2. Основні підходи до розуміння суспільства.

Встановлено,що суспільство не існувало завжди. Першими відомими науці соціальними організмами були первісні племена,потім рабовласницькі держави Давнього Сходу,які були створені людьми наприкінці ІVтис.до н.е.(Єгипет,Месопотамія,Індія,Китай). Тобто перехід людства від первісного-общинної форми існування до суспільства відбувся понад 5 тис. років тому.

Існує безліч теорій щодо суспільства і його виникнення.

Історики і філософи античності розглядали суспільство як компонент космічного природного буття – космологічна гіпотеза.

Друга,теологічна концепція зародилась в схоластичній філософії Середньовіччя . ЇЇ розвивали Августін і Фома Аквінський,які доводили,що вся історія визначається Божою волею,а всі вади суспільства пояснюються першородним гріхом Адама і Єви;нерівність людей є вічною,поділ на стани встановлений Богом.

В Новий час поширилась натуралістична концепція (І.Ньютон , Р.Декарт, Дж.Локк,Ш.Монтеск’є та ін.),згідно з якою людське суспільство є продовженням природи. Вони пояснювали тип і розвиток суспільства кліматичними умовами, географічним становищем, біологічними і расовими особливостями людей. Таким чином натуралізм вищу форму буття (суспільну) зводить до нижчих,а людину-до рівня тільки природної істоти. При цьому ігнорується соціальна і духовна складова людських зв’язків.

Ідеалістична теорія, навпаки, ізолює людину від природи, абсолютизуючи духовний фактор в людському бутті. Вони доводять,що в суспільство людей об’єднуються комплекс ідей, вірувань, міфів і т.д, тобто «Ідеї правлять світом».

Вершиною цієї концепції є погляди Г.Гегеля(1770-1831).

Діалектико-матеріалістична концепція розвитку суспільства,заснована К.Марксом(1818-1883)і Ф.Енгельсом(1820-1895)намагалися подолати недоліки попередників. Враховуючи роботи Ч.Дарвіна ,Л.Моргана,вони доводять,що формування суспільства пов’язано з виокремленням людини з тваринного світу,коли у її предків з’являються соціально-спонукальні мотиви у поведінці. Завдяки цьому,крім природного добору з’являється соціальний добір.

На їх думку соціалізація людей відбулась в першу чергу в процесі праці,яка стимулювала до спільної діяльності ,обумовила необхідність активного спілкування і появу розвинутої мови,утворення виробничих відносин. Таким чином,праця,матеріальне виробництво привели до появи і вдосконалення такої людської форми існування як суспільство. Усі сучасні концепції людини і суспільства так чи інакше розглядають його як сукупність соціальних взаємозв'язків і взаємодії людей у процесі задоволення їхніх потреб. Наприклад,одною з найвідоміших є теорія Макса Вебера (1864-1920),яка не заперечуючи існування як об'єктивної,надіндивідної системи,робить акцент на людському "Я",розуміючи суспільство в першу чергу як множину "Я",кожне з яких є унікальним,непередбачуваним,незапрогорамованим,яке не підкоряється ніяким суспільним законам,яке не є "гвинтиком"у суспільному механізмі.

Індивіди постійно взаємодіють в процесі праці,дружніх і сімейних стосунків,гри,здобуття знань,самозахисту і т.д. Ця взаємодія,ці зв'язки між і є первинним актом соціальності.

Над цим першим прошарком суспільства нарощується інша система суспільних відносин,яка вже має деперсоніфікований характер-певне велике "Воно". На цьому рівні суспільство і виявляє себе як об'єктивна система,яка була створена як попередніми поколіннями, і в яку індивід включається з моменту народження.

Таким чином,ця концепція розглядає суспільство і як об'єктивну реальність і як міжіндивідуальні зв'язки,але на різних рівнях.

Отже,суспільство-є сукупністю людей у системі їх соціальних відносин,взаємозв'язків і взаємовідносин,що породжені діяльністю людей.