Висновки

У наш час поняття буття доволі глибоко розроблене, гнучке, внутрішньо диференційоване. Воно дає нам вагомі орієнтири для пізнання та практичної діяльності. Водночас стає зрозумілою і причина складності цього поняття: воно охоплює самі підвалини суб 'єктно-об 'єктного відношення й одночасно вписує людину у структуру світобудови, роблячи Ті, а особливо її свідомість фундаментальною умовою вияв­лення форм буття. Отже, ми, люди, є завжди при бутті у відношенні до буття, а з іншого боку, буття ніби стоїть завжди за нами, за нашими спинами, воно апріорно надане нам як тотальна якість, котру ми знаходимо в усьому (тому що вона — у нас) і в яку ми вкладаємо все те, з чим маємо справу. Буття є наш універсальний масштаб для пізнання та діяльності, а наші пізнання та діяльність постають реаль­ними мірами використання цього масштабу.

Поняття буття постає вихідним для філософії, оскільки знаменує собою гранична можливий ступінь узагальнення дійсності, тобто виводить усі міркування на рівень буття та небуття; внаслідок цього поняття буття виконує у філософії сенсоутворюючу функцію, а також набуває виразних людських вимірів, постаючи для людини найпершою цінністю та мірою її життєвої відповідальності.

Внаслідок граничної широти узагальнення буття можна визначати лише категоріальна; при цьому історія категоріальних визначень буття утво­рює систему таких визначень, яка працює уся разом; у категоріальних визначеннях буття найважливішими постають відмінності між його кла­сичним та некласичним тлумаченням.

Сучасна наука різними напрямами та галузями утворює наукову картину світу, яка окреслює досить складну картину проявів буття; в сучасній науковій картині світу буття постає системним, багаторівневим, ієрар­хічно впорядкованим та динамічним.

Концептуально різні тлумачення буття постають основою для класифі­кацій та оцінок різних філософсько-світоглядних позицій.

Ключові терміни і поняття

АНТРОПНИЙ ПРИНЦИП — у деяких сучасних науках: початкове припущення того, що без урахування факту наявності людини к світі природні процесії не можна зрозуміти в їх єдності та провідних характеристиках, а наукова картина світу не зможе набути логічного та змісто­вого завершення^ і навпаки, поза цим принципом із стихії природних процесів появу людини пояснити просто неможливо.

*Ж БУТТЯ - НЕБУТТЯ— гранична межа філософського узагальнення: співвідношення, через яке визначається буття, проте не лише внаслідок позначення межі, за якою буття вже немає, а й тому. що такого роду межа вказує на ті якості сущого, втрата яких рівнозначна втраті са­мого такого сущого; означена межа позначає також граничну щирість людської думки, її вміння утримуватись у власних актах при бутті, а не зриватися в небуття.

<• ІНТЕНЦІЯ — властивість людської думки та свідомості, пов 'язана із їх принциповою спря­мованістю на певний предметний зміст; визнання тога факту, що не може бути думки "ні про що ", свідомості "із нульовим змістом ".

* МЕТАФІЗИКА ТА ОНТОЛОГІЯ— за усталеною традицією філософії XX ст. - основні філо­софські науки про буття; метафізика розглядає найперші, позачуттєві та позафізичні заса­ди буття, а онтологія - види, рівні, форми проявів буття. Метафізика у дослідженні буття тяжіє до вирішення питання "Що?" ("Що є буття?", "Що є перше буття? "), а онтологія - до вирішення питання "Як? " ("Як проявляє себе буття? ").