5. Особливості фінансової діяльності фінансово-промислових груп

Суб’єкти господарювання можуть створювати різного роду об’єднання. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний, зведений та консолідований баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. До основних видів об’єднань належать корпорації, асоціації, консорціуми, концерни.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) – це господарські об’єднання, що мають єдину промислову стратегію, або такі, які існують як регіональні конгломерати. Сприймаються як господарське об’єднання самостійних комерційних підприємств (включаючи іноземні), які цілком або частково об’єднали свої активи на основі договору з метою технологічної і економічної інтеграції.

При визначальних ознаках корпорації ФПГ мають безсумнівні переваги над промисловими групами завдяки входження до їх складу фінансових структур (переважно банків, хоча можливими є й інші варіанти). Саме банки найбільш часто стають формотворчим ядром ФПГ, бо вони мають високо досвідчених менеджерів, високоліквідні фінансові ресурси, виконують розрахункові операції підприємств, контролюють їх грошові потоки, мають достовірну інформацію про їх діяльність і високий фінансовий ресурс маневру. Практично ФПГ займають проміжний між макро- та мікроекономічними рівнями економіки - мезорівень, забезпечуючи її стабілізацію і конкурентоспроможність у міжнародному поділі праці. Функціонування в умовах чіткості організаційної будови ФПГ, прозорості і закріплення прав відповідальності і повноважень складових ланок корпорації, створює для професіоналів реальну можливість зосередження на питаннях менеджменту і контролю. Це сприяє підвищенню не лише ефективності реального сектору економіки, а й економічної безпеки держави.

Досвід світової господарської практики протягом XX століття показує, що лише високо інтегрований капітал в змозі надати потужний імпульс динамічному розвитку економіки, забезпечити необхідне фінансування інвестиційних проектів і оволодіння результатами науково-технічного прогресу. При цьому важливо сконцентрувати фінансові, матеріальні й трудові ресурси у межах таких бізнесових структур, які можуть гарантувати довготермінову стабільну ефективність використання інвестицій для спрямованого на перспективу економічного росту

6. Фінансова діяльність банківських установ

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” банки - юридичні особи, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Комерційні банки (включаючи Зовнішньоекономічний банк України та Ощадний банк України) разом з Національним банком України (НБУ) становлять банківську систему України. Вони створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Як юридичні особи комерційні банки є економічно незалежними: самостійно володіють, користуються та розпоряджаються майном, що перебуває у їх власності відповідно до законодавства, визначають напрямки своєї діяльності та спеціалізацію за видами операцій.

Національний банк здійснює регулювання відповідної спеціалізації банків тільки через економічні нормативи та регламентацію здійснюваних цими банками операцій.

Учасниками комерційного банку можуть бути юридичні й фізичні особи резиденти та нерезиденти, а також держава в особі органів, уповноважених управляти державною власністю. Кількість учасників не може бути меншою, ніж три особи. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше процентами статутного капіталу юридичної особи або можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи (істотну участь), неприбуткові громадські організації.

НБУ має право встановити диференційований мінімальний розмір початкового капіталу для окремих видів банків залежно від їх спеціалізації.

Формування та збільшення акціонерного (пайового) капіталу банку здійснюється виключно шляхом грошових внесків із підтверджених джерел. Використання у якості джерел формування капіталу бюджетних коштів, якщо вони мають лише цільове призначення, заборонено. Його збільшення дозволяється за умови, що всі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено. На зменшення нормативного капіталу до розмірів статутного має бути згода НБУ.

Комерційні банки, що створені і діють на території України, функціонують як універсальні або спеціалізовані. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у випадку, якщо більше 50 процентів його активів є активами одного типу, спеціалізованого ощадного банку - якщо більше 50 процентів його пасивів є вкладами населення.

Особливістю кооперативного банку є наступне: банк може мати своїми клієнтами тільки своїх учасників; мінімальна кількість учасників банку має бути не меншою 50 осіб; органами управління кооперативного банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління, а органом контролю - ревізійна комісія; статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї і має бути не меншим рівня, визначеного НБУ; учасники кооперативного банку, незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку, мають право одного голосу; прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно до розміру їх пайових внесків.

Комерційні банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.

Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп.

Ресурси комерційного банку складаються з власних коштів (власного капіталу ) та залучених коштів (зобов’язань банку).

Капітал банку - це спеціально створені фонди і резерви грошових коштів, які використовуються банком у своїй діяльності й призначені для покриття можливих збитків та забезпечення економічної стабільності банку.

Власний капітал банку (власні кошти) - залишкова частка в активах банку після вирахування всіх його зобов'язань. Складовими власного капіталу є:

- основний капітал банку. Він включає сплачений і зареєстрований акціонерний (пайовий) капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій, дивідендів і додаткових внесків акціонерів у капітал; загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, зменшених на суму нематеріальних активів та суми несформованих резервів за активними операціями банків;

- додатковий капітал. Цей капітал включає: нерозкриті резерви (мають таку ж якість і природу, що і розкритий капітальний резерв); резерви переоцінки (основних засобів та нереалізована вартість „прихованих ” резервів переоцінки в результаті довгострокового володіння цінними паперами, відображеними в балансі за історичною вартістю їх придбання); гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які є: незабезпеченими, субординованими і повістю сплаченими; не можуть бути погашені за ініціативою власника; можуть вільно брати участь у покритті збитків; дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати процентів, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

- субординований капітал (борг). Звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації підуть на сплату претензій інших кредиторів. Сума таких коштів, включених в основний капітал, не може перевищувати 50 процентів його розміру зі щорічним зменшенням на 20 процентів від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.

Суть управління фінансами банківських установ полягає у досягненні максимальної ринкової вартості власного капіталу та ринкової вартості акцій банку

Управління активами банку пов’язане з управлінням основним капіталом, кредитним портфелем і портфелем цінних паперів, ліквідністю і резервами.

Управління доходами і витратами спрямовано на управління якістю активів, рівень та структуру операційних витрат, управління грошовими потоками і банківськими ризиками, комісійними доходами та витратами, податками.

Управління капіталом полягає в управлінні достатністю, структурою та зростанням капіталу банку.

Управління зобов’язаннями спрямоване на забезпечення кредитної установи ресурсами на вигідній основі. Досягнення оптимального співвідношення залучених та власних коштів.

Управління активами і пасивами передбачає управління процентним, кредитним, валютним ризиком та ризиком ліквідності; термінами погашення та процентними ставками активів-пасивів.

Фінансовий стан банку відображає балансовий звіт. Він характеризує активи, зобов’язання та капітал банку в грошовому вираженні станом на певну дату.