- •Модуль № 1 «історія філософських вчень»
- •Тема 1 : Філософія, коло її проблем та місце в суспільстві
- •Питання для самоконтролю
- •Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Тема № 2 : Філософія Стародавнього Сходу
- •1. Філософія Стародавньої Індії
- •2. Філософія Стародавнього Китаю
- •Висновки
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Додаткова література з теми
- •Тема №3 :Антична філософія
- •2.Натурфілософський етап (VI-V ст. До н. Е.).
- •3. Висока класика (V-IV ст. До н. Е.).
- •4. Пізня класика (IV ст. До н. Е. – vі ст. Н. Е.)
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Тема № 4 : Філософія Середньовіччя
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Тема № 5 : Філософія епохи Відродження (XIV – XVI ст. Н е)
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Тема № 6 : Філософія Нового часу (XVII-XIX ст.)
- •2. Основні напрямки у філософії Нового часу
- •5. Філософія Просвітництва.
- •Висновки
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Додаткова література з теми
- •Тема № 7 :Німецька класична філософія (XVIII – XIX ст.)
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Тема № 8 : Європейська філософія XIX- XX ст.
- •2. Артур Шопенгауер (1788-1860)
- •3. „Наукова філософія” Сциєнтизм.
- •4. „Філософія життя” Фрідріха Ніцше (1844 - 1900)
- •6. Екзистенціалізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Тема № 9 : Українська філософська думка
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Модуль № 2 «основні проблеми філософії» Тема № 1 : Філософське розуміння світу. Проблема буття у філософії
- •1.Філософське розуміння категорії «буття».
- •1. Буття природи, буття речей.
- •2. Буття людини
- •2.Матеріальна єдність світу.
- •3.Рух, простір і час як спосіб і форми існування матерії
- •Висновки
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Тема № 2: Буття духовного
- •1.Проблема свідомості у філософії.
- •2.Походження і сутність свідомості.
- •3.Структура та функції свідомості.
- •4.Суспільна свідомість.
- •5. Пізнання
- •Висновки
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •2. Сутність людини. Єдність біологічного і соціального в людині.
- •3. Діяльність людини.
- •4. Особистість і суспільство. Людина – індивід – особа – особистість.
- •5.Вихідні цінності людського буття. Свобода.
- •6. Проблема смерті та безсмертя у філософському окресленні.
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
- •Додаткова література з теми
- •Тема № 4.1 : Соціальне буття
- •Поняття природи. Суспільство як частина природи.
- •Основні підходи до розуміння суспільства.
- •3. Структура і функції суспільства.
- •4. Історичність буття суспільства.
- •Тема № 4.2 : Історичність буття суспільства. Філософія історії
- •1. Предмет та функції історії філософії.
- •2. Проблематика історії філософії.
- •3. Проблема спрямованості та єдності історії.
- •4. Проблема історичного прогресу.
- •5.Глобальні проблеми людства та шляхи їх вирішення
- •1.Міжсоціальні це:
- •2. Проблеми взаємодії природи і суспільства:
- •3. Проблеми взаємозв’язку індивіда і суспільства:
- •Висновки
- •Ключові терміни і поняття
- •Додаткова література з теми
- •Заключення. «Філософія і майбутнє людства.»
3. Діяльність людини.
Аналіз людського буття свідчить, що людина є результатом розвитку природи і нерозривно з нею пов’язана. Проте, з іншого боку, вона вже не природна істота, бо перетворюючи природу, людина існує і розвивається як істота соціальна.
Саме в діяльності по перетворенню природи проявляється людська сутність людини. Головним видом людської діяльності є праця.
Тварини також діють, але людська діяльність корінним чином відрізняється від діяльності тварин. Тварини діють завдяки успадкованим біологічним особливостям, їх поведінка регулюється інстинктами або набутими умовними рефлексами. Тварини діють пасивно – пристосовно, не перетворюючи природу.
Справжнім людським началом слід вважати не просто виготовлення знарядь праці, а перетворення праці на головну умову буття людини, коли праця стає особливою потребою, без якої неможливе саме життя. Людина діє:
активно-перетворююче, пристосовуючи природу до себе, змінюючи її відповідно своїх потреб; тобто вона діє творчо.
людська діяльність свідома і цілеспрямована, тобто людина ставить перед собою мету і усвідомлює результати своєї діяльності і засоби їх досягнення.
Людська діяльність соціальна;люди діють спільно і в залежності від рівня розвитку суспільства.
Форми діяльності людей не успадковуються, а виникають в процесі виробництва і освоюються кожною новою людиною при входженні в суспільне життя.
Людська діяльність неможлива без спілкування, в якому відбувається обмін інформацією, уміннями та навичками.
Таким чином, діяльність – це спосіб існування людини в світі, це процес взаємодії людини з природою.
Структура людської діяльності.
Розрізняють такі основні види людської діяльності:
Матеріальна – це перетворення природи, дії з матеріальними об’єктами для створення матеріальних цінностей.
Духовна – це створення понять, ідей, теорій, тобто мислення, усвідомлення, знання.
Жорсткого характеру цей поділ не має, більшість видів діяльності поєднують те і друге. Отже, людина – це діяльна, суспільна жива істота, яка задовольняє свої потреби у процесі виробництва та інших видів діяльності
4. Особистість і суспільство. Людина – індивід – особа – особистість.
Складовою частиною філософської проблеми людини є проблема особистості і її взаємозв’язку з суспільством. Зумовлено це тим,що людину неможливо розгадати у відриві від суспільства,потрібно визначити її місце в ньому.
Як вже було з’ясовано,людина – істота біосоціальна,тобто будучи живою,біологічною істотою,вона формується і розкриває свою сутність саме в суспільстві,в процесі спілкування і цілеспрямованої діяльності. Проте,всі люди є різними і проявляють себе по-різному,тобто мають свої якісні характеристики. Для з’ясування їх використовуються такі поняття,як: людина,індивід,індивідуальність,особистість.
Людина-це біологічний вид живих істот.
Індивід-це конкретний представник людського роду,який поряд з загальними рисами,які притаманні всьому людському роду,має свої особисті риси,якими він відрізняється від інших.(Наприклад,зовнішність,природні задатки,особливості психіки,тощо). Поняття індивід тісно пов’язане з поняттям індивідуальність,яким позначають сукупність властивостей,здібностей,що виділяють окремого індивіда від інших. Саме виключність,неподібність виходять тут на перший план. В індивідуальності є щось своє,притаманне тільки їй.(Наприклад,різні люди на одну подію реагують по-різному). Таким чином,якщо індивід характеризується одиничністю,то індивідуальність особливістю.
Ще більш високим рівнем суспільних властивостей людини характеризується особистість.
Особистість-це найвищий ступінь духовного розвитку людини,яка здатна освоювати і змінювати світ.
На відміну від індивіда та індивідуальності,сукупність яких формується на базі біологічної природи,сутність особистості спирається головним чином на її соціальні якості. Людським індивідом народжуються,а особистістю стають. Особистість не є пасивним продуктом обставин,вона є суб’єктом,діючою істотою,якій притаманна свобода волі і вибору,здатність до творчості. Вона – творець власної біографії. Своїми досягненнями вона зобов’язана насамперед самій собі,власним зусиллям.
Бути особистістю означає не бути маріонеткою суспільства,а вільно і свідомо обирати своє місце в суспільстві,бути відповідальною за свої вчинки,а не посилатись на обставини. Головною рисою в ній є свобода,як автономна,внутрішня та і зовнішня,тобто свобода обирати своє місце в суспільстві.
Слід зазначити,що в реальному житті всі поняття (-індивід,-індивідуальність,-особистість)взаємозалежні,внутрішньоєдині.
