Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-82.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
09.08.2019
Размер:
724.48 Кб
Скачать
  1. Екстенсивні і інтенсивні чинники продуктивності.

Продуктивність може бути також визначена як взаємозв’язок між кінцевими результатами і часом, витраченим на їх досягнення. Загальне визначення сутності продуктивності не залежить від типу виробничої, економічної чи політичної системи, тобто це визначення є єдиним в економічній науці. Відмінності в основному можуть виявлятися у формулюванні кінцевих цілей і результатів діяльності виробничої системи.

Інколи продуктивність розглядають як більш інтенсивне використання таких ресурсів, як праця й капітал. Цей погляд для економічної практики прийнятний лише тоді, коли інтенсивність використання економічних ресурсів не перевищує її оптимального рівня. Адже, якщо, наприклад, інтенсивність використання обладнання перевищує оптимальний (нормальний) рівень, то таке обладнання передчасно зношується, негативно впливаючи тим самим на рівень продуктивності. Існує також оптимальна (нормальна) інтенсивність праці персоналу. Оптимальна (нормальна) інтенсивність праці — це та найбільша кількість сукупної енергії (розумової та фізичної), що витрачається людиною в процесі виробництва товарів чи послуг, яка не завдає прямої чи побічної шкоди людському організмові.

І саме максимальний рівень продуктивності за інших рівних умов досягається тільки за оптимального рівня інтенсивності праці персоналу, а не його виснажливою працею.

Це відбувається з таких причин.

По-перше, якщо рівень інтенсивності праці вище оптимального рівня, то працівник передчасно втомлюється і його особиста продуктивність у кінцевому рахунку буде нижчою того рівня, який був би досягнутий за оптимальної інтенсивності праці.

По-друге, надмірна інтенсивність праці негативно впливає на якість продукції, що означає падіння продуктивності.

По-третє, в умовах надоптимальної інтенсивності праці відбувається прискорене зношування робочої сили, що вимагає більш високих затрат на її відтворення.

По-четверте, інтенсивність праці, яка перевищує її оптимальний рівень, є однією з причин високого рівня травматизму та професійних захворювань.

Кожна країна має свій національний рівень інтенсивності праці. Він зумовлюється різними причинами: національними особливостями населення, суспільними відносинами, природно-кліма­тичними умовами країни тощо.

Взагалі для демократичного суспільства з соціально-ринковою економікою національний рівень інтенсивності праці робочої сили повинен бути оптимальним.

Продуктивність є величиною комплексною, яка включає як екстенсивні, так і інтенсивні величини.

Рівень продуктивності, який залежить від тривалості робочого періоду, характеризує її екстенсивну величину. Наприклад, тривалість робочого тижня може становити не 40 робочих годин, а 36 робочих годин і навіть менше залежно, скажімо, від кількості святкових днів, що, природно, позначиться на рівні продуктивнос­ті суб’єктів господарювання.

  1. Сутнісна класифікація продуктивності.

Отже, продуктивність як складна економічна категорія має інтегральну сутність. У зв’язку із цим її класифікують за такими сутнісними видами: економічна, соціально-економічна, еколого-економічна і чиста. Економічна продуктивність характеризується відношенням відповідних результатів, отриманих у певній ланці економіки (ВВП, доданої вартості, товарної продукції тощо), до сукупних витрат.

Соціально-економічна продуктивність характеризується відношенням отриманих результатів у певній ланці економіки, зменшених на суму соціальних збитків, спричинених виробничими процесами, до загальних витрат. Необхідність визначення цього виду продуктивності зумовлюється тією обставиною, що певні виробничі процеси негативно впливають на здоров’я людей. І тому соціальні збитки і витрати, пов’язані із негативним впливом на соціальне середовище, повинні враховуватись в обсязі кінцевої продукції з мінусовим знаком. Адже якщо не було б негативного впливу виробничих процесів на людський організм, то національна продуктивність була б значно вищою, оскільки віддача трудового потенціалу в цьому випадку була б вагомішою, а витрати, пов’язані зі збереженням здоров’я людей, були б меншими.

Еколого-економічна продуктивність повинна визначатись з урахуванням шкоди, яка завдається виробничими процесами дов­кіллю, різноманітним видам флори й фауни, зменшує їх кількісні та якісні величини.

Якщо, скажімо, якесь підприємство виробило продукції за рік в обсязі 100 тис. грн, але при цьому в результаті забруднення виробничими процесами навколишнього середовища екологічні збитки становили, наприклад, 25 тис. грн, то кінцевий результат діяльності цього підприємства буде дорівнювати 75 тис. грн (100 – 25).

Отже, на основі цього зменшеного результату і повинна вимірюватись продуктивність. Чиста продуктивність характеризується відношенням отриманих результатів у певній ланці економіки, зменшених на величину соціальних і екологічних збитків, спричинених виробничими процесами, до загальних витрат.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]