Грушевський про хмельницького
Традиційний погляд на Хмельниччину як цілість, “визволеннє” і відновленнє прав, “боротьба за віру”, ідея всенародности, полєміка на сім ґрунті і проби характеристики клясової фізіономії Хмельницького й його близшого окруження, державницький аспект, ідеалізація і протести против неї, Кулішеві панеґірики і засудження, Антоновичева апольоґія Хмельницького.
Гетьман і старшинський осередок -питання суцільности і солідарности, роля й індивідуальність Богдана, наскільки він підіймався над иншими коз. діячами, оптимістична оцінка його індивідуальности у Кубалі, влучні риси сеї індивідуальности, проби розвинути державно-конституційні прикмети його діяльности у Липинського.
Брак суцільности в політиці Хм-го і його окруження, ріжниці між домаганням р. 1648 і 1649, між 1649-54 і 1655. Хто робив укр. політику в початках Хмельниччини, перелом під впливами Київського осередка в 1649, хибна інтерпретація Збо.рівського договору, упадок укр. революції, нидіннє і розпорошеннє сил, Переяславська умова не вносить в політичні пляни ясної перспективи, нові пляни 1655 р., вони продовжуються по смерти Хм.-між Хмельниччиною і Вигівщиною нема межі.
Сильні і слабі сторони індивідуальности Богдана, Хм. як провідник мас і як державний політик, Виговський як керівник політики Хмельницького, помилки сеї політики в відносинах до Польщі, Молдавії, Москви, Швеції, Семигороду, московські політики використовують сі помилки, фатальні відносини кримські, слабина державної і соціяльної творчости — творча безсилість “бувших людей Річи посполитої”, недостача нових ідей.
Незабезпеченість селянства, конфлікти козацтва і міщанства, селянство і міщанство тікають з-під гетьманського уряду. Імпозантні сторони козацького ладу — справність козацької машини під рукою Хмельницького, але недостача конструкційних моментів, механічне повтореннє старих гасл в сфері національній і культурній, “не розвязаний вузол соціяльних і політичних протилежностей”, бунти, гетьман готов кинути Україну, панські пляни старшини, повстання селянства, “Руїна” вже за Богдана, розходженнє навіть з духовенством — елєментом що нібито найбільш виграв, об'єктивні причини сих хиб — тяжкі історичні дефекти укр. життя. В чім же чари Хмельниччини. Її вага для наступних віків.
Грушевський
Народницька ідеологія Грушевського визначила його особливий інтерес до проблем народності і, перш за все, національного питання. В центрі його уваги знаходиться український народ, який він розглядає як спільність перш за все в історико-політичному плані. Український народ, на його думку, відрізняється від своїх найближчих сусідів не лише антропологічними ознаками в будові тіла, а й психофізичними – характером, побутом, культурою, сімейними і суспільними відносинами. Ще більшого значення він надає мові, як культурно-історичному фактору, частині загальної національної проблеми, як одній з найважливіших культурно-політичній вимозі українства в царській Росії. Грушевський зазначає, що українська мова така ж стародавня, як і великоруська.
Народницька ідея (концепція) українських вчених лягла в основу їхньої політичної програми. Стержнем цієї програми стала ідея федералізму. Грушевський говорив про це до революції, і в 17-18 р., і навіть у 1920 р. Одначе коли Україна стала самостійною він закликав згуртувати, навколо цієї мети, всі свідомі і віддані інтересам України політичні сили, відкинувши всі партійні і групові інтереси і вигоди. Все підпорядкувати вимогам моменту. Помилки які будуть зроблені на цьому шляху можуть бути прощені, але нащадки не простять і не пробачать того, що керівництво незалежної України не відчуло вагу моменту, потребу координації й організації, підпорядкування всіх своїх сил вимогам цього моменту.
Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби зв'язку і транспорту, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші.
Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:
класовий аспект — захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу;
загальносоціальний аспект — захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ.
Перевага загальносоціального аспекту сутності держави відбулася завдяки зниженню частки його класового змісту як певного результату розвитку громадянського суспільства, твердження прав і свобод особи. У сучасних цивілізованих державах не стало чітко виражених класів, соціальні суперечності втратили антагоністичний характер, зріс загальний життєвий рівень населення.