3. Закони і категорії соціології.
Закони соціології. У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв’язків. Всі вони зумовлені суспільними зв’язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв’язки називають законами.
Соціальний закон — об’єктивний і повторюваний причинний зв’язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.
Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів, у соціальних ситуаціях та об’єктивних зв’язках.. Об’єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв’язки, тенденції, сформовані без їх участі.
За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні й специфічні. Загальні закони, що виявляються протягом усієї історії розвитку людства, діють в усіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства. Дія специфічних законів обмежена однією чи кількома суспільними системами (закони первинного накопичення капіталу, закони класової боротьби).
За способом прояву в соціології розрізняють динамічні і статистичні закони.
Динамічні закони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують твердий, однозначний зв’язок між послідовністю подій у конкретних умовах. Динамічні закони поділяються на причинні і функціональні. Причинні динамічні закони фіксують точно визначені зв’язки розвитку соціальних явищ. (роль способу виробництва при переході від одного типу суспільних відносин до іншого). Функціональні динамічні закони відбивають зафіксовані емпірично і чітко повторювані взаємозалежності між соціальними явищами. Динамічні закони охоплюють усі без винятку соціальні об’єкти і виражають причинні і функціональні зв’язки соціальних явищ.
Статистичні закони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Ці закони обумовлюють зв’язок явищ і процесів соціальної дійсності не точно, а з визначеним ступенем імовірності. Різновидами статистичних законів є закони соціального розвитку і закони функціонування. Закони розвитку характеризують переходи від одного етапу, стану соціального об’єкта, явища чи процесу до іншого етапу, стану, тобто їхні якісні зміни, перетворення. Закони функціонування виражають зв’язки і взаємодії елементів соціального явища, процесу, цілісного соціального організму, спосіб їх взаємного існування у визначеній якості, соціальному просторі і часі. Важливо розрізняти форми прояву законів соціального розвитку і функціонування. Закони розвитку виявляються у причинах зміни процесів, ситуацій. Форма прояву законів функціонування — це наслідок функціонування явища, що служить збереженню соціальної системи, у якій дане соціальне явище діє.
Таким чином, соціологічні закони складаються як рівнодіюча сукупних дій усіх членів суспільства і реалізуються через зіткнення інтересів різних соціальних груп. Соціологічні закони не можуть бути довільно скасовані людьми і діють незалежно від того, бажані вони людям чи ні, пізнали вони їх чи ні.
Соціологічні категорії є основними і найбільш загальними поняттями соціології, що відображають об’єктивну соціальну дійсність в узагальненому вигляді, у її становленні, розвитку й утвердженні і, крім того, виступають "сходинками" пізнання соціальної дійсності, "цеглинками" соціологічної науки і соціологічного знання. Вони складають основу процесу мислення про соціальну дійсність, про ті явища і процеси, що протікають у тому чи іншому суспільному організмі.
Соціологічні категорії мають свої визначені особливості.
Вони відображають не суспільство в цілому, а конкретні його компоненти різної функціонально-структурної спрямованості.
Вони не є загальними, як філософські категорії, а специфічними, тобто діють лише в соціології.
Вони мають подвійне призначення: з одного боку, їхній розвиток збагачує спеціальні соціологічні теорії, що складають спеціальну методологічну основу соціології, а з іншого боку—поповнення їх арсеналу сприяє більш глибокому проведенню польових робіт із прикладної соціології.
Розрізняють дві основні групи категорій соціології:
1. Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як "соціальна спільність", "соціалізація", "особистість", "соціальна група", "соціальна поведінка".
2. Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни — причини, характер, етапи. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об’єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як " соціальний розвиток", "соціальна трансформація", "соціальна мобільність".
Однією з особливих і найуживаніших у соціології є категорія "соціальне".
Соціальне (лат.socialis — спільний, товариський, громадський) — сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставлення до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.
Будь-яка система суспільних відносин характеризується стосунками між людьми, а також відносинами особи та суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко визначений аспект.
- соціальне — це внутрішня властивість, притаманна індивідам і спільнотам, що формується в результаті процесів соціалізації й інтеграції людини в суспільство, у суспільні відносини.
- соціальне відбиває зміст і характер взаємодій між суб’єктами (індивідами, групами, спільнотами) як результат виконуваних людиною визначених соціальних ролей , що він бере на себе, стаючи членом певної соціальної спільноти.
- соціальне є результатом взаємодії і може бути виражене в культурі, оцінках, поведінці, духовній діяльності, способі життя людей.
Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведінка індивіда зумовлюється поведінкою іншого індивіда або групи (спільноти), незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії індивіди, спільноти впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних рис суспільних відносин.
Категорія "соціальне" тісно взаємодіє з категорією "соціальні відносини".
Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб’єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.
Багатоманітність соціальних відносин є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретної суспільної діяльності, що надає їм специфічних відтінків. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу соціального розвитку.
4. Функції соціології. Функції соціології визначають основні її обов’язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності. У соціологічній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов’язана насамперед зі складною структурою та значною кількістю завдань, які соціологія має вирішувати, а також з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.
Головними функціями соціології є пізнавальна, практична, прогностична, критична, функція соціального контролю, управлінська, ідеологічна, гуманістична
Пізнавальна функція пов’язана з вивченням закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів, виявляє закономірності й перспективи розвитку суспільства, дають наукові відповіді на актуальні проблеми сучасності, вказують шляхи і методи соціального перетворення світу.
Практична функція визначається ступенем участі соціології у розробці практичних рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами та суспільством у цілому.
Прогностична функція полягає у підготовці соціальних прогнозів. Соціологічні дослідження завершуються обгрунтуванням прогнозу досліджуваного об’єкта.
Критична функція. Соціологія, даючи об’єктивне знання, покликана попереджувати, соціальну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати про можливі негативні соціальні явища і наслідки.
Функція соціального контролю полягає у виробленні і науковому обгрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, підвищення рівня політичної культури і правової свідомості.
Управлінська функція пов’язана з використанням знань для розробки і створення ефективних моделей управління різноманітними соціальними системами та інститутами, соціальними процесами і об’єктами.
Ідеологічна функція випливає з об’єктивної участі соціології в духовному житті суспільства, виробленні перспектив його розвитку, поширенні наукової ідеології серед населення, підготовці висококваліфікованих і компетентних спеціалістів.
Гуманістична функція полягає в розробці цілей соціального розвитку, формуванні соціальних ідеалів і цінностей, програм науково-технічного й соціокультурного розвитку суспільства. Сучасного соціолога характеризують загострене почуття соціальної дійсності, відповідальність, використання своїх знань на благо людства.
В практиці суспільного життя функції реалізуються значною мірою завдяки розгалуженій та багаторівневій структурі соціологічного знання.
Завдання. Запитання.
У чому сутність і зміст соціології як сфери наукового знання?
Як визначити об’єкт і предмет соціології?
Яка структура системи соціологічного знання? Дайте характеристику її складових елементів.
За якими критеріями класифікують соціологічні закони?
Які основні категорії базової соціології?
В чому полягає зміст поняття "соціальне"?
Назвіть функції соціології.
У чому суть основних функцій соціології?
Які основні завдання соціологічної науки на сучасному етапі?.
Теми рефератів.
Роль соціології в соціальному реформуванні сучасного суспільства.
Дискусія про предмет соціології.
Функції соціального проектування, конструювання соціологічних технологій.
Суспільство і соціологія на початку ІІІ тисячоліття.
Основи структурування соціологічного знання.
Література.
Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. проф.. В.Г. Городяненка.- К., 2004.
Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Соціологія. Базовий курс.–К., 2005.– 312.
Соціологія: Підручник/ За ред. В.М.Пічі. - Львів, 2010.-296с.