3.2. Метод бухгалтерського обліку

Сукупність способів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку визначає метод бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку — це система засобів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення об'єктів бухгалтерського обліку з ме­тою використання інформації про їх наявність та зміни для прийняття економічних рішень у процесі управління підприємством.

Окремі прийоми обліку, що використовуються для відображення об'єктів, нази­вається елементами методу бухгалтерського обліку.

До елементів методу відносяться:

—документування;

— інвентаризація;

—оцінка;

—калькулювання;

—рахунки;

—подвійний запис;

— баланс;

—звітність.

Документування — це спосіб первинної реєстрації фактів господарської діяль­ності для безперервного їх відображення в поточному обліку. Усі господарські опе­рації, що відбулись на підприємстві, обов'язково піддягають відображенню у пер­винних документах, оскільки лише на підставі відповідним чином заповнених первинних документів здійснюється подальша обробка і групування інформації, її відображення у фінансовій звітності.

Інвентаризація — це зіставлення фактичної наявності майна та зобов'язань з інформацією про них, відображеною в облікових записах.

Інвентаризація проводиться шляхом реєстрації виявлених, перерахованих та ви­міряних об'єктів обліку та порівняння з обліковими записами про них.

При проведенні інвентаризації можуть виникати відмінності між фактичною на­явністю об'єктів та записами про них в облікових книгах, картках та відомостях. За результатами проведеної інвентаризації підприємством приймається рішення про причини відхилень, винних осіб, способи відображення відхилень в обліку.

Оцінка— це спосіб грошового вимірювання господарських засобів, зобов'язань та господарських операцій.

Грошова оцінка використовується для узагальнення інформації про господарські операції, наявність активів та зобов'язань в облікових книгах та у фінансовій звіт­ності.

Калькулювання — це спосіб визначення фактичної собівартості продукції, това­рів, робіт, послуг. На підприємстві визначаються усі витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням певних виробів (робіт, послуг) за їх видами, або з їх при­дбанням. Деталізовані види витрат в обліку відображаються окремими статтями ви­трат. При калькулюванні визначається, що саме віднесено на витрати з виготовлен­ня конкретного об'єкта обліку витрат чи його придбання.

Підприємство самостійно складає нормативні калькуляції витрат, що передують початку процесу виробництва продукції, та фактичні калькуляції, в яких визнача­ються собівартість виготовлення продукції (робіт, послуг) на цьому підприємстві.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб групування і поточного обліку наявності та змін активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат.

Кожна господарська операція, відображена в первинному документі, знаходить своє відображення на рахунках. Використання рахунків дозволяє групувати інфор­мацію, відображену у первинних документах за економічно однорідними ознаками з тим, щоб у кінці звітного періоду відобразити її у фінансовій звітності.

Кожна господарська операція відображається одночасно на двох взаємо­пов'язаних рахунках у рівновеликих сумах. Це обумовлено використанням способу подвійного запису, за яким кожна операція записується двічі: за дебетом і кредитом різних рахунків. Подвійний запис має важливе контрольне значення.

По-перше, отримуючи активи, ми одночасно відображаємо борги по сплаті за них, нараховуючи витрати без визнання активу, ми відображаємо зростання зо­бов'язань. Виникнення одної господарської операції породжує наслідки, які також відображаються в системі бухгалтерського обліку і часто обумовлюють виникнення інших операцій.

По-друге, відображаючи операції за дебетом і кредитом в однаковій сумі, ми повинні отримати рівні підсумки за лівою і правою частиною всіх рахунків під- приємства. Якщо така рівність не виконується, це свідчить про допущення по­милки при здійсненні облікових записів на рахунках. Таку помилку слід виявити і виправити.

Використання подвійного запису дозволяє отримати рівність лівої і правої час­тин бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс — це спосіб групування і відображення в грошовій оцін­ці активів, зобов'язань і капіталу на відповідну (звітну) дату.

Баланс — це таблиця, що складається з двох частин, ліва з яких — актив, права — пасив. В активі наводиться склад та розміщення майна: основних засобів, фінан­сових інвестицій, нематеріальних активів, запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів. У пасиві — склад і розміщення власного капіталу, довгостроко­вих і поточних зобов'язань, забезпечень, що вказують на джерела придбання майна підприємством: власні кошти засновників (капітал), позики банку, кредиторська за­боргованість перед постачальниками та ін.

Для бухгалтерського балансу є обов'язковим дотримання рівності активу і пасиву.

Звітність як елемент бухгалтерського обліку — система підсумкових показни­ків, що подають характеристики господарсько-фінансової діяльності підприємства за певний період часу. Форми звітності, перелік та інтерпретація їх показників для підприємств є визначеними.

Метою складання і подання звітності є надання користувачам для прийняття рі­шень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, ре­зультати діяльності та рух грошових коштів підприємства.