5.2. Інноваційний потенціал підприємства

Інноваційний потенціал організації — рівень готовності організації до реалізації проекту або програми інноваційних стратегічних змін. Інноваційний потенціал залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно - кваліфікаційного складу промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов господарської діяльності тощо. Тому оцінювання інноваційного потенціалу є необхідного складового процесу розробки стратегії.

Структура інноваційного потенціалу охоплює ті елементи організації, які обумовлюють її готовність до змін: децентралізацію в прийнятті рішень, низький рівень формалізації й регламентації управлінських робіт, здатність організаційних структур гнучко перебудовуватися відповідно змінам завдань і умов діяльності. Негативно впливають на інноваційний потенціал централізовані ієрархічні організаційні структури, які суперечать творчому характеру інноваційної діяльності: стабільні відносини й процедури менеджменту чинять активний опір будь-яким інноваціям.

Інноваційний потенціал підприємства значною мірою визначається техніко-технологічними характеристиками виробничого встаткування, його здатністю до переналагодження, переплануванню операцій тощо. Ще більше значення мають творча атмосфера співробітництва, стиль керування й мотиваційні преференції працівників підприємства.

Вплив елементів організаційного механізму на структуру й рівень інноваційного потенціалу проілюстроване в табл. 5.2.

 

Таблиця 5.2. Структура й рівень інноваційного потенціалу організації

Елементи організаційного механізму	Інноваційний потенціал
	Низький	Високий
Організаційна структура	Лінійна, лінійно-функціональна	Лінійно-функціональна з елементами програмно-цільових організаційних утворень, матричні структури
Технологія	Спеціалізоване виробниче встаткування, жорстко зв'язане в єдиний потік для масового випуску продукції	Гнучкі автоматизовані виробничі модулі, зв'язані безрейковою гнучкою транспортною системою
Виробничі й офісні приміщення	Спеціально спроектовані під певний виробничий процес, повне використання простору приміщень	Універсального типу, наявність резервних площ і можливість змінити компонування цехів і відділів
Організація праці	Індивідуальна, пооперационная	Бригадна з високим рівнем сполучення операцій і професій
Оплата праці	Індивідуальна, відрядна	Почасово-Преміальна, бригадна з використанням КТУ
Мобільність персоналу	Мінімальна, по більшій частині за ієрархічною градацією	Можливість горизонтальних і вертикальних переміщень згідно з розв'язними завданнями
Стиль керування	Авторитарний, мінімум делегування повноважень, твердий контроль за виконанням	Делегування повноважень, які забезпечують високий ступінь залучення персоналу до розробки рішень; робота в команді
Система інформування персоналу	Оперативна інформація про виконання планових завдань певним підрозділом	Докладне інформування про діяльність організації в цілому, її життя, проблеми й завдання
Орієнтири роботи	Спрямованість на рішення поточних завдань у рамках свого робочого місця	Спрямованість на пошук як оперативних, так і довгострокових рішень, у тому числі й поза границями свого робочого місця
Психологічний клімат	Переважають формальні відносини	Висока корпоративна культура, довірливі відносини в колективі

 

Готовність організації до змін передбачає детальне оцінювання інноваційного потенціалу, з використанням схеми «ресурси - функції - проекти». Цю схему використовують ще на стадії обґрунтування інноваційного проекту. Вона охоплює:

• опис проблеми розвитку підприємства й визначення завдання, які входить у програму рішення проблеми;

• опис середовища рішення проблеми (стан внутрішнього середовища, фактори зовнішнього середовища, которыевлияют на інноваційну діяльність);

• оцінювання ресурсного потенціалу щодо певного інноваційного завдання (забезпечення проекту необхідними для його реалізації ресурсами);

• оцінювання здатності персоналу досягати певних результатів діяльності (ресурсне забезпечення управлінських функцій);

• оцінювання рівня забезпечення проекту необхідними для його реалізації функціями (функціональне забезпечення проекту);

• визначення інтегральної оцінки потенціалу організації, її готовності вирішити інноваційне завдання;

• визначення основних заходів, необхідних для досягнення певного потенціалу щодо реалізації інноваційного проекту.

Завдяки високому інноваційному потенціалу організація може оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища, вести інноваційний пошук і здійснювати організаційні зміни. Низький потенціал не забезпечує такої можливості; новації при цих умовах уводяться рідко й тільки тоді, коли фірма починає почувати труднощі зі збутом своєї продукції. Однак розробка інноваційних рішень у відповідь на виникнення проблеми є неефективною. Інноваційна політика підприємства мас бути результатом глибокого дослідження ринку, постійного моніторингу дій конкурентів, повинна противитися на сучасні науково-технічні досягнення у відповідній галузі й ефективне використання інтелектуального й творчого потенціалу працівників. Це буде давати можливість вищому менеджменту розробляти оптимальні інноваційні стратегії, які будуть формувати стратегічні переваги підприємства в довгостроковій перспективі.

Задекларований перехід економіки України на інноваційний шлях розвитку в умовах обмеженості ресурсів, у першу чергу фінансових, вимагає зосередження їх на найбільш перспективних напрямках, де ймовірність досягнення конкурентного успіху є найбільшою. Вибір цих напрямків повинен здійснюватися на основі порівняльної оцінки достатності інноваційного потенціалу господарюючих суб'єктів.

Як свідчить практика, такого роду оцінки доцільно виконувати із застосуванням моделей, на яких можна було б виконувати аналіз як на реальних процесах, але значно дешевше. Моделюванню процесу оцінки інноваційного потенціалу у вітчизняній практиці не надається належної уваги. Існуючі методичні підходи орієнтовані в основному на аналіз науково-технічного потенціалу інноваційного розвитку, однак це лише одна зі складових інноваційного потенціалу, що не може характеризувати всі його сторони.

Виходячи із цього, стає необхідної розробка теоретико-методичних підходів до моделювання механізму оцінки інноваційного потенціалу підприємства з урахуванням безлічі його складових: внутрівиробничих (інтелектуальної, кадрової, технологічної, науково-дослідної) і внепроизводственных (ринкової, інформаційної, интерфейсной).

Основні з управлінських впливів на зовнішнє й внутрішнє середовище подані в табл. 5.3.

 

Таблиця 5.3. Управлінські впливи, спрямовані на зовнішнє середовище

Складова інноваційного потенціалу	Управлінські дії
Ринкова     Интерфейсная           Інформаційна	Уточнення ринкових позицій підприємства і його місць на ринку, проведення заходів комплексу маркетингу, удосконалення роботи служби маркетингу підприємства Пошук тих напрямків діяльності й товарів, які найбільше відповідають запитам економічних контрагентів підприємства - инноватора (споживачів, посередників, постачальників тощо). Пошук компромісів. Установлення відносин взаємної економічної зацікавленості, наприклад, обмін акціями, виплати комісійних тощо. Удосконалення діяльності служби маркетингу Зменшення неточності, неповноти й суперечливості інформації шляхом проведення ринкових досліджень. Удосконалення робота служби маркетингу й інформаційних служб (патентно-ліцензійної, відділу технічної інформації тощо)
Інтелектуальна й кадрова складова   Технологічна складова Науково-дослідна складова	Навчання й перепідготовка кадрів. Прийом на роботу висококваліфікованих фахівців. Стимулювання творчої праці, у т.ч. раціоналізаторської й винахідницької діяльності. Формування ефективних організаційних структур керування Відновлення встаткування й технологій. Впровадження високопродуктивного встаткування, сучасного й гнучкого в застосуванні. Освоєння маловідходних, економічних і екологічно орієнтованих технологій виробництва на всіх його стадіях Активізація науково-дослідної діяльності. Розширення обсягів» фінансування. Створення проектно-проектно-орієнтованих матричних структур керування й відповідних колективів, які спеціалізуються на найбільш перспективних напрямках науково-дослідної діяльності. Створення системи внутрівиробничого стимулювання науково-дослідної діяльності. Освоєння методик дослідження на комп'ютерних імітаційних моделях з метою економії коштів і розширення можливостей вибору