- •51. Создание и деятельность украинских политических партий в Приднепровской Украине в конце 19 — начале 20 в.
- •54. Украинское национальное движение во время революции 1905—1907
- •57. Политика российского самодержавия относительно Украины в 1907—1914 гг.
- •62. Піднесення українського національного руху на початку XX ст. Утворення національних політичних партій.
- •63. Загострення міжімперіалістичних суперечностей на початку хх ст.
- •64. Лютнева буржуазно-демократична революція.
- •65. . Охарактеризуйте розстановку політичних сил у Росії після липневої кризи 1917р.
- •66. Завершення першої світової війни та її наслідки для світу.
- •67. . Політичне становище в Україні після перемоги Лютневої бурж. -демократичної революції в Росії.
- •68. . Створення уцр, її соц. База і програма діяльності.
- •69. Чи були альтернативи жовтневої революції 1921? .
- •70. Початок першої св. Війни, причини і характер.
- •71. Відношення до першої св. Війни різних класів і партій.
- •72. Загострення внутрішніх суперечностей, визрівання революційної ситуації у воюючих країнах в умовах першої св. Війни.
- •73. Війна Радянської Росії проти унр(кінець 1917 – початок 1918 рр. ). Причини поразок укр. Військ.
- •74. Проголошення зунр, її зовнішня і внутрішня політика.
- •75. . Прихід до влади в Україні Директорії. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр.
- •76. Обставини і значення об’єднання унр і зунр у 1919р.
- •77. Історичне значення та уроки боротьби укр. Народу за незалежність.
- •78. . Дайте порівняльну характеристику державотворчій діяльності уцр, Української гетьманської держави, Директорії унр та розкрийте причини їх поразки в період Української демократичної революції.
- •79. Боротьба укр. Селянства проти політики “воєнного комунізму”. Н. Махно.
- •80. Вторгнення на територію України денікінської армії. Конфлікт між лідерами національних і великодержавних сил.
- •81. Варшавський договір Петлюри з Пілсудським та його наслідки.
- •82. Радянсько-Польська війна і Україна.
- •83. Брестський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу, його зміст та наслідки.
- •84. Державний переворот 1918 року в Україні. Становлення Гетьманського режиму.
- •85. . Внутрішня і зовнішня політика укр. Держави п. Скоропадського.
- •86. Суспільно-політична криза радянської системи в 1920-1921 рр. : пошуки виходу.
- •87. Економічний розвиток і суспільно-політичний рух на початку хх ст.
- •89. Західноукраїнські землі на початку хх ст
- •90. Україна в роки першої російської революції
- •90. Україна напередодні першої світової війни. Реформа Столипіна.
- •91. Україна в першій світовій війні
- •92. Українська культура початку хх ст.
- •92 Проголошення унр.
- •93 Україна за Гетьманства п. Скоропадського
- •94 Директорія Української народної республіки (грудень 1918 - листопад 1920).
- •95 Західноукраїнська народна республіка.
- •96. Створення Української соціалістичної радянської республік
- •97. Входження України до складу срср.
- •98. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
- •99. . Радянська модернізація України (1928-1939). Голодомор 1932-1933 рр.
79. Боротьба укр. Селянства проти політики “воєнного комунізму”. Н. Махно.
Могутня хвиля селянського протесту піднялася у відповідь на цей декрет та методи його реалізації. В квітні 1919 р. було зареєстровано 98 антибільшовицьких виступів, а в червні — липні — вже 328. Уряд практично контролював лише міста. Стихійний рух опору українського селянства проти комун і продрозкладки більшовики негайно охрестили «куркульським бандитизмом» й зробили спробу використати проти нього армію.
Махновщина. Велику загрозу для більшовиків являла 3-я бригада Задніпровської дивізії під командуванням Н. І. Махно (русифікованого українського селянина й затятого анархіста). У сер. 1919 р. його повстанські
сили, що базувалися в Гуляйполі на Запоріжжі, налічували до 50 тис. і ставали вирішальним чинником в боротьбі за південь України. На скликаний Махно без дозволу Радянського уряду з'їзд з'їхалися в Гуляйполе (10 квітня) представники 72 волостей Олександрівського, Бахмутського, Бердянського, Маріупольського, Павлоградського повітів. З'їзд відмовився виконувати рішення ІІІ-го Всеукраїнського з'їзду Рад. Махновці захоплювали ешелони з хлібом, що його силою забрали у селян, заважали проведенню розкладки в найбільш багатих зернових районах, ліквідовували тут органи Радянської влади. Недивлячись на всі ці акції махновців, Радянська влада в Україні не наважувалася весною 1919 р. застосовувати до них репресивні методи. Це пояснювалося, перш за все, важким воєнним становищем республіки. Загони Махно стримували натиск деніківців на значній ділянці фронту й замінити їх не було ким. «З військами Махно тимчасово, поки не взято Ростов, потрібно бути дипломатичними, пославши туди Антонова особисто й поклавши на нього відповідальність за війська Махно»,— телеграфував В. Ленін на поч. травня 1919 р. Але Махно допустив низку випадів проти радянського командування. Керівництво Радянської Росії вбачало в бригаді Махно вогнище майбутнього заколоту. Для ліквідації цієї бригади прибув в Україну голова Військради Л. Троцький. Було знайдено й привід: Махно опротестував рішення командування Південного фронту про заборону переформування його бригади в дивізію. Це було визнано злочином, а самого Махно таким, що підлягає арешту й суду. В червні були заарештовані декілька членів махновського штабу. Спасаючись від розправи, Махно із загоном в 800 чоловік 19 червня 1919 р. , перейшовши Правобережжя, подався на Херсонщину, де почав навколо себе знову збирати повстанські антирадянські сили.
Таким чином, в 1919 р. селянські повстання, що охопили більшу частину України, дії партизанських повстанських загонів, запеклі бої між радянсько-більшовицьким та білогвардійськими військами перетворили Україну в суцільний хаос. Такої запеклої громадянської війни, такого остаточного розвалу влади, який у цей час зазнала Україна, не пережила в новітній історії Європи жодна з країн. На українській території в цей час діяли 6 різних армій: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська та анархістська. Менш, ніж за рік, Київ 6 разів переходив з рук в руки. Майже повністю порушився зв'язок з зовнішнім світом. Знелюдніли голодні міста, а їхні мешканці подалися на село. Селянин же, усвідомлюючи, що не бажає повернення старої влади, не сприймав дії і нової влади (продрозкладки, колективізації тощо), грізно бунтуючи проти неї. Він готовий був підтримати будь-який уряд, який міг задовольнити його прагнення вільно працювати на землі. Це робило українського селянина важко передбачуваним елементом на протязі всієї громадянської війни.