДКР |
Зміст роботи |
|
1 |
2 |
|
Технічне завдання (ТЗ) |
Складання бібліографії до теми; вивчення літератури; вивчення інструкцій та інших матеріалів, які стосуються теми. Розроблення і погодження із зацікавленими організаціями ТЗ до проектування виробу; складання плану-графіка і калькуляцій теми. Техніко-економічне обґрунтування доцільності створення виробу |
|
Технічна пропозиція (аван-проект – АП) |
Уточнення техніко-економічного обґрунтування, з'ясування принципових шляхів створення виробу, уточнення загального обсягу робіт, термінів виконання і затрат |
|
Ескізний проект (ЕПр) |
Складання принципової схеми, проведення основних розрахунків, вибір загальних конструктивних І технологічних рішень, розроблення керівних указівок і конструювання (КВК), розроблення креслень загального виду. Проектування та виготовлення макета й найбільш складних функціональних частин пристроїв, їх випробування. Уточнення техніко-економічної ефективності виробу. Підготовка документації для ЕПр, захист його на науково-технічній раді (НТР) |
|
Технічний проект (ТПр) |
Доопрацювання креслень і схем за результатами захисту ЕПр. Додаткові дослідження окремих складових частин та схем виробу. Підготовка креслень загального виду виробу та у разі необхідності загальних видів загальних частин. Визначення можливості застосування стандартних та уніфікованих складальних одиниць і деталей, розрахунки на міцність і надійність. Конструктивне розроблення макетів; технологічне відпрацювання |
|
|
деталей. Виготовлення, монтаж, регулювання і дослідження макета. Випробування макета та основних складових частин. Виготовлення документації ТПр, уточнення розрахунків техніко-економічної ефективності. Експертиза проекту на відповідність сучасному рівню стандартизації. Розгляд ТПр на НТР, його захист за участю зацікавлених організацій і затвердження |
|
Розроблення робочої документації (РД) |
Доопрацювання конструктивних і схемних рішень за результатами захисту ТПр. Розроблення робочої документації складових частин і всього виробу. Оформлення й передача документації у дослідне виробництво. Технологічна і матеріальна підготовка виробництва; виготовлення деталей та складальних одиниць. Загальне складання і монтаж виробу, налагоджувальні роботи. Підготовка документації до попередніх {заводських) випробувань. Попередні випробування. Внесення змін до зразків, коригування документації за результатами випробувань. Проведення експертизи на патентну чистоту, складання патентного формуляра. Уточнення розрахунку техніко-економічної ефективності. Випробування на надійність. Експертиза виробу на відповідність сучасному рівню стандартизації. Державні випробування, внесення змін у документацію за результатами випробувань. Передача документації заводу-виробнику (при подальшому серійному випуску). Часто разом із документацією заводу-виробнику передають також зразки виробу |
Під технологічністю конструкції розуміють сукупність властивостей конструкції виробу (можливість оптимальних затрат праці, матеріалів і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації) порівняно з відповідними показниками однотипних конструкцій виробів такого самого призначення у разі забезпечення встановлених показників якості, прийнятих умов виготовлення, експлуатації та ремонту.
Основний зміст відпрацювання конструкції виробу на технологічність на кожному етапі розроблення конструкторської документації (КД) наведено у табл. 3.12.
Для кожної конструкторської документації необхідна метрологічна експертиза. Вона потрібна для аналізу й оцінювання технічних рішень параметрів виробу, які підлягають вимірюванню, встановлення норм точності та забезпечення методами і засобами вимірювання процесів розроблення, виготовлення, випробувань, експлуатації й ремонту виробів.
Особливе місце в конструкторській підготовці виробів займає функціонально-вартісний аналіз (ФВА) конструкції — метод системного дослідження об'єкта (конструкції, виробу), спрямований на підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів при створенні та експлуатації виробів.
Завдання ФВА — пошук нових, найбільш економічних варіантів конструкції виробів для виконання заданих функцій. Це досягається за рахунок установлення оптимального співвідношення між споживчою вартістю виробу і затратами на його створення.
ФВА має за мету:
на стадії проектування — вибір оптимального варіанта конструкції та організаційно-економічних рішень, які забезпечують виконання виробом заданих йому функцій із мінімальними затратами;
Таблиця 3.12
Основний зміст відпрацювання на технологічність згідно з етапами розроблення конструкторської документації
Етап розроблення |
Зміст відпрацювання
|
1 |
2 |
Технічне завдання |
Формування вимог до виробу, який розробляється, за показниками технологічності на основі аналізу даних про технологічність подібних конструкцій і результатів науково-дослідних робіт |
Технічна пропозиція |
Аналіз варіантів можливих конструктивних рішень виробу. Вибір оптимального (з погляду технологічності) варіанта. Аналіз принципової схеми та компонування виробу, номенклатури оригінальних складових частин, які потребуються при виготовленні застосування нових технологічних процесів і спеціальних засобів технологічного оснащення |
Ескізний проект |
Технологічний контроль КД. Аналіз принципових конструкторських рішень з урахуванням номенклатури використаних матеріалів, габаритних розмірів та конструкції складових частин, загального уявлення про технологічність роз'єднання конструкції, складання і технічного обслуговування виробу |
Технічний проект |
Технологічний контроль КД. Прийняття остаточних рішень про технологічність конструкції і точність виготовлення виробу та його складових частин на основі остаточних конструктивних рішень і повного уявлення про будову виробу відповідно до основних завдань, які розв'язуються при відпрацюванні конструкції на технологічність |
Розроблення робочої документації: а) дослідного зразка (дослідної партії) б) установлюваних серій в) установленого серійного або масового виробництва |
Технологічний контроль КД. Забезпечення технологічності конструкції І точності виготовлення виробу та його складових частин Завершення загалом відпрацювання конструкції на технологічність. Конкретизація умов забезпечення основних вимог технологічності, зокрема використання типових технологічних процесів, переналагоджувального оснащення і технологічного устаткування відповідно до умов серійного (масового) виробництва й визначеного масштабу випуску виробу Доведення конструкції виробу до вимог серійного (масового) виробництва з урахуванням застосування найпродуктивніших технологічних процесів І засобів технологічного оснащення при виготовленні основних складових частин Остаточне відпрацювання виробу та технологічного процесу в період виготовлення І випробування головної (контрольної) серії |
на стадії виробництва — підвищення споживчих властивостей виробів, визначення економічних способів виконання необхідних функцій.
ФВА проводять у декілька етапів. Загальна схема і зміст робіт наведені в табл.3.13.
Таблиця 3.13.
Загальна схема етапів проведення ФВА
Етап |
Зміст роботи |
1 |
2 |
Підготовчий |
Вибір виробу для аналізу. Затвердження завдання на проведення ФВА та організаційна підготовка до аналізу: створення робочої групи, складання плану |
Інформаційний |
Збирання, систематизація, аналіз інформації про конструкцію, технологію, експлуатацію, економічні показники виробу — об'єкта аналізу. Збирання і підготовка техніко-економічної інформації про аналогічні вироби |
Аналітичний |
Формування, аналіз і класифікація функцій. Установлення їх взаємозв'язку й ранжирування. Визначення функціональних затрат І виявлення функціональних елементів із підвищеними економічними резервами. Постановка завдань до пошуку ідей та варіантів |
Творчий |
З'ясування завдань конструювання. Висунення, обговорення і відбір ідей для вирішення завдань. Ескізне опрацювання ідей, підготовка варіантів конструкцій, їх обговорення та відбір. Розроблення пропозицій стосовно відібраних варіантів, їх економічна оцінка |
Дослідницький |
Органічне продовження творчого етапу: оцінка економічної ефективності й реальності запропонованих варіантів, вибір найкращого варіанта, який відповідає комплексу техніко-економічних вимог |
Рекомендаційний |
Оформлення рекомендацій для обговорення на раді ФВА. Прийняття рішень про впровадження рекомендацій. Переробка конструкторської і технологічної документації на виріб у зв'язку зі змінами конструкції за результатами ФВА |
Упровадження |
Розроблення конструкторської та технологічної документації на необхідне оснащення, інструмент, їх виготовлення. Випробування дослідних зразків, запровадження відповідних організаційно-технічних заходів, погодження змін із замовниками і власниками оригіналів технічної документації. Контроль за реалізацією плані в-графіків упровадження рекомендацій ФВА |
Організація технологічної підготовки виробництва
Комплекс заходів, спрямованих на впровадження нових і вдосконалення діючих процесів при освоєнні нових виробів, подальшу механізацію та автоматизацію виробництва, поліпшення показників виробничо-господарської діяльності підприємства, є технологічною підготовкою виробництва (ТПВ) нових виробів (технологій тощо).
Основні завдання ТПВ такі:
а) забезпечення високої якості виготовлення деталей, складання окремих вузлів (частин) та виробу в цілому;
б) найефективніше використання устаткування, виробничих площ (об'ємів) і технологічного оснащення;
в) підвищення продуктивності праці, зниження витрат матеріалів, технологічного палива й енергії.
До складу ТПВ включаються такі роботи:
технологічний контроль конструкторської документації;
коригування отриманої від організації-розробника технологічної документації стосовно конкретних умов підприємства, де виготовлятиметься продукція;
розроблення прогресивних технологічних процесів виготовлення деталей, вузлів і виробу в цілому з урахуванням операцій контролю, регулювання та випробування;
проектування й випробування технологій і виготовлення технологічного оснащення, нестандартного устаткування;
складання норм витрат матеріалів, ресурсів, інструменту тощо;
складання специфікацій на придбання необхідних матералів і комплектуючих виробів;
складання відомостей технологічних маршрутів, поопераційних технологічних карт, планування розміщення устаткування, робочих місць, потокових ліній;
визначення потреб і складання замовних специфікацій на придбання стандартного обладнання та нормалізованого оснащення;
організація навчання персоналу і виконання будівельно-монтажних робіт, що зумовлені необхідністю технічного переозброєння та реконструкції виробництва;
випуск дослідних зразків і партій виробів;
упровадження (налагодження) технологічних процесів, обладнання й оснащення у виробничих підрозділах і на робочих місцях.
При здійсненні ТПВ необхідно
1. Прагнути до типізації та стандартизації технологічних процесів виготовлення і контролю виробів.
2. Забезпечувати уніфікацію технічної документації.
3. Передбачати групові методи обробки деталей.
4. По можливості уніфікувати обладнання та технологічне оснащення.
На стаді технологічної підготовки виробництва вирішується одне з головних питань: які технологічні процеси передбачити для виготовлення нової продукції?
У загальному вигляді виробничі процеси розподіляються на такі групи:
1. Процес перероблення вхідних компонентів, наприклад залізної руди в метал або створення бетонної суміші з окремих компонентів.
2. Процес виготовлення окремих деталей шляхом штампування, механічного оброблення, формування тощо.
3. Складальні процеси зі створення окремих деталей, вузлів і агрегатів відповідних виробів.
4. Процеси тестування та контролю, які передбачають перевірку відповідності окремих деталей, вузлів і готової продукції технічним умовам їх виготовлення.
Сукупність технологічних процесів виготовлення нової продукції утворює виробничий потік, який залежно від обсягів майбутнього виробництва та динаміки попиту може бути орієнтованим на організацію одиничного, серійного чи неперервного виробництва.
Після вибору типу виробництва необхідно підібрати обладнання для його оснащення, враховуючи ряд факторів, перелічених у табл. 3.14.
Під час проектування виробничого потоку основна увага зосереджується на окремих процесах, через які проходять предмети праці під час виготовлення продукції.
Під час розроблення технологічних процесів використовують операційні маршрутні карти, схеми технологічного процесу, складальні схеми та креслення.
1. На операційних маршрутних картах (технологічних маршрутах) визначають маршрути руху заготовок по операціях технологічного процесу.
2. Поопераційні схеми технологічного процесу наочно — за допомогою спеціальних символів — відображають усі операції, що здійснюються на відповідному обладнанні під час виготовлення продукції.
3. Складальні креслення — це детальне зображення окремих елементів продукції.
4. Технологічна схема складання виробу, що розробляється на основі складального креслення, вказує спосіб і порядок (черговість) складання окремих елементів у готову продукцію.
На складні процеси технологічної й організаційної підготовки виробництва та на період організації освоєння нової продукції розробляються проекти організації робіт цих періодів і періоду освоєння,
Управління технологічною підготовкою виробництва може бути:
централізованим, що передбачає створення єдиної для підприємства технологічної служби — відділу головного технолога (ВГТ), який здійснює управління й організацію всього комплексу робіт із ТПВ. Ця система застосовується на заводах із серійним, масовим виробництвом;
Таблиця 3.14
Основні питання, які потрібно вирішити в процесі вибору обладнання
№. |
Показник |
Фактор, що оцінюється |
|
1 |
2 |
3 |
|
1 |
Первинні капіталовкладення |
• Вартість • Виробник • Можливість придбання моделей, що потрібні для використання • Вимоги до простору при розміщенні • Потреба в механізмах, що подають, та допоміжному обладнанні |
|
2 |
Продуктивність |
• Співвідношення використовуваної і номінальної потужностей |
|
3 |
Вимоги до експлуатації |
• Простота використання • Безпека • Ергономічні показники |
|
4 |
Якість продукції, що виготовляється |
• Стабільність виконання технічних умов • Підготовка і навички персоналу |
|
5 |
Гнучкість |
• Співвідношення універсального та спеціального обладнання • Спеціальний інструментарій |
|
6 |
Вимоги до налагодження |
• Складність • Швидкість переналагодження |
|
7 |
Технічне обслуговування |
• Складність • Частота (ритмічність) • Доступність запасних частин |
|
8 |
Старіння |
• Можливість модернізації або модифікації для використання в Інших цілях |
|
9 |
Облік виробництва |
• Запаси і потреба в буферних запасах |
|
10 |
Сумісність у масштабах усієї системи |
• Сумісність (взаємна узгодженість) з існуючими або зі створюваними системами • Контроль функціонування • Відповідність виробничим стратегії і тактиці підприємства |
децентралізованим, характерним для одиничного та дрібносерійного виробництв. У цьому випадку роботи із ТПВ виконуються в основному силами інженерно-технічних працівників і робітників цеху;
змішаним, яке передбачає, що нові технологічні процеси розробляє та відповідає за їх створення відділ головного технолога, а окремі роботи щодо складу ТПВ виконуються в цехах силами цього підрозділу.
На великих підприємствах завдання ТПВ виконують відділ головного технолога, відділ головного металурга, відділ головного зварювальника, інструментальний відділ та інструментальний цех, відділ механізації та автоматизації, а також технологічні бюро окремих цехів.
У процесі ТПВ готуються такі документи:
а) відомість замовлення виробу;
б) відомість технологічних маршрутів;
в) зведена відомість матеріальних нормативів на виріб;
г) карти поопераційних технологічних процесів;
д) зведена відомість необхідного інструменту й оснащення;
є) технологічна схема складання виробу;
ж) нормативи трудомісткості за групами устаткування і видами робіт.
Одночасно з технологічною підготовкою виробництва здійснюється відпрацювання дослідного виробництва нової продукції, яке включає освоєння випуску дослідного зразка, налагодження нових технологічних процесів, перевірку та оцінювання життєздатності нової продукції. Для цього використовують дослідно-експериментальні цехи й відділення підприємств, які відіграють роль з’єднальної ланки науки з виробництвом і, таким чином, суттєво впливають на ефективність проектно конструкторських робіт і на процес виробництва. Відпрацювання нового продукту в дослідному виробництві є завершальною стадією дослідно-конструкторських робіт, на якій остаточно "відточуються" конструкція нового виробу і технологія його виготовлення.
Дослідне виробництво охоплює різні виробничі підрозділи: експериментальні цехи підприємств масового та серійного виробництв; експериментальні виробництва галузевих науково-дослідних установ; вузькоспеціалізовані підприємства, на яких тимчасово можуть відпрацьовуватися нові ідеї; експериментальні дільниці невеликих підприємств або технологічні лінії й підприємства, що створені для випуску нової продукції.
У процесі дослідного виробництва виявляються недоліки конструкції виробу та технології його виготовлення, вносяться відповідні зміни в технічну і технологічну документацію. Дослідне виробництво має ряд особливостей: одночасне освоєння у виробництві декількох різних виробів; обмежені строки підготовки виробництва дослідного зразка; велика кількість конструкторських і технологічних змін. Для виявлення й усунення конструкторських та технологічних недоліків дослідний зразок і дослідна пробна партія експериментально перевіряються шляхом виготовлення в умовах виробництва.
У процесі виготовлення дослідного зразка
проводяться всебічні експлуатаційні випробування дослідного виробу згідно із заданими технічними умовами;
проводяться випробування окремих вузлів І деталей виробу;
перевіряються й уточнюються конструкції деталей і вузлів, оптимальні параметри яких неможливо визначити попередніми розрахунками;
виявляються та усуваються конструкторські дефекти, узгоджуються креслення; / підвищується технологічність виробів;
визначаються найбільш раціональні методи виготовлення вузлів і деталей виробу.
На відміну від дослідного зразка дослідна партія чи серія виробів повинна перевірятися в умовах реального серійного або масового виробництва відповідного підприємства. Тому в процесі виготовлення дослідної партії необхідно
перевірити можливість забезпечення якості оброблення та складання виробу згідно з технічними умовами;
вивірити і налагодити технологічний процес серійного виробництва;
виявити й усунути дефекти технологічного оснащення;
уникнути додаткових робіт припасування, що з'явилися під час виготовлення деталей, складання та випробування пробної партії.
Для виявлення й усунення недоліків у кресленнях і технології під час виготовлення дослідної партії доцільно виконати контрольне складання, яке полягає в наступному. Після припасування деталей, їх складання та проведення випробувань виріб розбирають, визначають точні розміри деталей, порівнюють їх із заданими параметрами в кресленнях і у випадку відхилень уносять зміни в технічну документацію. Потім повторно складають виріб з одночасним хронометражем усіх складальних операцій, розраховуючи затрати часу на складання за відсутності додаткових операцій.
Для прискорення освоєння нового виробу доцільно зміни в кресленнях і технологічних процесах розділити на три групи:
1) такі, що забезпечують потрібну якість виробу і попереджають появу браку;
2) спрямовані на підвищення продуктивності, зниження трудомісткості та скорочення виробничого циклу;
3) передбачають модифікацію чи корінне вдосконалення виробу і технології його виготовлення.
Першу групу змін необхідно внести в креслення і технологічні процеси до моменту запуску виробу в серійне виробництво. Зміни другої групи вносяться в мінімально можливі строки, а зміни третьої можна внести у процесі планової модифікації виробу.
Для вирішення завдань дослідного виробництва відповідні дослідно-експериментальні підрозділи за своїм технічним рівнем повинні бути більш досконалими порівняно з технічним рівнем основних виробничих підрозділів підприємства.
Організаційна підготовка до промислового освоєння виробництва нової продукції
Важливою складовою системи створення й освоєння випуску нової продукції є організаційна підготовка виробництва. Вона ведеться паралельно-послідовно з технологічною підготовкою та дослідним виробництвом. На цій стадії визначаються методи й процеси переходу на випуск нової продукції, розраховуються потреби в матеріалах і комплектуючих виробах, установлюються календарно-планові нормативи процесу виробництва, вирішуються питання організації та оплати праці тощо (табл. 3.15).
Комплекс робіт організаційної підготовки тісно пов'язаний із вирішенням як внутрішніх, так і зовнішніх завдань виробництва, від яких залежить ефективність випуску нової продукції.
Під час створення нового підприємства організаційну підготовку виробництва ведуть спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації. На діючому підприємстві ці роботи здійснюють відповідні його служби (відділи головного конструктора, головного технолога, головного механіка, організації праці і заробітної плати, планово-економічний відділ тощо).
Для забезпечення ефективного освоєння виробництва нової продукції у процесі організаційної підготовки розробляється проект організації виробництва цієї продукції, який передбачає
визначення виробничої потужності випуску нової продукції;
вибір раціональних форм організації виробництва;
розроблення чи вдосконалення системи оперативно-виробничого планування;
проектування системи технічного обслуговування виробництва;
вибір форм і методів оплати праці;
підготовку проекту реконструкції підприємства.
При визначенні виробничої потужності випуску нової продукції необхідно забезпечити її збалансованість за окремими виробничими підрозділами, форми організації виробничих процесів — урахувати особливості нової продукції та обсяги її випуску.
Під час проектування процесу освоєння виробництва в часі система оперативно-виробничого планування адаптується до умов випуску нової продукції, визначається послідовність її запуску у виробництво, розраховуються необхідні заділи, забезпечується ефективне використання обладнання і скорочення виробничого циклу.
Далі у складі проекту організації виробництва вирішується питання технічного обслуговування нового виробництва та визначаються підрозділи, що його виконують. Проектуються, зокрема, системи транспортного й складського обслуговування, інструментального і матеріально-технічного забезпечення виробництва, розраховується чисельність обслуговуючих підрозділів, визначається їх структура, розробляються регламентуючі документи.
Окремо проектується система контролю якості продукції.
При виборі форм організації та оплати праці враховують характер виробничого процесу і продукції, що виготовляється, можливість використання бригадної форми організації праці, характер спеціалізації, кваліфікаційні характеристики й структуру персоналу. Організація праці виконується з використанням типових проектів організації робочих місць і передбачає розроблення карт організації праці, в яких зазначаються зміст трудових процесів, відомості про робочі місця і необхідне технологічне оснащення.
Важливою складовою організаційної підготовки виробництва є розроблення нормативів організації та планування випуску нової продукції.
Таблиця 3.15
Зміст організаційної підготовки виробництва
|
Комплекс робіт |
Склад комплексу |
|
1 |
2 |
1. |
Розроблення проекту технічного обслуговування виробництва |
Складання планів руху предметів праці в процесі виробництва, вибір тари і засобів внутрізаводського транспорту. Розроблення проектів організації складського господарства, інструментального та ремонтного обслуговування. Формування системи забезпечення якості продукції |
2. |
Розроблення проекту організації виробничого процесу |
Вибір форми організації виробництва, спеціалізації підрозділів та кооперування між ними. Визначення потреби у виробничих площах й обладнанні для випуску нової продукції. Складання планів цехів, дільниць і планів їх реконструкції. Вирішення питань оперативно-виробничого планування |
3. |
Організація матеріально - технічного забезпечення і збуту нової продукції |
Визначення потреби в матеріальних ресурсах, вибір постачальників та укладання контрактів на постачання. Підготовка замовлень на технологічне оснащення, матеріали й комплектуючі вироби. Реалізація планів постачання для випуску дослідних зразків і пробних серій. Налагодження зв'язків зі споживачами |
4. |
Розроблення системи організації та оплати праці |
Створення проекту раціонального розподілу та кооперації праці. Розроблення проектів організації: трудового процесу, обслуговування робочих місць, режиму праці та відпочинку. Розрахунок трудомісткості виробництва. Вирішення питань навчання персоналу. Вибір та обґрунтування системи оплати праці й преміювання робітників і службовців у період освоєння виробництва нової продукції |
5. |
Створення нормативної бази для внутрізаводського техніко-економічного й оперативного календарного планування |
Розрахунок матеріальних, трудових і календарно-планових нормативів. Калькулювання собівартості та визначення ціни на нові вироби. Визначення розмірів обігових засобів і нормативних запасів |
Організація освоєння випуску нової продукції
Після завершення організаційної підготовки та дослідного виробництва розпочинається промислове освоєння нової продукції, яке за своєю суттю є продовженням дослідного освоєння, але має інші цілі і завдання (див. табл. 3.7).
Освоєння випуску нової продукції — це процес виробництва, протягом якого здійснюється налагодження технологічного процесу, організації та планування виробництва нової продукції у заданих обсягах й досягаються намічені економічні показники.
Процес освоєння розпочинається з випуску установчої серії продукції, яка виготовляється за документацією серійного виробництва, — для підтвердження готовності виробничої системи до випуску продукції за заданими вимогами та у визначених обсягах. Розрізняють технічне, виробниче та економічне освоєння.
Технічне освоєння здійснюється в період дослідного виробництва і полягає в досягненні технічних параметрів, передбачених стандартами й технічними умовами.
Таблиця3.16
Особливості процесів освоєння
Відмінна ознака |
Дослідне освоєння |
Промислове освоєння |
1 |
2 |
3 |
1. Мета |
Визначити технічну можливість та економічну доцільність виготовлення продукції за новою технологією, усунути конструкторсько-технологічні недоліки |
Забезпечити досягнення проектної потужності випуску нової продукції |
2. Завдання |
Відпрацювати технологічний процес виготовлення нової продукції, внести корективи у конструкторсько-технологічну документацію |
Формувати виробничу лінію з випуску нової продукції. Налагодити виробничі зв'язки та системи забезпечення випуску нової продукції, навчати виробничий персонал та остаточно усунути недоліки конструкції та технології |
3. Термін освоєння |
2—4 місяці |
1—3 роки |
4. Місце проведення |
Дослідно-експериментальний завод, цех, відділення |
Підприємство серійного виробництва |
Як правило, технічне освоєння повинне завершитись у період дослідного виробництва.