2. Артур Шопенгауер (1788-1860)

За життя Гегеля Шопенгауер не найшов шанувальників своєї філософії, це сталося значно пізніше. Він вважає, що світ— це не те, що існує десь за межами нашого сприйняття, а те, що ми сприймаємо як дійсність; він не вважає, що світ впорядкований і закономірний, а навпаки життя є рухомим, мінливим, хаотичним і невизначеним, а тому його не можливо осягнути холодним розумом.

Людину, на його думку, треба розглядати не як втілений інтелект, а як живу істоту, яку визначає не розум, а такі чинники як воля, життєвий порив, прагнення до життя. Саме тому його філософію назвали "Філософія життя".

С.К'єркегор (І8ІЗ-1855). Ще одним фундатором некласичної філософії був датський філософ К'єркегор. Він наголошував, що першим і єдиним предметом гідним уваги філософії може бути тільки людина. Але пізнати її засобами науки неможливо, тому що наука пізнає більш загальне, а кожна людина є унікальною і неповторною, тому осягнути себе людина може лише через внутрішнє переживання і самозаглиблення.

Цей напрямок в філософії отримав назву "екзистенціалізму" (існування). К'єркегор використав це поняття для позначення таких особливостей людського буття, як неузасадненість та вихід за межі усталеного, встановленого. Тому їх філософію ще називають ірраціональною, тобто позарозумною.

3. „Наукова філософія” Сциєнтизм.

В європейській некласичній філософії крім ірраціонального напрямку ще в XIX ст. виник науковий напрямок.

Засновником наукової філософії позитивізму був французький філософ Огюст Конт (1798 – 1757 рр.), який під впливом успіхів науки зробив висновок, що саме наука дасть відповіді на всі питання про світ разом із людиною, а тому необхідність у філософії, яка пояснює світобудову відпадає. Філософія повинна стати наукою серед інших наук.

Конт закликав відмовитись від тих теорій, ідей, які не можна довести, тобто не треба шукати відповіді на запитання про докорінні причини буття. А потрібно брати тільки „позитивні знання”. За Контом позитивне – це спостережуване на відміну від не спостережуваного, реальне на відміну від ілюзорного , достовірне на відміну від сумнівного. Таким чином позитивним він вважав те, що приносить користь людині в реальному житті. Все інше треба вилучати з філософії. Конт сприяв підвищенню авторитету науки і став засновником соціології.

Найвпливовішим напрямком наукової філософії став Марксизм. Засновниками його були Карл Маркс (1813 - 1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1896).

Марксизм виник в сер. XIX ст. в Німеччині, але здійснив величезний вплив і на філософію і на життя всього людства. Він був відображенням кризи капіталістичного суспільства і став виразником інтересів класу робітників (пролетаріату).

Маркс і Енгельс спиралися на всю історію філософії, яку однак критично переосмислили. На ідеї Маркса великий вплив здійснили успіхи науки:

- в 1839 р. було відкрито клітину, що довело матеріальну єдність і взаємозв'язок світу.

- Було відкрито закон збереження і перетворення енергії, що дало висновок про незнищуваність і нестворюваність матерії та руху.

- Еволюційна теорія Дарвіна, яка доводила походження і розвиток всіх організмів шляхом довгого розвитку одноклітинних організмів.

Маркс і Енгельс поєднали матеріалізм і діалектику в поглядах на природу, на суспільство, на історію.

На першому етапі Маркс розвивав погляди на світ і людину - діалектичний матеріалізм. Але після сорокових років він зосередився на суспільно-політичній тематиці і економіці. В цей період він створив історичний матеріалізм, в якому історію суспільства розглядав матеріалістично, так як і історію природи і зробив висновок, що історія залежить не від свідомості людей, а від економіки.

Третім етапом було створення Марксом теорії наукового комунізму де він доводив, що закономірно на зміну капіталістичному ладу прийде новий - комуністичний лад. Так як відбувалося це раніше (закон заперечення заперечень); він навіть пояснив хто це зробить - це клас пролетаріїв, які виконають історичну місію - ліквідують приватну власність і експлуатацію людини людиною, чим знімуть протиріччя між суспільною формою виробництва і приватним привласненням. Результатом цього, на його думку, стане побудова суспільства вищої соціальної справедливості - комуністичного.

За своїм спрямуванням марксизм примикає як до класичної так і до некласичної філософії.