Література

Нормативно-правові акти:1,2,6,7,8,10,11,12

Наукова та навчально-методична література: 1,4,5,15,16,17,22,28,34,38

Практичне заняття № 6

Тема 9. Оцінювання вартості підприємства

Мета заняття: Закріпити теоретичні знання щодо сутності поточних та довгострокових фінансових інвестицій підприємств, методів оцінки та обліку фінансових інвестицій

План заняття

1. Закріпити теоретичні знання щодо сутності поточних та довгострокових фінансових інвестицій підприємств.

2. Ознайомитись з методикою розрахунків доходності цінних паперів.

3. Визначення вартості облігацій за методом ефективної ставки відсотка.

Обладнання: методичні вказівки до виконання практичної роботи, калькулятори, Закон України «Про інвестиційну діяльність», П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції»

Методичні рекомендації до практичного заняття

Бізнесова вартість підприємства відображає його цінність з позиції бізнесового використання об’єкта, що генерує дохід від фінансово-господарської діяльності. Критерієм оцінки виступає ефективність бізнес-процесу підприємства.

Оцінка вартості капіталу підприємства – це визначення вартості залучення фінансових ресурсів у господарський оборот підприємства.

Згідно із міжнародним стандартом оцінки “Ринкова вартість є розрахункова величина – грошова сума, за яку майно має переходити із рук в руки на дату оцінки між добровільним покупцем і добровільним продавцем внаслідок комерційної операції після адекватного маркетингу; при цьому вважається, що кожна із сторін діяла компетентно, розрахунково і без примусу”.

Середньозважена вартість капіталу (майнового комплексу) – найбільш важливий метод оцінки вартості діючого підприємства (СЗВ) в фінансовій діяльності сприймається як WACC (Weighted Avarage Cost of Capital). Він визначається як середня арифметична величина суми вартостей окремих джерел надходження фінансових ресурсів при формуванні майнового комплексу, зважена на їх частку у сукупному капіталі цього суб’єкта підприємництва:

де: (9.1)

К_вк – вартість власного капіталу підприємства;

К_пк – вартість позикового (залученого) капіталу підприємства;

ВК – сума власного капіталу підприємства;

ПК – сума позикового (залученого) капіталу;

К – сума сукупного капіталу підприємства.

Метод зіставлення мультиплікаторів полягає у зіставленні величин окремих показників аналогічних підприємств (чиста виручка, прибуток, грошовий потік тощо). Допускається припущення про рівність окремих мультиплікаторів у підприємствах-аналогах.

Визначення вартості підприємства за ринково-порівняльним методом за способом зіставлення мультиплікаторів здійснюється за формулою:

ВП_м = П_о Ч М, де: (9.2)

ВП_м – вартість підприємства як майнового комплексу;

П_о – величина порівнюваного показника підприємства-аналога як фінансового коефіцієнту;

М – мультиплікатор (значення порівнюваного показника підприємства-аналога як фінансового коефіцієнта).

У більшості випадків в якості мультиплікатора використовують такі фінансові коефіцієнти: відношення ринкового курсу корпоративних прав до балансового; відношення ціни підприємства-аналога до операційного грошового потоку, чистої виручки від реалізації, чистого прибутку тощо. Можуть використані декілька мультиплікаторів, тоді беруть їх середньоарифметичну величину.

Згідно із методом дисконтування грошових потоків вартість об’єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх грошових потоків (cash-flow) або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов’язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів (тобто тих, що в поточному періоді не використовуються у бізнесі і які можуть бути оцінені виходячи із найкращого альтернативного варіанта їх використання).

Обсяг очікуваного грошового потоку (CF). Може здійснюватись на основі власного капіталу (нетто-підхід) та сукупного капіталу (брутто-підхід). Чистий грошовий потік (Free cash-flow-FCF) з точки зору інвестованого капіталу включає: прибуток до сплати податку на прибуток і процентів; плюс амортизаційні відрахування; мінус капіталовкладення; плюс зменшення (або мінус збільшення) оборотного капіталу; мінус податок на прибуток до сплати процентів.

Ставка дисконтування розраховується на базі середньозваженої вартості капіталу (СЗВ) за джерелами його надходження (власного і позиченого) за формулою:

, де (9.3)

r – ставка дисконту;

Rd – вартість заборгованості;

t – ставка податку на прибуток;

Re – вартість власного капіталу;

- частка власного капіталу.

Вартість заборгованості визначається за домовленою із кредитодавцем ставкою, або за ставкою, за якою надаються довгострокові кредити.

Вартість власного капіталу (його ціна) є прибуток, який вимагають інвестори для компенсації своїх ризиків при вкладенні коштів в акції взагалі, а не в без ризикові цінні папери (наприклад державні облігації), а також ризик, пов'язаний з інвестуванням в конкретний бізнес. Для її розрахунку використовують:

• безризикову ставку (доходи по найбільш надійним цінним паперам чи урядовим цінним паперам з гарантійним доходом);

• надбавка за ризик, пов'язаний з інвестуванням в акції (прибуток, понад того доходу, який би вони могли одержати в країнах де немає ризиків, за звичай в межах 6 – 8%);

• коефіцієнт бізнесу, в який вкладаються кошти (ступень ризику при інвестуванні в певний бізнес в порівнянні з іншим в даній галузі, коефіцієнт для галузі дорівнює 1).

Необхідна ставка прибутку на власний капітал розраховується за формулою CAMP:

, де (9.4)

- необхідна ставка прибутку на власний капітал;

- безризикова ставка;

- коефіцієнт ;

- надбавка за ризик, або ринкова премія.

Залишкова вартість бізнесу розраховується з припущенням, що грошові потоки після прогнозованого періоду будуть зростати лише тільки з врахуванням темпів інфляції за формулою Гордона:

, де (9.5)

- залишкова вартість бізнесу;

- грошовий потік на кінець прогнозованого періоду;

- індекс інфляції;

- дисконтна ставка.

Капіталізація доходів передбачає їх трансформацію у вартість, коли за величиною генеруємих доходів визначається оцінка вартості підприємства – генератора цих доходів. Метод доцільно використовувати для таких підприємств, які мають стабільні доходи та із стабільними темпами їх зміни. Розрахунок вартості таких підприємств здійснюється за так званої довічної ренти:

, де (9.6)

- вартість підприємства;

- очікувані доходи підприємства, які капіталізуються;

- ставка капіталізації.