2.Походження і сутність свідомості.

Сучасний матеріалістичний підхід залишається незмінним:матерія в процесі розвитку за певних обставин породжує розум. Відбувається це завдяки тому,що матерія має властивість до відображення. Відображення-це якість матерії,при якій при взаємодії особливості одного об’єкта відтворюється в іншому об’єкті. Взаємодія предметів ніколи не минає безслідно. Відображення властиве всім видам матерії-неживій,живій природі та на суспільному рівні. Наприклад:подряпина,сліди на грунті,грунт на взутті,відбитки пальців,відлуння,відображення Місяця у воді та ін. Особливою формою відображення є біологічна або фізіологічна,яка притаманна живій природі,починаючи з одноклітинних. Це є подразливість. На більш високому рівні виникає психічне відображення,яке можливе тільки при наявності нервової системи. Це чутливість. Якісно вищим рівнем відображення є відображення хребетних,у яких з’являється головний мозок. Відображення за допомогою головного мозку називається психікою. Воно властиве вже тваринам,особливо вищим,які вже здатні пристосовуватись,реагувати на ситуації і знаходити з них вихід. Але найвищою формою відображення є свідомість,яка найбільш повно відображує оточуючий світ,осмислює його,оцінює;яка здатна до абстрагування до рефлексії(тобто звернення свідомості на саму себе),до предметно-практичної діяльності(тобто до праці),до передачі свідомості через мову. Здатність створювати абстрактні ідеї – це корінна відмінність свідомості людини від свідомості тварин. Перелічені біологічні передумови виникнення свідомості,однак,тільки підготували її появу. Вирішальну роль в її виникненні і розвитку відігравали соціальні умови;тобто свідомість розвивалась паралельно зі становленням суспільства:в першу чергу-це праця,по – друге - мова і спілкування,яка є не тільки засобом фіксації і передачі думок,а й необхідна умова процесу мислення. Мислення-це процес оперування абстрактними поняттями ,які умовно закодовані в словах. По-третє-це общинний характер життя людей. Свідомість-продукт суспільного розвитку. Поза суспільством не було ,немає і не буде свідомості. (Діти - «мауглі ») . Спілкування в процесі життя і діяльності в суспільстві є необхідною передумовою формування особи,її свідомості і суспільства в цілому. Таким чином,свідомість-це функція людського мозку,яка розвивається на соціальній основі. Мозок не є джерелом свідомості,він є органом свідомості. При чому мислить не мозок,а людина за допомогою мозку. І відображує людина не свій мозок,а зовнішній світ. Таким чином,свідомість – це:

1)властивість високоорганізованої матерії;

2)вища форма відображення дійсності;

3)ідеальний образ матеріального світу;

4)продукт суспільно – історичного розвитку і ускладнення матерії;

5)регулятор цілеспрямованої діяльності людини.

3.Структура та функції свідомості.

Свідомість має свою структуру. Але нерідко її помилково ототожнюють з психікою,яка є більш складною. Психіка складається з двох сфер відображення – свідомого і несвідомого. До несвідомого відносять інстинкти,інтуїцію,автоматизм,сновидіння,гіпнотичні стани,сомнамбулізм тощо. Сучасна наука виділяє також сферу підсвідомого,яка є часткою несвідомого,до якого належать психічні явища,які пов’язані з переходом діяльності з свідомості до автоматизму. Несвідоме відіграє велику роль в людській життєдіяльності,особливо в творчій. Це стало основою для формування ірраціоналістичних філософських вчень,які вважають різні форми несвідомого головним у людській поведінці.(А.Шопенгауер,С.К’єркегор,Ф.Ніцше,З.Фрейд,М.Хайдеггер,П.Бергсон та ін.) Яку ж структуру має свідомість? Це: знання,емоції,воля,мислення,увага,пам’ять,самосвідомість. Самосвідомість – є дуже важливою часткою свідомості;це є усвідомлення людиною себе як особистості,оцінка себе,свого морального стану,своїх думок,знань,інтересів,ідеалів,мотивів поведінки,дій та ін. Самосвідомість є важливою умовою самовдосконалення людини. Функціями свідомості є:

• Пізнавальна,тобто здатність отримувати знання про оточуючий світ і про себе;

• Накопичувальна-накопичення знань в пам’яті людини;

• Оціночна-здатність оцінювати знання з точки зору своїх потреб і інтересів;

• Творча,коли людина створює те,чого не існує в природі;

• Комунікативна(зв’язку)- спілкування ,обмін інформацією;

• Регулятивна(управлінська),коли свідомість регулює,упорядковує дії людини.

Такі головні функції свідомості і лише гармонійний їх розвиток є умовою формування дійсно цілісної гармонійної особистості.