Тема № 4.2 : Історичність буття суспільства. Філософія історії

Історія — це розгорнута в часі реальність буття людини як люди­ни. Саме історія людства розкривне і демонструє можливості люди­ни. Водночас історія не тотожна життю сукупності людей: вони певним чином структурована, у її русі виявляється не лише розумність людини, а й людське несвідоме так само, як і велика кількість чинників і факторів природного, виробничого, технологічного та іншого харак­теру. У зв яз/су з цим виникає потреба загальної орієнтації в історич­ному процесі, відгуком на яку і постає розділ філософського знання "Філософія історії".

План

1. Предмет та функції історії філософії.

2. Проблематика історії філософії.

3. Проблема спрямованості та єдності історії

4. Проблема історичного прогресу.

5. Глобальні проблеми людства.

1. Предмет та функції історії філософії.

Незаперечно, що сутність будь якого суспільного явища можна зрозуміти лише якщо розглядати його в контексті розвитку суспільства в цілому, тобто в процесі розвитку історії суспільства. Саме це спричинило виникнення такого розділу філософії, як « філософія історії « або « історіософія » .

Орієнтація в історичному процесі потрібна не лише правителям, політикам, а й кожній людині, яка прагне свідомо будувати своє життя, бо поза історією людства людини просто немає . Філософія історії якраз і покликана здійснювати загальну орієнтацію людини в історичному процесі.

Проте, потрібно розмежувати історіософію і історію як науку , які доволі близькі. Але історія – це розвиток людського суспільства в минулому, сучасному і майбутньому , яку досліджує наука «історія» , що прагне бути об’єктивною, позбавленою людської суб’єктивності

Філософія історії осмислює історію по-іншому – через людину, суб’єкта; через пошуки відповідей на такі важливі для людини питання як : чи має історія людства початок і кінець, чи має вона напрямок розвитку і який, чи є в неї певний сенс, яку роль відіграють особистості в історичному процесі, чи підкоряється він законам , чи є випадковим та ін.

Проте предмет і проблематика історіософії не завжди була однаковою, а істотно змінювалась.

Наприклад, предметом дослідження античного періоду ( Геродот, Платон, Фукідід, Аристотель та ін. ) була взаємодія природи і людини, опис окремих історичних фактів, без зведення їх в єдину систему.

Предметом філософії історії Середньовіччя ( Августін та ін.) була взаємодія Бога і людини, спроби зрозуміти зміст історичного процесу, яким керує Божественне провидіння.

В епоху Відродження і Нового часу ( Н.Макіавеллі , Дж.Віко , Ф.Бекон, Т.Гоббс )

Предметом стає спрямованість історії та роль людини, класів в історичному процесі ( О. Т’єррі, Ф.Гізо, О.Міньє). Саме в цей час виникає сам термін «історія філософії» , який ввів просвітник Ф.Вольтер (XVIII ст.);

Вольтер доводив, що історик події, а й філософськи їх осмислювати .

Пізніше, Гегель, К.Маркс, Ф.Енгельс основним завданням філософії історії вважали пошук законів історичного процесу.

В сучасній філософії історії існують різні напрямки. Але важливою особливістю багатьох з них є осмислення глобальних проблем людства.

Функції історії філософії такі самі як і історії : світоглядна;

теоретична;

прогностична;

методалогічна;