Тема №3 :Антична філософія

Антична філософія, висунувши та розробивши цілу низку ідей, яв­ляє собою колиску не лише європейської філософії, а й культури зага­лом. Вивчаючи вихідні ідеї античної філософії, можна простежити розвиток людського мислення від простої єдності до диференційова­ної багатоманітності та свідомої деталізації. Ідеї античної філософії донині пронизують науку, філософію, духовне життя суспільства.

План

1. Поняття античної філософії. Етапи її розвитку.

2. Натурфілософські (фізичні) школи Стародавньої Греції.

3. Ідеї та представники високої класики.

4. Завершальний цикл розвитку античної філософії.

1. Антична (з грец. «давня») філософія містить філософські здобутки греко-римського світу, з VII ст. до н. е. до VI ст. н. е.

Виділяють таки етапи її розвитку:

I. Натурфілософія (фізика з грец.) або рання класика.

(VI-V ст. до н. е.)

II. Висока класика (V-IV ст. до н. е.)

III. Пізня класика (IV ст. до н. е. – VІ ст. н. е.)

2.Натурфілософський етап (VI-V ст. До н. Е.).

На відміну від східної філософії західна зосереджується на природному світі. Для давньогрецьких філософів світ був живим, гармонійним, упорядкованим, взаємозалежним Космосом (з грец. – закон, порядок).

Центральним питанням були пошуки єдиної основи всього сущого – архе, яке тлумачилось або в матеріалістичному дусі – основою всього сущого є вода, вогонь, повітря, атоми, або в ідеалістичному – першоосновою є числа, ідеї, розум.

Засновником античної філософії був Фалес з Мілета (624-526рр. до н. е.). Він першим поставив завдання виявити єдине основоположне начало розмаїтого світу, що дається людині в її відчуттях. Сам він висловив думку, що це вода. До нас дійшло дві його тези: «Усе з води» і «Все має душу». Фалес був природознавцем, будівельником мостів, вимірювачем пам’ятників, пірамід, храмів в Єгипті, передбачив сонячне затемнення, першим розділив рік на 365 днів.

Його послідовники Анаксмен, Анаксімандр, Геракліт, Емпедокл 4 стихії запершо основу вважали: повітря, апейрон, вогонь, 4 стихії; Демокріт-атоми.

Відомий математик Піфагор (570-500 рр. до н. е.), який вчився в Єгипті та Вавилоні, доводив, що вихідним виміром всього існуючого є числа. (Якщо «все» дорівнює «одному», тоді світ (все) є однорідним; а в такому разі відмінності між речами не якісні, а кількісні). Саме Піфагор ввів такі поняття як «філософія», «космос», «гармонія».

Античні філософи – фізики замислювались над проблемою мінливості, плинності буття.

Сучасник Піфагора Геракліт з Ефеса (544-583 рр. до н. е.) розумів світ як потік, що весь час тече. «Все тече, все змінюється» - казав він. Символом світу він вважав вогонь, який є найбільш рухливим, змінним, динамічним; саме з нього походять всі предмети, а також душа людини.

Він став засновником діалектикі - вчення про вічний рух, розвиток світу. Світовий рух відбувається не хаотично, а упорядковано, закономірно, бо в світі панує Логос – єдиний закон, розумний порядок.

Представники іншої, «Елейської» школи Парменід (540-450рр до н е) і Зенон (490-430 рр до н е), навпаки, вважали світ незмінним і нерухомим; а першоосновою вважали найзагальнішу характеристику всього існуючого - «буття». Парменід казав, що все суще має буття; що небуття немає, тому що мислячі про небуття ми надаємо статусу буття.

Захищаючи думки Парменіда про незмінність, і нерухомість буття, Зенон розробив оригінальні задачі – головоломки – «апорії» (суперечності) «Летюча стріла», «Ахілл і черепаха»та ін., де доводив що руху немає, а є сума станів спокою.

Атомістична школа. Левкіпп, Демокріт, Епікур доводили, що світ складається з атомів і порожнечі, атоми перебувають у постійному русі і утворюють різні світи. Демокріт дійшов висновку, що існує безліч інших світів: вони відрізняється величною і структурою, в одній є Сонце і Місяць, в других – вони більші за наші, в третіх – світил більше, ніж у нашому світі.

Демокріт висловив і інші плідні ідеї, в тому числі він вважав найкращою державною формою демократію, а її умовою - високі моральні якості громадян, які формуються в процесі виховання і навчання. Метою життя Демокріт вважав добре духовне самопочуття.

Існували і інші філософські школи.