- •1. Значення природно-сільськогосподарського районування для бонітування ґрунтів
- •2. Коротка історія розвитку природно-сільськогосподарського районування
- •3. Принципи і методи районування
- •4. Таксономічні одиниці районування
- •4.1. Схема поділу території України на природно-сільськогосподарські округи.
- •Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів України
- •5. Показники еколого-господарської характеристики природно- сільськогосподарських таксонів
- •6. Уточнення природно-сільськогосподарського районування в процесі
4.1. Схема поділу території України на природно-сільськогосподарські округи.
Аналіз просторового розподілу показників родючості ґрунтів виявив територіальні закономірності їхнього розподілу, що зумовлює й особливості сільськогосподарського використання земельного фонду. Це стало основою для обґрунтування схеми поділу території України на природно-сільськогосподарські зони і гірські області з виділенням п'яти природно-сільськогосподарських зон:
природно-сільськогосподарська зона Полісся;
природно-сільськогосподарська зона Лісостепу;
природно-сільськогосподарська зона Степу;
природно-сільськогосподарська зона Степу посушливого;
Сухостепова природно-сільськогосподарська зона;
та двох гірських областей:
Карпатська гірська область;
Кримська гірська область.
На території України природно-сільськогосподарські зони розміщуються в субширотному напрямку - з півночі на південь у вищезгаданому переліку. У цьому ж напрямку наростає ксероморфність клімату, змінюються структура ґрунтового покриву, а також ландшафтний устрій, що зумовлює й обов'язкову диференціацію технологічних заходів щодо використання та охорони земель.
Гірські області характеризуються висотною поясністю ландшафтів, де умови використання земель дуже відрізняються від умов на рівнині. Досить чіткі тектоніко- орографічні межі між рівниною і гірськими країнами проявляються в зміні рівнинних ландшафтів на висотно-поясні гірські.
У межах природно-сільськогосподарських зон і гірських областей виділено 19 природно-сільськогосподарських провінцій і 33 природно-сільськогосподарські округи. Ієрархічну підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів України наведено у табл. 4.1.
Таблиця 4.1
Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів України
Зона (гірська область) |
Провінція |
Округ |
Полісся (П) |
Поліська Західна (П1) |
Прип'ятсько-Поліський (І) Західнополіський (II) Малополіський (III) |
Поліська Правобережна (П2) |
Житомирсько-Поліський(IV) Правобережнополіський (V) |
|
Поліська Лівобережна (Пз) |
Чергнігівсько-Поліський (VI) |
|
Лісостепу (ЛС) |
Лісостепова Західна (ЛС1) |
Рівненсько-Луцький (І) Новоград-Волинський підокруг (Іа) Дністровсько-Західнобузький (II) Опільський (III) Середньодністровський (IV) |
Лісостепова Правобережна (ЛС2) |
Придністровсько-Подільський (V) Бузько-Середньодніпровський (VI) Придніпровський (VII) |
|
Лісостепова Лівобережна (ЛС3) |
Середньодніпровський-Сеймський (VIII) Ворскло-Сульський (IX) Харківсько-Оскольський (X) |
|
Степу (С) |
Степова Придунайська (С1) |
Задністровський (І) |
Степова Правобережна (С2) |
Південнобузько-Інгульський (II) |
|
Степова Лівобережна (Сз) |
Донецько-Дніпровський (III) Оскольсько-Айдарський (IV) Донецький (V) |
|
Степова посушлива (СП) |
Степова посушлива Придунайська (СП1) |
Дунайсько-Дністровський (І) |
Степова посушлива Правобережна (СП2) |
Дністровсько-Нижньодніпровський (II) |
|
Степова посушлива Лівобережна (СПз) |
Дніпровсько-Приазовський (III) |
|
Степова посушлива Північно-Кримська (СП4) |
Кримський (IV) |
|
Сухостепова (СС) |
Сухостепова присиваська (СС1) |
Присиваський (І) |
Карпатська гірська область (ГК) |
Передкарпаття (ГК1) |
Верхньодністровський (І) Черемосько-Серетський (II) |
Карпати (ГК2) |
Карпатський гірськолісовий (III) |
|
Закарпаття (ГК3) |
Закарпатський (IV) |
|
Кримська гірська область (ГКр) |
Кримські гори та передгір'я (ГКр1) |
Кримський гірськопередгірний (І) |
Південний берег Криму (ГКр1) |
Кримський південнобережний низькогірний (II) |