Вікно властивостей (Properties)

Вікно властивостей (рис. 3) призначене для завдання властивостей виділеному у формі елементу керування, у тому числі й самій формі. Ім’я цього елемента виводиться в смузі заголовка вікна.

Тут можна переглянути також властивості будь-якого (не лише виділеного) об’єкта, вибравши його ім’я у полі зі списком, що розміщується під смугою заголовка.

Рис. 3. Вікно властивостей (Properties) Рис. 4. Вікно коду

Робоча частина вікна Properties складається з двох вкладок – Alphabetic і Categorized, у яких властивості об’єкта подано, відповідно, за абеткою або за категоріями. Набір властивостей залежить від типу елемента керування. Кожен список складається з двох стовпців: у першому зазначено назви властивостей, в другому – їхні значення. Спочатку кожна властивість має значення, задане за замовчуванням, тобто те, що найчастіше використовується на практиці.

Значення будь-якої властивості можна змінити у один із таких способів:

• введенням нового значення (наприклад, для властивості Caption);

• шляхом вибору з призначеного для цієї властивості списку (наприклад, властивість BorderStile може набувати одного з двох значень: 0 – None чи 1 – FixedSingle);

• вибором у відповідному діалоговому вікні (наприклад, властивість Font (Шрифт) установлюється шляхом задавання параметрів у діалоговому вікні Вибір шрифту).

Вікно коду (Code)

З кожним елементом керування можуть бути пов’язані різні події (клацання мишею, подвійне клацання мишею, одержання курсору, втрата курсору, відкриття чи зміна розміру форми, даних тощо). Кожна з цих подій може бути оброблена процедурою, складеною мовою VBА. Її текст уводять до вікна коду (рис. 4).

Для створення процедури оброблення події, пов’язаної з елементом керування, досить двічі клацнути на ньому. При цьому з’являється вікно коду із заголовком і закінченням майбутньої процедури. Користувач повинен увести тільки тіло процедури.

У заголовку процедури вказується ім’я відповідного елемента керування і пов’язаної з ним події, що найчастіше використовується під час роботи з даним елементом. Якщо потрібно обробити іншу подію, то її назву вибирають із правого поля і списку, що розташований під смугою заголовка вікна коду. Коли слід написати процедуру для іншого елемента керування, то його ім’я вибирається з лівого списку.

Крім тексту поточної процедури, на робочій ділянці вікна коду є тексти інших процедур, пов’язаних з усіма елементами даної форми. У верхній частині робочої області містяться оператори описів констант, типів і змінних, доступних у всіх процедурах цієї форми. Кожна процедура відокремлюється від попередньої тонкою лінією. Текст процедури, яку створюють, вводиться, як правило, з клавіатури. Можна також копіювати окремі фрагменти тексту з інших процедур.

При введенні імені описаного об’єкта рекомендується користуватися підказкою. Для цього вводять перші символи імені, а потім натискають комбінацію клавіш Ctrl+J. Потім з’являється список імен усіх відомих у даній формі об’єктів, що починаються з уведених символів. Якщо потрібний об’єкт у списку є, то досить виділити його і натиснути клавішу Tab, щоб ім’я скопіювалося у текст процедури. Якщо в списку потрібного об’єкта немає, то це означає, що при введенні початкових символів були припущені помилки.