Тема № 8 : Європейська філософія XIX- XX ст.

У першій третині — середині XIX ст. у Європі розпочався процес досить радикальної зміни у способі філософствування. Наслідком того було виникнення некласичної філософії, її формування йшло кількома напрямами, але всіх їх, за рідкісним винятком, споріднювала орієнта­ція на провідну роль у людських діях та поведінці людини нераціональ­них (або ірраціональних) чинників.

Зарубіжна філософія XX ст. у багатьох відношеннях являє собою своєрідне і цікаве явище: на відміну від попередніх епох розвитку євро-^-^ пейської філософії, вона активізує і широко використовує не лише ос-^^ тонні, найновіші концепції та здобутки, а, фактично, усю попередню історію філософії. Внаслідок цього вона постає надзвичайно різнома­нітною, строкатою, із майже неозорою широтою проблематики. Спо­відуючи переважно парадигму некласичної'філософії, вона так чи інак­ше накладає відбиток такої парадигми на всі філософські течії та концепції, внаслідок чого останні часто набувають характеру оновле­них (неопозитивізм, неотомізм, неокантіанство та ін.). В цілому філо­софія XX ст. яскраво і, переконливо виразила болючі проблеми цього суперечливого століття, передавши естафету майбутньому та про­демонструвавши вміння поєднувати класичні ідеали із плюралістичним підходом до дійсності.

План

1. Зміна напряму філософського мислення у XIX- на поч. XX ст.. Поява Некласичної філософії.

2. Вихідні ідеї А. Шопенгауера та С. К’єркегора.

3. Напрямки „наукової філософії”.

4. „Філософія життя” Ф. Ніцше.

5. „Психоаналіз” З. Фрейда. Фрейдизм.

6. Екзистенціалізм.

1. Після смерті Гегеля в німецькій, філософії на певний час запанувала розгубленість, виникло переконання, що філософія досягла своєї вершини і краще вже нічого не придумаєш. На певний час в філософії було незрозуміло куди і як філософія буде розвиватися далі. Але згодом з'ясувалося, що ще за життя Гегеля з'явилися зародки нової філософії - некласичної. Виникла вона в Німеччині і поширилася на інші країни, а також здійснила великий вплив на інші сфери життя (мистецтво, наука, культура). Ще в 1819 р. вийшла праця Артура Шопенгауера "Світ як воля та уявлення", яка і стала правозвісником нової філософії.

Класична	Некласична
Буття є цілісним, взаємозв'язаним, внутрішньоконцентрованим.	Ми не можемо судити про буття інакше ніж через наше сприйняття, яким воно є поза нашим сприйняттям ми судити не можемо.
Розум є вищою і найціннішою частиною людської психіки.	На першому плані в людській психіці не розум, а позарозумні чинники, які перевершують розум (інстинкт смерті, інстинкт кохання, розум - маленька частка)
Розум здатний пізнати людську психіку і орозумнити її.	Нерозумні чинники потужніші, тому розум не здатний їх опанувати.
Завдяки розуму людина може облаштувати своє життя.	Розум не тільки не сприяє гармонізації людського життя, а іноді заважає цьому.

Основною ознакою некласичної філософії стало те, що вона приймає людину такою, якою вона є, а не диктує їй якою вона повинна бути, як це робила класична філософія.