Основними комунікативними уміннями є:

- уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);

- уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

- уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;

- уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

- уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови

- уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення. Проте знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов'язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння мовою і складаються з:

- мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

- соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки,

- прагматичної компетенції, яка пов'язана зі знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

При навчанні комунікативної компетенції увага майбутнього викладача має бути звернена на співвіднесення фонетики, граматичних явищ, лексики, аудіювання, говоріння, читання і письма з їх мовленнєвими функціями. Такий підхід дає можливість краще зрозуміти, запам'ятати, осмислити форму, зміст, сутність мовних явищ і мовлення, а також запобігти (зменшити) помилок мовного і дискурсивного характеру. Саме в реальних комунікативних ситуаціях формується граматична грамотність, засвоюються лексичні одиниці, удосконалюються вимова і мовлення. Майбутній викладач має зважати на труднощі, які виникають при визначенні значення і вживання граматичного явища. Значною мірою це відбувається тому, що при цьому вони не пов'язуються з мовленнєвими функціями, властивими даній граматичній структурі.

Формування граматичних навичок і умінь базується на трьох основних етапах: пояснення правил, опрацювання мовленнєвих зразків, використання граматичних явищ у різноманітних комунікативних ситуаціях. Але ці етапи не завжди слідують один за одним, деякі з них можуть повторюватись, тобто має місце циклічність у засвоєнні граматичного явища. При реалізації поетапності використовуються такі основні прийоми: демонстрація мовленнєвого зразка; імітація; дії за зразком; по аналогії; дії з опорою на наочність, у т. ч. на мовленнєву ситуацію; опора на мовленнєвий зразок і правила; порівняння граматичних явищ з такими в рідній мові; порівняння форми граматичної структури з подібною та опора на раніше вивчений матеріал; всебічний аналіз граматичного явища.

Опрацювання граматичного явища має відбуватись в комунікативних ситуаціях з усіх видів мовлення.

Технологія навчання граматичним навичкам в основних рисах має такий вигляд:

• діяльний характер;

• комунікативна спрямованість;

• зважання на первинність слухомоторних зв'язків;

• опора на зразок, на дію по аналогії;

• опора на свідомість і поєднання з практичними діями;

• стимулювання мовленнєвої активності і самостійності;

• опора на принципи наочності, доступності, міцності і систематичності;

Для формування граматичної компетенції використовуються вправи: мовні; умовно-мовленнєві; мовленнєві. Мовні вправи виконуються переважно на початковому етапі навчання. Умовно-мовленнєві вправи є ефективними при формуванні граматичних навичок, завдяки яким здійснюється мовлення в навчальних умовах. Вони наближають мовлення до такого в природних ситуаціях. Мовленнєві вправи (їх ще називають дійсними мовленнєвими вправами) повторюють процес реальної комунікації у різних видах мовлення. Основний сенс цих вправ полягає в тому, що вони виконуються в процесі навчального спілкування в створених комунікативних ситуаціях, завдяки яким опрацьовується говоріння, аудіювання, читання, письмо та граматичні, лексичні і фонетичні навички. Про рівень граматичних навичок засвідчує контроль їх сформованості. Об'єктами контролю виступають такі навички: оформлення слова; зв'язок лексичних одиниць в реченні; розпізнавання граматичної форми; співвіднесення граматичної форми і значення; володіння граматичними правилами; конструювання і оформлення фраз; розуміння, сприйняття, усвідомлення, осмислення граматичного змісту, структури речень і словоформ.