13 Біостратиграфічний, кліматостратиграфічний методи.

Базуються на вивченні решток тварин і рослин, які знаходяться в четвертинних відкладах, аналізі літології відкладів і їх співвідношенні із формами рельєфу, кліматичній обумовленості певних типів осадків. Біостратиграфічний метод використовується для визначення відносного віку четвертинних відкладів дуже широко і давно. Його біостратиграфічна основа базується на визначенні етапності еволюційних змін тварин і рослин. Ще зовсім недавно стратиграфія четвертинних відкладів проводилась головним чином на аналізі розвитку крупних ссавців, які стали основою для виділення фауністичних комплексів В.І. Громова. Найбільш повно філогенетичний ряд був встановлений для хоботних. Філогенія хоботних виявлена головним чином по зміні жуйної поверхні зубів. Все зростаюча грубість їжі приводила до збільшення кількості пластин емалі на жуйній поверхні. Менше розроблена філогенія коней, оленів. Фауністичні комплекси ссавців Еволюція ссавців за четвертинного періоду проходила достатньо швидко, чому сприяла направленість кліматичних змін і рослинності. Із зміною зубів згодом зазнають зміни і інші органи тварин. Однак ці зміни відбувались при достатній тривалості певних кліматичних умов. В середньому і особливо пізньому неоплейстоцені клімат змінювався різко і часто, що спричиняло скоріше міграції, ніж видоутворення. В пліоцені при формуванні хапровського комплексу, величезні простори населяли мастодонти, слони (Громова), носороги, коні (Стенона), верблюди, різноманітні дрібні ссавці. В еоплейстоцені (одеський, таманський комплекс) спостерігається суттєве зменшення біорозмаїття і збіднення фауни. Еволюціонують слони (південний слон s.str. та таманський слон) і особливо дрібні ссавці, з’являються роди характерні для четвертинного періоду (Microtus, Bison, Bos). Численними були представники саванних ландшафтів – пантери, вовки, газелі, антилопи. На зміну таманському комплексу прийшов тираспольський, який характеризує нижній неоплейстоцен. Для нього характерні: трогонторієвий слон (Вюста), мосбахський кінь, широколобий лось, гігантський олень, бізон Шотензака і численні види дрібних ссавців (Lagurus, Microtus), тобто представники лісостепових ландшафтів. Сингальський фауністичний комплекс відповідає часу великого міжльодовиков’я. Характерними для комплексу були давній слон, сибірський еласлеотерій, коні, гігантський олень, носоріг, численні мікротуси. За багатством видів та чисельністю комплекс поступається тираспольському. Хазарський фауністичний комплекс чітко відрізняється від сингальського появою мамонтів (хазарський), хазарського коня, верблюда Кноблоха, довгорогого бізона, шерстистого носорога. З’являються перші холодостійкі види (мамонт, шерстистий носоріг) та представники степової зони з континентальним кліматом. Мамонтовий фауністичний комплекс охвачує інтервал від кінця середнього і весь пізній неоплейстоцен. В ньому різко переважають північні холодостійкі види (мамонт, шерстистий носоріг, північний олень, вівцебик, лемінг та ін.). За складом комплекс підрозділяється на 2 стадії: рання - кінець середнього неоплейстоцену і пізня, власне верхньопалеолітичний комплекс В.І. Громова. Найбільш холодостійка фауна характерна для пізнього підкомплексу. На початку верхньопалеолітичного комплексу, в час останнього міжльодовиків’я, в його складі присутні давній слон, сайга. Кліматостратиграфічний метод дозволяє розчленувати четвертинні відклади детальніше ніж біостратиграфічний метод, але оскільки він не несе вікової нагрузки, то для кореляційних побудов вимагає залучення даних біостратиграфічного і палеомагнітного методів. Сам метод базується на неодноразових періодичних глобальних змінах клімату, ритмічності чергування епох похолодання і потепління, зледенінь і міжльодовиковій, лесів і похованих ґрунтів, трансгресій і регресій. В низьких широтах ця ритміка полягає в чергуванні періодів вологого (плювіали) і сухого (ариди) клімату. Кліматичні коливання приводили до формування різних типів осадків: при зледенінні – морени, флювіогляціальних відкладів, лесів; в міжльодовиков’ї – болотні, озерні, алювіальні відклади, ґрунти. В складі рослинності також відбувалось чергування холодостійких і теплолюбних видів. В Чорному морі на час зледенінь припадала регресія. В міжльодовиків’ї відбувалась трансгресія, встановлювався зв'язок із Середземним морем.

Система, розділ, ланка			Абсолют- ний вік тис. років	Фауністичні комплекси
Ч Е Т В Е Р Т И Н Н А				Сучасний
			10
	Н е о п л е й с т о ц е н	Верхня		М а м о н т о в и й	Пізній підкомплекс. Мамонт (Mammuthus primigenius), шерстистий носоріг (Coelodonta antiquitatis), вівцебик (Ovibos pallantis), північний олень (Rangifer tarandus), лемінг (Dicrostonyx gulielmi)
			95		Середній підкомплекс. Бізон (Bison priscus), мамонт (Mammuthus primigenius), древній слон (Palaeoloxodon antiquus), сайга (Saiga tatarica)
		Середня	120		Ранній підкомплекс. Мамонт (Mammuthus primigenius) - ранній підвид, шерстистий носоріг (Coelodonta antiquitatis), вівцебик (Ovibos pallantis), північний олень (Rangifer tarandus), бізон (Bison priscus)
			225	Хазарський. Хазарський мамонт (Mammuthus chosaricus), хазарський кінь (Equus chosaricus), верблюд Кноблоха (Camelus Knoblochi), сибірський еласмотерій (Elasmotherium sibiricum), ? (Arvicola terrestris)
			280	Сингільський. Древній слон (Palaeoloxodon antiquus), носоріг (Dicerorhinus kirchbergensis), сибірський еласмотерій (Elasmotherium sibiricum), гігантський олень (Megaloceroas giganteus), польовка (Microtus agrestis)
		Нижня	380	Тираспільськийю Трогонтерієвий слон (Archidiscodon trogontherii (-wusti), етруський носоріг (Dicerorhinus etruscus) - пізній підвид, мосбахський кінь (Equus mosbachensis), широколобий лось (Praealces latifrons), ? (Lagurus trangiens)
	Еоплейстоцен	Верхня	800	Таманський. Південний слон Тамані (Archidiscodon meridionalis tamanensis), зюсенбергський кінь (Equus süssenbornensis), (Prolangurus pannonicus)
		Нижня	1300	Одеський (псекупський). Південний слон (Archidiscodon meridionalis meridionalis), польовка (Allophaiomys pliocenicus), (Lagurodon orankae)
НЕОГЕНОВА	Пліоцен		1800	Хапровський. Слон Громова (Archidiscodon gromovi), мастодонт (Anancus arvernensis), кінь Стенона (Equus stenonis)

\