52. Зовнішні витрати фірми.

Якщо розглядати витрати з позиції фірми, то можна сказати, що економічні витрати — це ті витрати, які фірма повинна зробити, або ті доходи, які фірма зобов’язана забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Ці виплати можуть бути або ж зовнішніми, або ж внутрішніми. Грошові витрати, тобто грошові виплати, які фірма робить зі «своєї кишені» на користь «аутсайдерів», що постачають трудові послуги, сировину, паливо, транспортні послуги, енергію тощо, називаються зовнішніми витратами. Інакше кажучи, зовнішні витрати — це плата за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників даної фірми. Однак фірма може використовувати певні ресурси, які належать їй самій. Концепція економічних витрат визначає, що незалежно від того, чи є ресурс власністю підприємства, чи найманий ним, незалежно від способу використання цього ресурсу він пов’язаний із певними витратами. Витрати на власний ресурс, який фірмою використовується самостійно, являють собою внутрішні витрати. З погляду фірми, ці внутрішні витрати дорівнюють грошовим виплатам, які можуть бути одержані за ресурс, що нею використовується самостійно за найкращого з усіх можливих способів його застосування.

Припустимо, що ви власник фірми, тобто маєте у своєму розпорядженні власні ресурси: приміщення фірми, обладнання та інші речі, що є вашою власністю. Ви можете вибирати: самостійно вести справу фірми чи здати приміщення та обладнання в орен­ду, а грошовий капітал перетворити в позичковий капітал або акції якихось підприємств, а самому піти управляючим на іншу фір­му чи виконувати якусь іншу роботу. Якщо ви виберете другий варіант, то будете одержувати ренту, позичковий відсоток або дивіденд, заробітну плату.

53. Внутрішні витрати фірми.

Якщо ж ви вирішили хазяйнувати самі, то ви ці можливості втратите. Ці втрачені можливості і є внут­рішніми витратами фірми. До внутрішніх витрат фірми належать так званий нормальний прибуток. Нормальний прибуток — це та мінімальна плата, яку повинен отримувати власник фірми як винагороду за виконання підприємницьких функцій. Якщо ця мінімальна, або нормальна, винагорода не забезпечується, підприємець переорієнтує свої зусилля з даного напрямку діяльності на інший, більш привабливіший, або ж навіть відмовиться від ролі підприємця заради отримання заробітної плати. Отже, економісти вважають витратами всі платежі — зовнішні та внутрішні, включаючи в останні і нормальний прибуток, — необхідні для того, щоб залучити й утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності. У західній економічній літературі розглядаються такі категорії, як бухгалтерський та економічний прибутки, які тісно пов’язані з економічними витратами.

Бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за винятком зовнішніх витрат. Економічний прибуток — це загальна виручка за винятком усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця).

Тому якщо економіст говорить, що фірма ледь покриває витрати, то це означає, що всі зовнішні та внутрішні витрати відшкодовуються, а підприємець отримає такий дохід, якого ледь досить, щоб утримати даного підприємця в межах даного напрям­ку діяльності.