1. Буття природи, буття речей.

а ) буття речей «першої природи» - це об’єктивна і первинна реальність, що існувала мільярди років до людини(біо-, гео-, атмосфери, ближній і далекій космос).

б ) буття зроблених людиною речей або «друга природа» (предмети повсякденного побуту, техносфера, виробнича інфраструктура).

2. Буття людини

Яким би унікальним не було існування людини у світі речей і власне людське буття, воно має спільне з будь-якою річчю природи. Людина є тілом природи і піддається дії її законів; як усі тіла природи вона проходить стани виникнення становлення і смерті. Але сутність існування людини не зводиться тільки до фізіологічних процесів, воно містить також психологічний і соціально-історичний компоненти. Специфічно людське буття – це життєдіяльність людини у всій повноті її проявів , у єдності тілесного, біологічного і суспільного проявів.

3. Буття духовного (ідеального) складається з

а ) буття індивідуалізованого духовного – це внутрішній світ людини, який охоплює свідоме (потік усвідомлених потягів, спонукань, почуттів, переживань, думок, знань, переконань, цінностей) і позасвідоме.

б ) буття об’єктивного духовного – це окремі фрагменти духовного буття людини (ідеї, ідеали, норми, цінності, уявлення), які об’єктивуються, які здатні зберігатись, удосконалюватись, вільно переміщуватись у соціальному просторі і часі. Вони утворюють духовну культуру людства.

4. Буття соціального містить в собі

а ) існування окремої людини в суспільстві.

Кожна людина безперервно контактує з іншими людьми, є членом різних соціальних груп (сім'ї, колективу, нації і т.д.)

б ) Буття суспільства в цілому, де переплітаються матеріальне та духовне, де існують свої механізми та рушійні сили.

Отже, категорія буття – це гранично загальна абстракція, яка об’єднує за ознакою існування найрізноманітніші явища, предмети, процеси природи, людські колективи та окремих людей, соціальні інститути, рівні та форми людської свідомості.

2.Матеріальна єдність світу.

Констатуючи безмежну різноманітність світу мислителі всіх часів намагались з’ясувати чи має він певну спільну основу і дійшли висновку що є. Так виникло поняття «субстанція» (лат. Сутність),під якою розуміли якусь загальну первинну основу всіх речей, і яка свідчить про єдність всього різноманітного світу.

Одні мислителі вважали, що субстанція, (тобто першооснова світу) матеріальна - матеріалісти; інші – що вона ідеальна, духовна – ідеалісти. але були і такі, які визнавали наявність двох першооснов – субстанцій – матеріальної і ідеальної – дуалісти (лат.- двоїстий). Вчення, що пояснюють світ через одну субстанцію, називають моністичним.

Що ж таке матерія? З лат. Materia – це речовина. Проте зміст цього поняття неодноразово змінювався.

Виділяють три хвилі матеріалізму:

1.Стародавні мислителі (китайські, індійські, грецькі) розуміли матерію як речовину, яка найбільше зустрічається у природі – вода, вогонь, повітря, земля, пізніше Демокріт висунув ідею про атоми як першооснову.

1. Матеріалісти Нового часу XVII – XVIII ст. відзначали, що матерія – це речовина, яка має незмінні властивості. Наприклад Ф.Бекон, Т.Гобос, казали про протяжність, вагу, непроникність, І.Ньютон – масу. Вони вказували на властивість матерії впливати на органи чуття людини і викликати відчуття.

Проте ці теорії були підірвані великими науковими відкриттями кінця XIX – початку XX ст. Принцип «оконечнювання» матерії потерпів крах, коли з’ясувалося, що атом ділиться; коли відкриття рентгенівського випромінювання довело, що речовина може перетворюватись в поле, коли було установлено змінність маси тіла від швидкості. Це викликало розгубленість, дехто з природознавців почав тлумачити радіоактивний розпад атомів як «зникнення матерії». Насправді матерія не зникла, а розвіялись старі уявлення про неї.

2.Третій етап розвитку уявлень про матерію характерний для XX ст.., коли на перше місце в її розумінні виходить не природознавчий, а філософський аспект.

Матерія – це філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, яка надана людині у її відчуттях і існує поза і незалежно від людської свідомості.

З цього випливає що:

1. Матерія у вигляді якоїсь праматерії не існує. Вона охоплює нескінченну різноманітність різних об’єктів і систем природи.

2. Вся безліч об’єктів об’єктивної реальності має єдину спільну рису – існувати незалежно від людських відчуттів і свідомості.

3. Філософське тлумачення матерії охоплює не тільки те, що відоме сучасній науці, але й те, що може бути відкрите в майбутньому.

4. Всі матеріальні процеси і явища або безпосередньо відбиваються відчуттями чи свідомістю людини, або за допомогою приладів, що підсилюють людське сприйняття.

Матерія має безліч властивостей: активність, рух, просторово-часова форма існування, об’єктивність, нескінченність, невичерпність, абсолютність, структурність.

Структурність матерії полягає в тому, що вона завжди певним чином організована в системи. Виділяють такі матеріальні системи:

• нежива матерія (мікро - і макросвіт)

• жива матерія (уся біосфера від мікроорганізмів до людини)

• суспільство (людина, різні колективи, об’єднання, організації, партії, класи, нації, держави і т.д.).