4. Проблема історичного прогресу.

Важливе місце в історії філософії посідає ідея історичного прогресу.

Прогрес ( лат. – рух вперед, успіх) - трактується як висхідна лінія розвитку, що характеризується просуванням від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого.

Спочатку говорили про прогрес в окремих елементах суспільного буття. Наприклад, Д.Бруно відмічав прогрес розуму і пізнання. Але поступово ідея прогресу була поширена на всі сторони суспільного життя. (Ф.Бекон, М.Кондорсе)

Всебічно її розвинув Гегель, а потім марксизм. У ХХ ст. цю ідею пропагують технологічна і концепція індустріального суспільства.

Проте ще в античні часи виник погляд про регресивний, протилежний прогресу, розвитку людського суспільства. Наприклад, античний поет VI ст. до н. е.

Гесіод змальовував історію як рух від «золотого віку» до «залізного» , коли люди жили все гірше і гірше, коли боги не дають людям перепочинку від турбот і горя, життя коротке, панують чвари, на землі править не закон, а сила.

У ХVIIІ ст. Ж.-Ж.Руссо в період своєрідного культу ідеї прогресу доводив, що технічний прогрес веде до моральної деградації людини. У ХХ ст. О.Шпенглер також розвивав пессімістичний погляд на історію. Притаманний він і теоріям технофобії – «жаху перед технікою».

Але Г.Гегель висловив думку, що прогрес в одному супроводжується регресом в інших і навпаки. Тобто суспільний прогрес має суперечливий характер.

Сучасні напрямки західної філософії не заперечують ідеї прогресу, але відмічають об’єктивного критерію прогресу не існує, говорити про нього можна щодо окремих соціальних явищ( наприклад, науки, техніки, технології), але не до історії в цілому. Адже високорозвинені народи гинули під натиском нижчих, культури руйнувались варварами, знищувались видатні люди, а перемагали посередності.

Досвід показує, що кожен крок в історії є водночас певним відступом. Важко знайти загальний баланс здобутків і втрат людства. В сучасному світі очевидно, що прогрес матеріально-технічної сфери не супроводжується зростанням духовно-технічного прогресу є екологічні, демографічні та інші глобальні проблеми людства.

Саме тому ідея загального прогресу людства піддається сьогодні критиці.

5.Глобальні проблеми людства та шляхи їх вирішення

Наприкінці ХХ ст. людство зіткнулося з низкою проблем, що мають глобальний, всепланетарний характер і загрожують самому існуванню людства. Це викликало появу нової галузі знання – глобалістики , теорії глобальних проблем. Над нею працюють представники не тільки суспільних і гуманітарних, але й природознавчих і технічних наук. Особлива роль осмислення цих проблем належить філософії, яка дає людина і суспільство, щоб не втратити свого людського характеру.

Виникли ці проблеми в ХХ ст., але передумови їх були закладені всім розвитком техногенної цивілізації, починаючи з ХVI ст., коли виникають мануфактури, ХVIІ-ХVIІІ ст., коли відбувається промисловий переворот і бурхливо розвиваються науки, у ХХ ст., коли розгортається науково-технічна революція і наука перетворюється на провідний фактор не тільки виробництва, а й всього суспільного життя. Сьогодні відбувається інформаційна революція, виникає технонаука, пов’язана за створенням надскладних інтелектуальних систем, а за ХХ ст. було зроблено більше наукових відкриттів і створено нових технічних припадів більше, ніж за всю попередню історію.

Завдяки всьому цьому антропогенний людський вплив на природу набув планетарних масштабів і викликав планетарні проблеми, що зачипають інтереси людства в цілому . Розв’язати їх можна тільки спільними і організованими зусиллями всього світового співтовариства.

Наприкінці 60-х рр. ХХ ст. за ініціативою італійського економіста А.Печчеі виникла міжнародна організація - Римський клуб, який сьогодні входять дослідники 30 країн світу.

Вони стали активно досліджувати глобальну проблематику, складати прогнози і давати практичні рекомендації суспільству і зробили прогноз про неминучу катастрофу людства при збереженні існуючих темпів і тенденцій розвитку.

Науковці заявили, що доля людства залежить від нових якостей самої людини, від формування нового світогляду ядром якого буде усвідомлення людством своєї відповідальності за долю планети і людства.

Представники Римського клубу зробили класифікацію глобальних проблем, які розділили на 3 групи

: міжсоціальні, природні і проблеми індивіда.