3. Комерційні кредити та їх види

Комерційним кредитом називають кредит, наданий одним функціонуючим підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформляється векселем, його об'єктом виступає товарний капітал. Він обслуговує кругоборот промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Особливістю комерційного кредиту є те, що позичковий капітал тут зливається із промисловим. Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів і одержання прибутку. Розміри цього кредиту обмежені величиною резервних кредитів промислових і торгових капіталів. Передача цих капіталів можлива тільки в напрямках, визначених умовою угоди: від підприємця, на підприємстві якого виробляють засоби виробництва, до підприємців, на підприємствах якого вони споживаються, або від підприємця, що виробляє товари, до торгових фірм, що реалізують їх.

В сучасній комерційній та фінансовій практиці виділяють такі види товарного (комерційного) кредиту:

- товарний кредит з відстрочкою платежу за умовою контракту;

- товарний кредит з оформленням заборгованості векселем;

- товарний кредит по відкритому рахунку (постійні відносини, поставки дрібними партіями);

- товарний кредит у формі консигнацій (від зовнішньоекономічній комісійній операції відгрузка на склад з дорученням реалізувати товар. Розрахунок з консигнантом після реалізації товару.).

Потрібно відзначити, що комерційний кредит має обмежені можливості, тому що його можна одержати не у всякого кредитора, а лише в того, хто виробляє сам товар. Він обмежений по розмірах (тимчасовим вільним капіталом), має короткостроковий характер, а позичальник часто потребує в довгостроковому кредиті.

Факторинг – придбання банком чи фактор-фірмою права вимоги щодо оплати фінансових зобов’язань, скуплених у різних осіб. Найбільше факторинг трактують як продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку). Це переуступка першим кредитором прав вимоги боргу третої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Головна мета факторингу – забезпечити своєчасну оплату постачальникові за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги). Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує кошти в розмірі 80-90% від суми боргу, решту суму коштів боргу покупець тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Факторингова операція дає змогу підприємству – продавцеві в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість.

Розрізняють такі види факторингових операцій:

• за місцем проведення: внутрішні та міжнародні;

• за видом боргових зобов’язань: прості та вексельні;

• за способом кредитування постачальника: попередня оплата й оплата вимог на певну дату;

• за місцем перебування банку чи фактор-фірми: імпортні та експортні;

• за способом обліку рахунків: фактор-агентські та за партіями товарів;

• за участю боржників в угоді: відкриті й закриті;

• за способом розрахунків з постачальниками: з правом та без права регресу.