1.2 Управління економічністю нових моделей одягу

Для підвищення економічності проектуємих моделей одягу важливе значення мають методи її оцінки на етапах проектування та засвоєння. В ЦНІІШП розроблений метод ранньої діагностики матеріалоємності проектуємих виробів по ескізам направляючої базової та промислової колекції моделей одягу, який дозволяє виявити неекономічні моделі та запропонувати способи цілеспрямованого покращення їх економічних показників без погіршення споживчих показників я кості виробів ще на стадії ескізного проектування, коли колекція існує тільки в ескізах.

Розроблені математичні моделі для оцінки між лекальних відходів та розходу матеріалів в залежності від зміни значущих лабільних факторів (таких, як покрій рукава, розширення по низу виробу, вид та малюнок матеріалу, довжина виробу, припуск на вільне облягання до напівобхвату грудей і т. д.) у вигляді лінійних регрессій:

y=b₀+b₁x₁+…+b_jx_j+…+b_mx_mb (1)

де x_j…,x_j…,x_m – фактори, які впливають на сумарну площу лекал, між лекальні відходи та розхід матеріалів; b₀, b_j, b_m – коефіцієнти регресії.

Оцінка економічності моделей на стадії ескізного проектування промислової колекції за допомогою регресійних рівнянь,які оцінюють залежність між лекальних відходів та сумарної площі лекал від факторів, які піддаються визначенню на цьому етапі,дозволяє визначити, як доцільність подальшої розробки моделей, так і необхідність направленої зміни їх ескізів.

Для оцінки економічності направляючою базовою та промислових колекцій можуть бути також використані квадратичні залежності значень між лекальних відходів від характеру малюнка тканини (площа клітинки, ширини смуг), а також долі площі деталей, які розкроюються під кутом 30 – 60⁰ до нитки основи.

Оцінку матеріалоємності швейних виробів доцільно виробляти за допомогою комплексного показника, який об’єднує два одиничних: процент між лекальних відходів та розхід тканини. Ці показники використовуються нині окремо на різних етапах господарської діяльності. Між тим зустрічаються моделі, у яких при однаковій витраті матеріалу кількість між лекальних відходів може відрізнятися в 1,9 – 2,5 разу. Аналогічно при практично однаковому значенні між лекальних відходів розхід матеріалу на модель може відрізнятися майже в півтора раза. Таким чином, взяті окремо ці два показника не дозволяють судити про те, яка модель аналізованої колекції була раціональна. Використання комплексного показника дозволяє при аналізі промислової колекції моделей будь якої асортиментної групи виявити неекономічні (з точки зору матеріалоємності) моделі.

, (2)

де р - відносний показник міжлекальних відходів, p=a/a_max; q – відносний показник витрат матеріалів, q=Q/Q_max.

Оскільки 0 ≤ г (p,q) ≤ 1, можна ввести критеріальні рівні економічності моделей виходячи з співвідношень золотого перетину, що дозволяє розмежовувати всі моделі на три категорії: економічні, спірні та неекономічні:

0 ≤ г (p,q) ≤ 0,38 - модель неекономічна;

0,38 0 ≤ г (p,q) ≤ 0,62 - модель спірна;

0,62 0 ≤ г (p,q) ≤ 1- модель економічна.

В результаті аналізу моделей жіночого пальто було виявлено, що 5 з них неекономічні. Подальший аналіз дозволив виявити фактори виробів (конструктивно-модельні особливості - КМО), що вплинули на суттєве погіршення показників а н Q). Зміни, внесені в КМО (зокрема, розмір клітини і кут розкрою планки) і суттєво не вплинули на зовнішній вигляд моделей, привели до збільшення показника г (p,q), а отже, н до підвищення економічності моделей.

На етапі розкрою необхідно оптимізувати величину сумарних відходів, що залежить від числа-комплектів лекал в розкладці. Показано, що за певних умов існує така комплектність розкладки, при якій досягається мінімум сумарних відходів. Застосування розкладок оптимальної комплектності дозволяє зменшити сумарні відходи на 0,1 - 0,5%.

Експлуатаційна економічність. Економічність конструкції одягу в певній мірі залежить і від споживчих витрат на підтримку зовнішнього вигляду виробу в процесі експлуатації (видалення забруднень за допомогою хімчистки або прання, прасування, ремонт і т. д.).

Експлуатаційна економічність одягу залежить головним чином від якості матеріалів, з яких вона виготовляється, а також від застосування різних обробок і хімічних просочень для поліпшення (облагороджування) властивостей тканин. Наприклад, додання ефекту незминаємості тканинам з напіввовняних і бавовняних волокон просоченнями коратрон, формостійкість виробам з бавовняних і штапельних тканин обробкою форніз та ін. Використання водонепроникних і водовідштовхувальних просочень для пальтових тканин дозволяє зберегти теплозахисні властивості одягу в сире холодну пору року, підвищити довговічність виробів і зменшити експлуатаційні витрати на підтримку зовнішнього вигляду

виробів.

Розділ 2. Техніко-економічна характеристика підприємства експериментального цеху та виробу.