3. Діяльність людини.

Аналіз людського буття свідчить, що людина є результатом розвитку природи і нерозривно з нею пов’язана. Проте, з іншого боку, вона вже не природна істота, бо перетворюючи природу, людина існує і розвивається як істота соціальна.

Саме в діяльності по перетворенню природи проявляється людська сутність людини. Головним видом людської діяльності є праця.

Тварини також діють, але людська діяльність корінним чином відрізняється від діяльності тварин. Тварини діють завдяки успадкованим біологічним особливостям, їх поведінка регулюється інстинктами або набутими умовними рефлексами. Тварини діють пасивно – пристосовно, не перетворюючи природу.

Справжнім людським началом слід вважати не просто виготовлення знарядь праці, а перетворення праці на головну умову буття людини, коли праця стає особливою потребою, без якої неможливе саме життя. Людина діє:

1. активно-перетворююче, пристосовуючи природу до себе, змінюючи її відповідно своїх потреб; тобто вона діє творчо.

2. людська діяльність свідома і цілеспрямована, тобто людина ставить перед собою мету і усвідомлює результати своєї діяльності і засоби їх досягнення.

3. Людська діяльність соціальна;люди діють спільно і в залежності від рівня розвитку суспільства.

4. Форми діяльності людей не успадковуються, а виникають в процесі виробництва і освоюються кожною новою людиною при входженні в суспільне життя.

5. Людська діяльність неможлива без спілкування, в якому відбувається обмін інформацією, уміннями та навичками.

Таким чином, діяльність – це спосіб існування людини в світі, це процес взаємодії людини з природою.

Структура людської діяльності.

Розрізняють такі основні види людської діяльності:

Матеріальна – це перетворення природи, дії з матеріальними об’єктами для створення матеріальних цінностей.

Духовна – це створення понять, ідей, теорій, тобто мислення, усвідомлення, знання.

Жорсткого характеру цей поділ не має, більшість видів діяльності поєднують те і друге. Отже, людина – це діяльна, суспільна жива істота, яка задовольняє свої потреби у процесі виробництва та інших видів діяльності

4. Особистість і суспільство. Людина – індивід – особа – особистість.

Складовою частиною філософської проблеми людини є проблема особистості і її взаємозв’язку з суспільством. Зумовлено це тим,що людину неможливо розгадати у відриві від суспільства,потрібно визначити її місце в ньому.

Як вже було з’ясовано,людина – істота біосоціальна,тобто будучи живою,біологічною істотою,вона формується і розкриває свою сутність саме в суспільстві,в процесі спілкування і цілеспрямованої діяльності. Проте,всі люди є різними і проявляють себе по-різному,тобто мають свої якісні характеристики. Для з’ясування їх використовуються такі поняття,як: людина,індивід,індивідуальність,особистість.

Людина-це біологічний вид живих істот.

Індивід-це конкретний представник людського роду,який поряд з загальними рисами,які притаманні всьому людському роду,має свої особисті риси,якими він відрізняється від інших.(Наприклад,зовнішність,природні задатки,особливості психіки,тощо). Поняття індивід тісно пов’язане з поняттям індивідуальність,яким позначають сукупність властивостей,здібностей,що виділяють окремого індивіда від інших. Саме виключність,неподібність виходять тут на перший план. В індивідуальності є щось своє,притаманне тільки їй.(Наприклад,різні люди на одну подію реагують по-різному). Таким чином,якщо індивід характеризується одиничністю,то індивідуальність особливістю.

Ще більш високим рівнем суспільних властивостей людини характеризується особистість.

Особистість-це найвищий ступінь духовного розвитку людини,яка здатна освоювати і змінювати світ.

На відміну від індивіда та індивідуальності,сукупність яких формується на базі біологічної природи,сутність особистості спирається головним чином на її соціальні якості. Людським індивідом народжуються,а особистістю стають. Особистість не є пасивним продуктом обставин,вона є суб’єктом,діючою істотою,якій притаманна свобода волі і вибору,здатність до творчості. Вона – творець власної біографії. Своїми досягненнями вона зобов’язана насамперед самій собі,власним зусиллям.

Бути особистістю означає не бути маріонеткою суспільства,а вільно і свідомо обирати своє місце в суспільстві,бути відповідальною за свої вчинки,а не посилатись на обставини. Головною рисою в ній є свобода,як автономна,внутрішня та і зовнішня,тобто свобода обирати своє місце в суспільстві.

Слід зазначити,що в реальному житті всі поняття (-індивід,-індивідуальність,-особистість)взаємозалежні,внутрішньоєдині.