Середні загальні витрати.
3. Середні загальні витрати (АТС) можна розрахувати шляхом ділення суми загальних витрат на кількість виробленої продукції (Q) або ж шляхом складання AFC та AVC для кожного із десяти можливих обсягів виробництва. Тобто
Результати цих розрахунків подано в стовпці 7 табл. 6.2. На рис. 6.6 криву АТС одержано шляхом складання по вертикалі AFC та AVC. Ось чому різниця у висоті кривих ATC та AVC залежить від величини AFC за кожного обсягу виробництва.
Граничні витрати.
Граничні витрати. Граничними витратами (МС) називаються додаткові витрати, що пов’язані з виробництвом ще однієї одиниці продукції. МС можна визначити для кожної одиниці продукції, врахувавши ту зміну суми витрат, яка є результатом виробництва цієї одиниці.
Оскільки в нашому прикладі «змінення в Q» завжди дорівнює одиниці, та ми визначили МС як витрати на виробництво ще однієї одиниці продукції.
Із табл. 6.2 видно, що виробництво першої одиниці продукції збільшує суму загальних витрат зі 100 дол. до 190. Тому додаткові, або граничні, витрати виробництва цієї першої одиниці продукції становлять 90 дол. Граничні витрати виробництва другої одиниці продукції становлять 80 дол. (270 дол. – 190 дол.); МС виробництва третьої одиниці дорівнюють 70 дол. (340 дол. – 270 дол.) і т. д.
МС виробництва кожної із 10 одиниць продукції подано у стовпці 8 табл. 6.2. МС можна підрахувати, виходячи із показників суми змінних витрат (стовпець 3).
Адже вся різниця між сумою загальних та сумою змінних витрат являє собою фіксовану величину постійних витрат (100 дол.). Отже, зміна суми загальних витрат завжди дорівнює зміні суми змінних витрат для кожної додаткової одиниці продукції.
Концепція граничних витрат має стратегічне значення, оскільки дозволяє визначати ті витрати, величину яких фірма може контролювати найбільш безпосередньо. Точніше кажучи, МС показують витрати, які фірма має зробити у разі виробництва додаткової одиниці продукції, і одночасно — витрати, які можуть бути «зекономлені» у разі скорочення обсягів виробництва на цю останню одиницю продукції. Принагідно зазначимо, що середні витрати не несуть такої інформації.
Уявімо, наприклад, що керівництво фірми проявляє нерішучість відносно того, виробляти фірмі три або чотири одиниці продукції. Табл. 6.2 показує, що за умови виробництва 4 одиниць продукції АТС дорівнюють 100 дол., але це зовсім не означає, що фірма збільшить свої витрати на 100 дол. у разі виробництва або, навпаки, «зекономить» 100 дол., відмовившись від виробництва четвертої одиниці. Насправді пов’язана з цим виробництвом зміна витрат становитиме тільки 60 дол., як це видно із даних, наведених у стовпці 8 табл. 6.2. Рішення, що приймаються відносно обсягів виробництва, мають граничний характер, тобто вирішується питання про те, виробляти фірмі продукції на декілька одиниць більше чи на декілька одиниць менше. Граничні витрати відображають зміну у витратах, яку спричинить збільшення чи зменшення виробництва на одну одиницю. Порівняння граничних витрат з граничною виручкою, яка являє собою зміну виручки, пов’язане зі збільшенням чи зменшенням обсягів виробництва на одну одиницю і дозволяє фірмі з’ясувати прибутковість тієї чи іншої зміни масштабів виробництва.
Рис. 6.7. Залежність граничних витрат від середніх загальних та середніх змінних витрат
На рис. 6.7 зображено графік граничних витрат. Із цього графіка видно, що крива граничних витрат круто опускається вниз, досягає свого мінімуму, а потім досить круто йде вгору. Це підтверджує той факт, що змінні витрати, отже, і загальні витрати спочатку зростають убуваючими, а потім зростаючими темпами (див.: рис. 6.5; стовпці 3 і 4 табл. 6.2).
Необхідно також зауважити, що крива граничних витрат перетинає криві AVC і ATC саме в точках їх мінімального зниження. Вище вже вказувалося, що таке співвідношення між граничними та середніми величинами є з погляду математики неминучим. Тому ця неминучість притаманна й витратам. Якщо величина, додана до суми витрат (граничні витрати), менша, ніж середні загальні витрати, то середні загальні витрати зменшуються. І навпаки, якщо граничні витрати перевищують АТС, то АТС збільшується. Це означає, що АТС падатимуть до тих пір, поки крива МС проходитиме нижче кривої АТС, а АТС зростатимуть там, де крива МС проходить вище кривої АТС (див. рис. 6.7). Отже, в точці перетинання, в якій МС дорівнюють АТС, АТС тільки перестали падати, але ще не почали зростати. Це і є мінімальна точка кривої АТС.
Крива граничних витрат перетинає криву середніх загальних витрат у точці мінімуму останньої. Оскільки МС можна розглядати як додаткові витрати або до суми загальних витрат, або до суми змінних витрат, то це міркування годиться і для пояснення того, чому крива МС перетинає криву AVC у точці мінімуму.
Однак подібної залежності не існує між кривою МС і кривою AFC, оскільки ці дві криві не зв’язані одна з одною: показник граничних витрат відображає тільки ті зміни витрат, які спричиняються коливаннями в обсягах виробництва, тоді як постійні витрати, як ми знаємо, не залежать від обсягів виробництва.
Переміщення кривих витрат. Переміщення кривих витрат відбувається під впливом зміни цін на ресурси або зміни в технології виробництва. Наприклад, якби постійні витрати були вищими, ніж це припускалося в табл. 6.2, — дорівнювали, скажімо, 200 дол. замість 100 дол., — то крива AFC на рис. 6.7 перемістилася б угору. Крива АТС також розмістилася б вище на графіку, оскільки AFC є складовою АТС. Зауважимо, що розташування кривих AVC та МС залишилося б незмінним, оскільки воно залежить від цін на змінні, а не постійні ресурси. Тому, якби зросла ціна на працю (заробітна плата) або на інші змінні ресурси, вгору б змістилися б і криві AVC, АТС та МС, тоді як крива AFC залишилася б на тому самому місці. Падіння цін на постійні або змінні ресурси призвело б до переміщення кривих витрат у протилежному напрямку. У разі застосування більш ефективної технології виробництва зросла б ефективність використання всіх ресурсів. У результаті знизилися б усі показники витрат, що подано в табл. 6.2.
Наприклад, якщо праця є єдиним змінним ресурсом, заробітна плата дорівнює 10 дол./год, а середня продуктивність праці — 10 одиницям продукції, то AVC становитимуть 1 дол. Але якщо внаслідок удосконалення технології виробництва середня продуктивність зросте до 20 одиниць, то AVC знизиться до 0,5 дол.