Організація проектування нових видів швейних виробів

Моделювання та конструювання швейних виробів масового виробництва здійснюють Будинки моделей, спеціальні конструкторські бюро або дослідно-технічні лабораторії та експериментальні цехи великих швейних об'єднань. При цьому послідовно об'єднуються зусилля художників-модельєрів, конструкторів і технологів.

Художник створює ескізи майбутніх різновидів виробів з урахуванням вимог моди, появи матеріалів з новими властивостями і можливостей використання різної фурнітури.

Конструктор здійснює відповідну розробку різновиди вироби, запропонованого художником-модельєром. Він створює лекала експериментального зразка, проводить пробний розкрій матеріалів. Під керівництвом конструктора створюються експериментальний зразок вироби і лекала. По лекалах виготовляються зразки виробів для швейних підприємств і торговельних організацій. На основі досвідчених розкладок встановлюються питомі норми витрати матеріалу.

Обсяг робіт експериментального цеху визначається планом отримання моделей від моделюючих організацій і власною розробкою їх і необхідністю розробки технічної документації, зразків, норм і нормативів. При цьому можна виділити наступні групи робіт і відповідних виконавців.

Лекальна група займається виготовленням копій лекал для цехів підприємств. При цьому виконуються роботи з виготовлення комплектів робочих лекал з нанесенням на них ліній, що визначають максимальні і мінімальні величини надставок, контрольних надсічок, прорізів для розмітки виточок і кишень, ліній напрямку ниток основи. На кожній деталі вказується номер моделі, розмір і зростання вироби, дається опис всіх деталей, що входять в комплект, і на одній з основних деталей наклеюється замальовка моделі вироби. Лекала окантовуються за допомогою спеціального пристосування металевою стрічкою; знос лекал контролюється і, якщо необхідно, вони замінюються або вилучаються з виробництва.

Група нормування матеріалів встановлює норми витрати матеріалів на одиницю виробу при одиночній або комбінованої розкладці деталей, розробляє найбільш економічні розкладки з урахуванням ширини матеріалу та інших факторів, норми відходів матеріалу на кінці, стики і слабину полотен у настилі; встановлює норми витрати фурнітури, вати, тасьми і ін.

На основі досвіду роботи аналогічних підприємств та власного досвіду ця група розробляє заходи щодо економного використання матеріалів, у тому числі становить альбом раціональних розкладок.

Технологічна група виготовляє перші досвідчені зразки виробів, розробляє технологічний процес стосовно наявного устаткування і механізації окремих операцій, на основі аналізу пропонує типові або оригінальні способи виготовлення виробів; складає перелік виробничих операцій, складає і оформляє інструкційні карти виконання операцій; надає практичну допомогу швейним цехам в навчанні робочих роботи на новій техніці і за новою технологією, контролює технологічну дисципліну; аналізує роботу і пропонує заходи щодо усунення дефектів, підвищення якості продукції.

Практично робота по підготовці до виробництва нових моделей виробів повинна завершитися організаційно-технічної розробкою технологічного потоку. Ця робота виконується в зазначеної нижче послідовності.

Підбирається і аналізується вихідна інформація, необхідна для організації технологічного потоку. Ця інформація необхідна для характеристики виду виробу, методів обробки, обладнання, основних умов потоку.

Розробляється технічне завдання, в якому містяться вимоги до потоку, визначені на основі аналізу науково-технічних досягнень і передового досвіду, оптимізації обмежувальних умов по потужності, асортименту, чисельності працюючих та ін. Виявляється попередня (очікуваний) економічна ефективність потоку.

Вибираються різновиди швейних виробів і методи їх обробки, особливо для широко асортиментного запуску, розробляються заходи щодо забезпечення високої якості продукції і складається організаційно-технологічна схема потоку.

Здійснюється альтернативний вибір обладнання на основі необхідності забезпечення оптимальної продуктивності і необхідної якості обробки, визначається його завантаження і необхідне технічне оснащення по операціях.

Важливим є нормування технологічного процесу, тобто тарифікація операцій і визначення за ним норм часу.

Здійснюються класифікація моделей одягу на основі аналізу конструктивних ознак моделей і технології їх виготовлення, вибір для розрахунку потоку по виготовленню базових моделей; попередній розрахунок потоку, його потрібної виробничої площі, основних параметрів і укрупнених техніко-економічних показників.

Вибір організаційної форми потоку за ознаками потужності, виду запуску, способів синхронізації операцій, розміщення потоку у зв'язку з вантажопотоками, руху і передачі напівфабрикату між ділянками і змінами, величини, що транспортується партії, вибору та розрахунку транспортуючого пристрою.

Остаточне оформлення обраної форми організації :шляхом складання організаційно-технологічної схеми потоку, розрахунку техніко-економічних показників, розробка маршрутної схеми, рішення питань управління потоком, матеріально-технічного постачання потоку.

В залежності від конкретних умов на тому чи іншому підприємстві цей порядок може бути деталізований або збільшений.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЦЕХУ

Роботи по проектуванню нових швейних виробів та інші роботи з ТПП виконуються в експериментальному цеху підприємства або об'єднання.

Потужність цього цеху визначається кількістю нових і перехідних моделей на рік, потужністю підприємства і середнім тиражем різновидів виробів, рівнем спеціалізації. У практиці склалися найбільш доцільні експериментальні цехи підприємств по виготовленню 90-105 моделей жіночих пальто, 190-200 моделей жіночих суконь, 30-35 моделей чоловічих костюмів.

Організаційні структури управління підприємствами

Згідно з виробничою і загальною структурою підприємства(організації)формуються конкретні органи управління ним (нею).Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування однорідних за функціями робіт у підрозділах апарату управління.

Це означає, що управлінський персонал підприємства (організації) поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний).

Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом (діяльністю фірми). Функціональний же персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами). При цьому між лінійними керівниками та посадовими особами апарату управління виникають певні організаційні відносини. Сукупність лінійних та апаратних органів управління і відносини між ними утворюють систему управління фірмою.

Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад взаємодію та підпорядкованість її елементів.

В організаційній структурі управління тим чи тим суб’єктом господарювання кожний її елемент виробничий або управлінський підрозділ)має певне місце і відповідні зв’язки з іншими елементами. Зв’язки названих елементів системи управління поділяються на лінійні, функціональні та між функціональні.

Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор – начальник цеху – майстер). Ці зв’язки з’являються там, де одного керівника підпорядковано іншому.

Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різніх рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху – начальник планово-економічного відділу).

Міжфункціональні зв’язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху – начальник цеху, начальник служби маркетингу – начальник конструкторського відділу). Характер зв’язків визначає відповідний тип організаційної структури управління суб’єктом господарювання.

Розділ 3. Нормування матеріалів на етапах моделювання та конструювання виробів.