Висновки

Міліція України — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції; міліції охорони, спеціальної міліції.

Основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; попередження правопорушень і їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної, правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом.

Відповідно до поставлених перед міліцією завдань вона виконує різноманітні за своїм характером і змістом обов'язки, які можуть бути поділені на чотири основні групи: охорона громадського порядку; боротьба із злочинністю; охорона власності і фізичних осіб; попередження правопорушень.

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гласності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №4. — Ст.20.

2. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. — Х.: Право, 2000. — 520 с.

3. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. — Х.: Консум, 1996. — 358 с.

4. В. Осадчий. Правоохоронні органи як суб’єкт кримінально-правового захисту // Право України. — 1997. — № 11. — с. 71-72.

5. Информационное обеспечение в системе правоохранительных органов США // Борьба с преступностью за рубежом. — 1993. — № 10. — с. 22.

6. І. Лаврінчук. Обставини встановлення правового статусу державного службовця // Право України. — 1999. — № 9. — с. 99.

7. О влиянии экономических факторов на преступность // Борьба с преступностью за рубежом. — 1994. — № 11. — с. 5.

8. О мерах воздействия на зачинщиков семейных ссор в США // Борьба с преступностью за рубежом. — 1993. — № 3. — с. 44—45.

9. Обзор преступности в США // Борьба с преступностью за рубежом. —1994. — № 4. — с. 4

10. Профилактика преступности // Борьба с преступностью за рубежом. — 1993. — № 12.

11. Статистика гибели полицейских в США // Борьба с преступностью за рубежом. — 1994. — № 1. — с. 40

12. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник / Автори і упорядники Мельник М.І., Хавронюк М.І. — К.: Атіка, 2000. — 512 с.