4. „Філософія життя” Фрідріха Ніцше (1844 - 1900)

„Філософія життя” розглядає все, що проявляється як "життя". Ніцше продовжував вчення Шопенгауера і ще більше загострював його. За Ніцше життя протистоїть нежиттю, активне життя протистоїть неактивному, застиглому. Він каже, що наука не може ефективно пізнавати життя, тому що вона розділяє його на елементи і підходить з точки зору загальних законів, але зрозуміти сутність світу, який є рухомим, мінливим, розум і наука - не здатні. Зробити це можна тільки через інтуїцію.

Ніцше як і Шопенгауер основою життя вважав волю, але не прояв абстрактної світової волі, а "волі до влади". Він доводив, що все живе знаходиться в постійному стані боротьби сильних і слабких – (рослини, тварини, люди, держави і ідеї), в який перемагає сильніший .

Таким чином Ніцше протиставляє силу життя всьому слабкому. Він доводить, що тільки сильні сприяють прогресу життя, а слабкі знесилюють його, ведуть до виродження. Тому закликає: "Слабкого підштовхни!". З цієї точки зору він критикував людську культуру і християнську мораль, які захищають слабких.

Ніцше створив теорію "надлюдини". На його думку сильна людина сама бере на себе відповідальність за власне життя і не ховається за Бога чи мораль; вона сама вирішує, що є добро і що є зло. Вона не визнає загальноприйняті норми і мораль, тому що вони захищають дрібну, усереднену людину, а життя підтримують сильні і мужні.

5. Важливу роль у формуванні сучасного погляду на людину відіграв психологічний напрямок у філософії. Засновником його був австрійський психіатр Зиґмунд Фрейд (1856 - 1939)

Фрейд при дослідженні людини і суспільства вихідним бере психологію людини, таким чином переносить закони біології в сферу суспільного життя.

Фрейдизм вплинув на багато сфер людського життя — психологію, медицину, педагогіку, літературу, мистецтво. Але основним внеском Фрейда в науку стало дослідження підсвідомості. Сам Фрейд казав, що його вчення - це третій відчутний удар по людському самолюбству.

Психоаналіз Фрейда свідчить, що людина не є розумною істотою, яка керується тільки розумом, як доводила класична філософія. Він показує аморальність, агресивність, антисуспільність людської природи, що пояснюється наявністю в психіці людини темних глибин підсвідомості, які не знаходяться під контролем розуму. Підсвідоме (4/5 за Фрейдом) - це сукупність первинних інстинктів, темних ірраціональних, аморальних потягів і бажань.

На його думку в основі всіх людських пристрастей і пороків два основних базових інстинкти:

Це: – сексуальний інстинкт "Лібідо", який є потягом до життя.

- агресивний інстинкт – потяг до смерті.

Саме вони - Ерос і Танатос – керують людським життям і вони є набагато сильнішими за розум.

Фрейд відмічає постійний конфлікт "Я" і "Воно", що часто є причиною психічних хвороб. На думку Фрейда вся історія людства - це історія долання цього конфлікту. Людина долає його двома шляхами –витісненням і сублімацією.

Під час сублімації інстинкти діють у завульованих формах (мистецтво, спорт, сни). А витіснення первісних інстинктів в підсвідомість за допомогою моралі і культури веде до неврозів, руйнування людської психіки, тому що знищити її неможливо.

На сучасному етапі розвивається неофрейдизм, представниками якого є Фром, Адлєр, Салліван.