- •Тема 5. Страхування та страховий ринок.
- •Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів. Генезис і еволюція фінансів. Становлення та розвиток фінансової науки.
- •Генезис и эволюция финансов
- •Предмет финансовой науки как познание сущности финансов.
- •3. Функции финансов.
- •4. Дискуссионные вопросы сущности и функций финансов.
- •5. Взаимосвязь категории финансов с другими экономическими категориями.
- •Тема 2. Фінансове право та фінансова політика.
- •1. Фінансове право і наука фінансового права.
- •2. Зміст та методологія науки фінансового права.
- •3. Основні категорії науки фінансового права: види і значення.
- •4. Основні етапи розвитку науки фінансового права.
- •4.1. Зародження науки фінансового права в Західній Європі.
- •4.2. Розвиток науки фінансового права в імператорській Росії.
- •4.3. Розвиток науки фінансового права в Радянській державі.
- •4.4. Початок розвитку української науки фінансового права.
- •5. Фінансова політика держави.
- •Тема 3. Фінанси домогосподарств
- •2. Джерела і структура фінансів домогосподарств
- •3. Світова практика оподаткування домогосподарств
- •Джерела
- •Тема 4. Фінансовий ринок.
- •2. Ринок цінних паперів
- •Види цінних паперів
- •Види деривативів
- •3. Валютний ринок України
- •4. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- •5. Страховий ринок.
- •Ринок фінансових послуг.
- •Тема 5. Страхование и страховой рынок
- •1. Необходимость и содержание страхования
- •2. Субъекты и объекты страхования
- •3.Состав и структура страхового рынка
- •Тема 6. Міжнародні фінанси
- •1. Сутність міжнародних фінансів.
- •3. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічних зв’язків
- •4. Поняття девальвації та ревальвації
- •5. Регулювання валютних курсів
- •6. Валютна система України
- •7. Формування і використання централізованих валютних фондів
- •Тема 7. Фінансова безпека держави.
- •Сутність економічної безпеки держави. Місце в ній фінансової безпеки.
- •Структура концепції фінансової безпеки.
- •1. Сутність економічної безпеки держави.
- •2. Структура концепції фінансової безпеки.
- •1. Основна мета підтримання фінансової безпеки держави.
- •2. Принципи організації підсистеми фінансової безпеки:
- •3. Основні методи забезпечення фінансової безпеки:
- •4. Загрози фінансовій безпеці.
- •5. Основні критерії, що характеризують фінансово-кредитну сферу з точки зору підтримання її безпеки на належному рівні:
3. Валютний ринок України
Валютний ринок - це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту і пропозиції на ці валюти.
Функції: своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків; регулювання валютних курсів і диверсифікації валютних резервів; регулювання економічних і соціальних процесів у державі.
Перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на періоди:
1) попередній - з прийняття Декларації про Державний Суверенітет України до виходу України з "рублевої зони";
2) період впровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;
3) період спроби відновлення державної валютної монополії;
4) період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти - гривні.
Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 - серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:
- значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;
- змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;
- НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд. дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕРР), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;
- було розроблено систему заходів, які вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ підписка на ОДВП тільки нерезидентами досягла 300-370 млн. грн.
Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи в Україні, яка і була здійснена у вересні 1996 р.
У 2000 р. Національний банк України заявив про намір застосовувати режим плаваючого валютного курсу. НБУ так і не зміг утримати валютний коридор, встановлений востаннє на 1999 р. у межах 3,4-4,6 грн./дол. США.
Пізніше, оскільки для підтримки стабільності національної валюти України використовуються валютні інтервенції та інструменти грошово-кредитної політики в поєднанні з методами валютного регулювання і валютного контролю та операціями на відкритих ринках, слід вважати, що валютна політика центрального банку проводиться в режимі регульованого плаваючого валютного курсу.
Основні законодавчі акти, якими регламентувалась діяльність валютного ринку України: Декрет КМУ від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 07.05.1996, Указ Президента "Про удосконалення валютного регулювання", від 1995 р. та інші.
4. Ринок грошей та кредитних ресурсів
Ринок грошей (монетарний ринок) - мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар. Грошовий ринок є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.
Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти.
Грошовий ринок стихійно виник у кожній країні для того, щоб забезпечити проведення банківських операцій в національній валюті. На грошовому ринку здійснюються операції двох типів:
1. операції комерційних банків між собою, цей сегмент ринку називається “міжбанківський ринок”;
2. операції комерційних банків та уряду з центральним банком, цей сегмент ринку називається “Відкритий ринок”.
У грошового ринку немає визначеної локалізації; його учасниками (суб’єктами) виступають: банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов’язання.
Інструментами ринку грошей служать: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.
Держава також виходить на грошовий ринок як позичальник шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів серед його учасників.
З'явились нові учасники ринку - фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди. Нині вони випускають короткострокові зобов’язання і продають кредиторам або самі виступають у ролі кредитора.