ВАСИЛЕНКО Л.П.

Лекція: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАВДАННЯ

СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. Предмет, завдання соціальної психології як науки. Місце соціальної психології в системі наукових знань

2. Історія розвитку основних теоретичних шкіл та напрямів соціально- психологічних знань. Становлення соціальної психології в Україні

3. Методологія та методи дослідження в соціальній психології

4. Прикладна соціальна психологія: педагогічна соціальна психологія !!!!!!!

Основні поняття теми: соціальна психологія, предмет соціальної психології, соціально психологічний простір, соціально-психологічна реальність, «психологія народів», «психологія мас», «психологія інстинктів поведінки», методологія, метод, методика, соціометрія, референтометрія, педагогічна соціальна психологія

Основна література:

1. Волянська О.В., Ніколаєвська А.М. Соціальна психологія: Навч.посіб.-К.: Знання, 2008. -275с.

2. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 1995. -304с.

3. В.М.Москаленко. Соціальна психологія. Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. - 688с.

4. Орбан-Лямбрик Л.Е. Соціальна психологія: Навч.посібник. –Київ: Академвидав, 2003. –

5. Савчин М.В. Соціальна психологія. –Дрогобич, 2000. – 208с.

Додаткова література:

1. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли. Учебное пособие. – М., 2001. -575с.

2. Лебон. Психология народов и масс. –М., 1995.

3. Майерс Д. Социальная психология. –СПб, 1997. -457с.

4. В.М.Москаленко. Соціальна психологія. Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. - 688с.

5. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологи масс. – М., 1996. -478с.

6. Поліщук В.М. Соціальна психологія (програмні основи, змістові модулі, інформаційне забезпечення): Навч.посібник. -Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. -217с.

7. Социальная психология в трудах отечественніх психологов: Хрестоматия. –СПб, 2000.

8. Шапарь В.Б. Методы социальной психологи. –Ростов на Дону, 2003. -288с.

9. Шихирев П. Современная социальная психология. –М.: ИПРАМ. 2000. -448с.

Предмет, завдання соціальної психології як науки. Місце соціальної психології в системі наукових знань

На сьогодні існує багато різних підходів до визначення пред­мета соціальної психології як науки. Американський соціальний психолог Шеріф визначає соціальну психологію як наукове вив­чення досвіду і поведінки індивіда в зв'язку з впливом на нього соціального стимулу. Д. Майєрс дає визначення соціальній пси­хології як науці про те, як люди думають одне про одного і як ставляться одне до одного. А.Г. Олпорт запропонував своє, так би мовити, "синтетичне" розуміння соціальної психології. Він зазначив, що переважна більшість соціальних психологів роз­глядає свою дисципліну як спробу зрозуміти і пояснити, який вплив здійснює на думки, почуття і поведінку індивідів реальна, уявна або передбачувана присутність інших.

В цих визначеннях можна виділити три пункти, які не викли­кають різних тлумачень: одиницею аналізу вибирається індивід; предмет вивчення визначається як вплив на індивіда інших індивідів (як основних елементів соціальної ситуації, основних соціальних стимулів і т.ін.); предмет вивчається у відповідності з правилами особливого способу пізнання.

Однак, у визначенні предмета соціальної психології є багато про­блем. Не дивно, що дискусії з цього приводу ще й досі продовжують­ся. У вітчизняній соціальній психології виокремлюють декілька етапів цієї дискусії. Така дискусія відбулась в 20-х роках, в якій це питання обговорювалось в зв'язку з умовами соціальної детермінації психіч­ного. Російський психолог Т.Челпанов запропонував поділити пси­хологію на дві частини: соціальну і власне психологію. Обговорення цих питань стало передумовою розвитку соціально-психологічних досліджень у рамках загальної психології та педагогіки.

В 50-60-их роках знову розгорнуто дискусію щодо предмета со­ціальної психології. Ця дискусія відбувалась навколо питань співвідношення соціальної психології та ідеології, психології соціальних груп та особистості. Соціальна психологія розглядалась як один із рівнів свідомості поряд з іншим її рівнем - ідеологією. У визначенні предмета соціальної психології в цій дискусії намітилось дек­ілька підходів. Перший підхід, якого дотримувались соціологи, поля­гав в тому, що соціальну психологію потрібно розглядати як науку про "масовидні явища психіки". Представники другого підходу - пси­хологічного - вважали предметом дослідження соціальної психології особистість. За допомогою третього підходу вчені намагались синте­зувати два попередніх і розглядали соціальну психологію як науку, яка вивчає і масові психічні процеси, і стан особистості в групі.

Поступово як наслідок дискусії про предмет соціальної психо­логії у 20-х та 60-х роках склалось компромісне рішення, що поєдна­ло в собі два різні підходи - психологічний та соціологічний у визна­ченні предмета соціальної психології. Поширеним стало визначення соціальної психології як науки з подвійним предметом (не два пред­мети, а подвійний предмет). З одного боку - психологічні властивості людини, які виявляються у взаємодії з іншими людьми, з другого боку - особливості соціально-психологічних процесів і феноменів, які по­роджують ці психологічні властивості. Г.М. Андрєєва визначає со­ціальну психологію як науку з двоєдиним предметом і вказує на ос­новні напрямки розвитку цієї науки. Предметом соціальної психо­логії вона вважає закономірності поведінки і діяльності людей, які обумовлені включеністю їх в групи, а також психологічні характери­стики цих груп. Вона виділяє такі розділи соціальної психології: закономірності спілкування і взаємодіяльності людей; соціально-психологічні характеристики груп, взаємозв'язок особистості і групи; соціально-психологічні особливості особистості.

Соціальна психологія активно послуговується категоріями «соціально-психологічний простір», «соціально-психологічна реальність».

Соціально-психологічний простір - об'єктивна форма суб'єктив­ного сприйняття, представленого системою певних оцінок, уяв­лень та образів; соціальна діяльність людей чи груп, відносини і взаємодія між ними, їхні наміри, позиції і цілі, взаємозв'язки і вза­ємозалежності.

Соціально-психологічпий простір безпосередньо впли­ває на діяльність людей. Він опосередкований предмет­ним, фізичним середовищем, матеріалізованим простором спільності, її системними властивостями (цілісність, структурність, функціональна однорідність та ін.).

Соціально-психологічна реальність - якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності й механізми взаємозв'язку соціального та психічного, їх взаємодія, взасмозалежнісіь і взаємовплив.

Зміст цієї реальності полягає у психічному відобра­женні соціальних явищ, в існуванні та регуляції соціаль­ного через суб'єктивне, у сприйнятті людиною соціальних відносин і соціальних спільностей.

Окремі соціальні психологи соціально-психологічною реальністю вважають соціальну психіку як сукупність пог­лядів, намірів, почуттів, думок, що виражають готовність до певних дій. Вона, на їх думку, виникає у процесі спілку­вання, взаємодії між людьми, пов'язує в єдине ціле еле­менти індивідуального та соціального за внутрішніми зако­нами соціуму, а тому мас щодо індивідів примусову силу. Впливаючи на поведінку індивіда, соціальна психіка при­водить її відповідно до вимог конкретної спільності. При цьому вона не є носієм «істинно чи «норм цінності», а лише схваленням або несхваленням групою, прийняттям або неприйняттям певної дії, довіри чи недовіри суб'єкта - но­сія чи споживача інформації.

Інші вчені стверджують, що для визначення предмета науки необхідно виокремити з реальності, яку вона вив­чає, істотне і суттєве, особливу відмінність, яка відрізняє її від іншої науки. З цих позицій соціальну психологію визначають як науку про закономірності становлення соціально-психологічної реальності, її структуру, механізми розвитку та функціонування.

Для уточнення предмета соціальної психології та її місця в системі наукового знання принципове значення має з'ясування співвідношення соціального та індивіду­ального, оскільки їх інтеграція і виявлення нової реаль­ності є визначальною у розвитку соціальної психології як самостійної галузі знання. Предмет соціальної психології - вивчення закономірностей і механізмів виникнення, функціонування і вияву реальності, яка формується у процесі суб'єктивного відображення людиною об'єк­тивних соціальних відносин і соціальних спільностей.

Це визначення охоплює найважливіші сутнісні ознаки соціальної психології:

особистісні механізми регуляції соціального процесу; ціннісне ставлення індивіда до соціального (що дає змогу соціальній психології пояснити поведінку людини в соціальному середовищі, конкретній групі; як її поведін­ка, діяльність впливають на функ­ціонування соціальної спільності, яким є індивідуальний внесок кожної людини у функціонування групи); соціально-психологічні чинники, які визначають розвиток активності особистості та групи; соціальні спільності, масові явища, які впливають па людину та її поведінку.

Оскільки предметом соціальної психології є соціально-психо­логічна реальність, яка складається у процесі її суб'єктивного відоб­раження людиною, то цей предмет не може бути чимось сталим. Пошуки парадигм його визначення тривають і досі. Це пояснюєть­ся як динамікою самої соціально-психологічної реальності, так і гли­биною її розуміння, ступенем дослідження. Останнє визначається не тільки потребами суспільства в соціально-психологічних знан­нях, але й можливостями самої науки, етапом її розвитку.

Сучасна стадія розвитку соціальної психології пов'язана з ди­ференціацією цієї науки на різні прикладні соціально-психологічні напрямки, які вивчають закономірності функціонування соціаль­но-психологічної реальності в конкретних сферах життєдіяльності індивіда та групи (соціальна психологія управління, економічна психологія, організаційна психологія, політична психологія, юри­дична психологія тощо). Разом з цим йде процес перетворення за­гальної соціальної психології в загальну теорію і методологічну ос­нову людинознавства. Соціальна психологія стає мислиннєвою па­радигмою сучасної системи гуманітарних наук.

Основні проблеми сучасної соціальної психології:

1) загальні питання теорії і методології, історії соціальної пси­хології;

2) закономірності спілкування і взаємодії людей, характерис­тики великих соціальних груп (нації, класи);

3) проблема малих груп;

4) проблема особистості (соціалізація і соціальна установка);

5) соціально-психологічні проблеми управління, масової кому­нікації, пропаганди, відхилення від норм поведінки. Проблема групи є найважливішою в низці інших проблем соціальної психології.

Прикладні проблеми соціальної психології(педагогічної соціальнолї психології)

- вивчення особливостей становлення учнівської групи;

- вивчення особливостей функціонування педагогічного коле­ктиву;

- з'ясування закономірностей міжгрупової взаємодії в різних навчально-виховних ситуаціях;

- з'ясування особливостей типових соціально-психологічних навчально-виховних ситуацій;

Вихідні проблеми, які пов'язують соціальну психологію з іншими науками:

1. Соціальна психологія і філософія - методи дослідження; особ­ливості повсякдення; закони буття; пізнання навколишньої дійсності; доведення доцільності використання в процесі на­вчання і виховання інноваційних технологій; розробка ме­тодів прогнозування розвитку групи тощо.

2. Соціальна психологія і загальна психологія - методи дослі­дження; соціальна психіка та індивідуальна психіка; психо­логія спілкування тощо.

3. Соціальна психологія та соціологія - методи дослідження; соціальне середовище; група як елемент соціуму тощо.

4. Соціальна психологія і вікова психологія - методи дослі­дження; міжособистісна взаємодія в учнівському та педаго­гічному середовищах; соціальні впливи; спілкування в он­тогенезі; нормативна поведінка; соціальна установка; особи­стий приклад, вікова періодизація тощо.

5. Соціальна психологія і диференційна психологія - методи дослідження; індивідуальні поведінкові, діяльнісні прояви особистості в групі; група і образ «Я»; система групових впли­вів та індивідуальне самовизначення; система групового очікування та індивідуально-типологічні особливості (тем­перамент, характер, здібності); перспективи індивідуально­го та групового розвитку тощо.

6. Соціальна психологія і вікова фізіологія - методи досліджен­ня; психологія групи та анатомо-фізіологічні особливості осо­бистості; нервова система та групова діяльність і поведінка; статеві особливості (акселерація тощо) та психологія групи.

7. Соціальна психологія і психологія праці - методи досліджен­ня; інтереси групи і трудова діяльність; соціально-психоло­гічний клімат і методи стимулювання трудової діяльності.

8. Соціальна психологія та історія - епохи розвитку суспільст­ва; психологія окремих історичних спільнот.

9. Соціальна психологія і педагогіка - методи дослідження; пси­хологія групи і вікові та індивідуальні особливості; вікова періодизація особистості і стадії розвитку групи; життєвий шлях особистості і система навчально-виховного впливу тощо.

Розвиваючись у єд­ності теоретичних і практичних аспектів, соціальна психо­логія постійно поглиблює і розширює свій предмет, пара­лельно розв'язуючи конкретні соціально-психологічні проблеми, тим самим виконуючи різноманітні теоретичні і прикладні завдання:

- розв'язання загальних наукових проблем, пов'яза­них із формуванням знань про соціально-психологічпу ре­альність, поясненням процесу суб'єктивного відображення об'єктивної дійсності, розробленням соціально-психологіч­них концепцій про взаємодію між людьми та соціальними спільностями, методологію, методи, способи соціально-психологічних досліджень (соціально-психологічні прояви особистості, сфера спілкування, міжособистісних стосунків та групових процесів, соціально-психологічні явища у макросередовищі та ін.);

- вивчення проблем, пов'язаних зі змінами соціально-психологічної реальності, аналізом шляхів і засобів упли­ву на механізми її становлення, розвитку та функціону­вання;

- теоретичне осмислення місця і ролі людини, що роз­вивається, у суспільстві, яке також змінюється; виявлен­ня конкретних соціально-психологічних характеристик особистості, найпоширеніших її соціально-психологічних типів, комунікативних програм поведінки; і

- дослідження відносин і спілкування, у тому числі в екстремальних і конфліктних умовах, а також у зв'язку з утвердженням у соціумі нової системи цінностей і форм власності;

- вироблення теоретичних основ соціально-психо­логічної діагностики, консультування та надання допо­моги.

Які б завдання не розв'язувала соціальна психологія, вона повинна коректно ставитися як до набутків вітчизня­ної науки і практики, так і до теоретичних та прикладних надбань зарубіжних учених.

Основна стратегія в розвитку вітчизняної соціальної пси­хології:

1) створення соціально-психологічної школи, яка разом з інтег­раційними тенденціями у світовій науці повинна мати власну унікальність (як відображення особливостей життєдіяльності певних етнічних спільнот, які проживають на території Укра­їни) і займати впливове місце у світовій психології;

2) розв'язання прикладних проблем, які виникають у людсь­ких взаєминах і, зокрема, у практиці педагогічної діяль­ності;

3) вироблення наукового світогляду, загального кругозору, здій­снення соціально-психологічної просвіти громадян.