1. Поняття природи. Суспільство як частина природи.

Цілком зрозуміло,що суспільство не існує само по собі. Виділившись з природи,воно взаємодіє з нею,вона є необхідною умовою існування людини і,відповідно,суспільства. Природа стала предметом вивчення багатьох наук,але першою її почала осмислювати саме філософія,починаючи з античної натурфілософії.

Піфагор висловив думку про Землю як кулеподібне утворення. Арістотель вважав,що зірки тримаються на кришталевому куполі,який покриває Землю. Природа трактується як гармонійний Космос,еталон організації,мірило мудрості,часткою якого є людина.

Християнська філософія Середньовіччя суттєво змінює ставлення до природи,яку вважає матеріальним першопочатком,який є нижчим і протистоїть духовному,тобто Богу. Спираючись на вчення грецького вченого Птолемея,Землю вважали нерухомим центром Всесвіту.

Натурфілософія епохи Відродження висунула цілу низку глибоких ідей:геліоцентризм М.Коперника;ідея про нескінченність природи і незліченність світів Дж.Бруно;гіпотеза про аналогічність будови земних та небесних космічних тіл,відкриття планет Галілео Галілея.

В Нові часи природа вперше стала об’єктом ретельного наукового аналізу. Завданням науки проголошується посилення влади людини над природою. Природу починають розуміти як об’єкт використання людиною для покращення її життя.

У другій половині ХХ ст. під впливом науково-технічної революції відносини між природою і людиною дуже загострились. Порушилась відносна рівновага між ними,що призвело до виникнення небезпеки як для природи,так і для людини. Саме тому ця тема знову постає в центр уваги філософії.

Сучасна філософія трактує природу у двох значеннях-в широкому і вузькому. У широкому-це буття,Всесвіт. У цьому розумінні суспільство є частиною природи. У вузькому-це частина об’єктивного світу,з якою взаємодіє суспільство,яку називають природним,географічним середовищем. Це так звана біосфера,тобто оболонка земної кулі,в якій існує або існувало життя. Особливий внесок в розробку вчення про біосферу вніс перший президент Української академії наук В.Вернадський (1863-1945). З появою людини та суспільства в історії біосфери розпочався новий період.

Природа-це всі до соціальні ступені розвитку матерії,а суспільство-її найвища ступінь. Таким чином,суспільство-це частина матеріального світу,що відокремилась від природи і являє собою форму життєдіяльності людей,яка історично розвивається. Причому природа і суспільство перебувають в органічному зв’язку і єдності. Але між ними є і глибока різниця:

а)природа і суспільство розвивається за об’єктивними законами ,проте закони природи діють як «сліпа» необхідність,закони суспільства реалізуються через свідому,цілеспрямовану діяльність людей;

б)закони природи вічні,а закони суспільства обмежені часом існування людського суспільства,а деякі - рамками існування суспільно-економічних формацій.

в)суспільні закони пізнавати набагато складніше,оскільки вони діють через людей.

Розуміння цього призвело до появи вчення про ноосферу(« ноос »-з грец. розум). Це поняття ввели французькі мислителі Е.Леруа та П.Тейлр де Шарден у 20-ті роки ХХст.а розвинув В.Вернадський.

Ноосфера-це вища стадія еволюції біосфери,яка пов’язана з виникненням і розвитком людства,яке,пізнаючи закони природи і вдосконалюючи техніку,перетворює природу відповідно до своїх потреб.