Готичний стиль в мистецтві.
Готика (іт. gotika – готський, від назви германського племені готів). Це художній стиль Західної і Центральної Європи часів пізнього середньовіччя між серединою ХІІ ст. – і ХV – ХVІІ ст.
Готичний стиль був завершальним етапом розвитку середньовічного мистецтва. Готика розвивалась в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігались в ідеології та культі. Особливе місце у мистецтві готики займав собор – вищий зразок синтезу архітектури, скульптруи і живопису (переважно вітражів). Собор був задуманий як своєрідний осередок знань (головним чином богословських), символ Всесвіту, а його художнє оздоблення, що поєднувало урочисту велич із пристрасною динамікою, величезну кількість пластичних мотивів з суворою ієрархічною системою їх підпорядкування, відображувало ідеї середньовічної соціальної ієрархії, влади божих сил над людиною.
Готика досягла свого найвищого розквіту у першій половині ХІІІ ст. У цей час кам’яні готичні собори набули своєї класичної форми. Для будівництва готичних храмів була розроблена нова конструктивна система, в основу якої покладено каркасну структуру, стрілчаті арки і ребристі склепіння, що передавали своє навантаження на напіварочні форми (аркбутани) стін і стовпів – форсів. В проміжках між стовпами були розташовані великі вікна, прикрашені вітражами. На фасадах будувались вежі, висотою до 150 метрів. Будівлі стали легкими, а за композицією спрямованими вгору.
У готиці відбувається збагачення та ускладнення синтезу мистецтв, розширення системи сюжетів, в яких відобразились середньовічні уявлення про світ. Тематикою скульптурних творів, що оздоблююють фасади соборів є: статуї святих і алегоричні постаті; в інших частинах будівлі – численні світські зображення – сцени праці, сатиричні образи, фантастичні фігури звіоів (химери). Такі собори, як Паризький, Ам’єнський і Шартрський нараховують кожен до 2000 скульптур. Готичні скульптори показали своїх сучасників, якими вони були у дійсності, без поправок, без узагальнень, намагаючись відобразити пристрасність власних роздумів і сподівань з такою силою і таким натхненням, що деякі їх образи стали художньою прикрасою епохи.
В епоху готики отримала розквіт книжкова мініатюра і виник вівтарний живопис, досягло високого рівня декоративне мистецтво. Батьківщиною класичної готики була Франція. Понад три століття протрималась готика у Франції. У своєму розвитку вона пройшла три періоди:
- рання готика – остання третина ХІІ і перша четверть ХІІІ ст;
- зріла або висока готика – з 20-х років до кінця ХІІІ ст.;
- пізня готика – ХІV XV ст.
Найбільшими соборами французької готики були: Собор Паризької Богоматері, який вміщував до 9000 людей (будівництво його було розпочато в 1163 р. і завершено в 1208 р.); собор Нотр-Дам Реймсі, що будувався з 1211 по 1311 рр. і вважається вершиною французької високої готики. Ам’єнський собор – величніший і найвищий готичний собор у Франції, який часто називають „готичним Парфеноном”.
Отже, сприйняття інтер’єру готичного храму сучасногою людиною значно відрізняється від того містичного екстазу, з яким були пов’язані естетичні переживання людей середньовіччя. Нам ясно відчувається художня сила, краса і багатство просторових форм і ритмів, що розгортаються подібно багатоголосій пісні, іноді суворо урочитсій, а іноді ліричній, мрійливій і радісній.