2. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.

Для виконання макро-ою своїх функцій вона має спиратися на певні методи, які в сукупності складають її методологію. Головним методом макро-ки є моделювання. Модель – спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Застосовують різні типи моделей, головними серед яких є графічні та математичні. У моделях використовуються два види змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні – внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні – зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. При побудові моделей використовується припущення «за інших незмінних умов». Таке припущення означає, що всі інші змінні за винятком тих, що враховані в моделі, залишаються незмінними. Це спрощує аналіз і дає змогу зосередити увагу лише на дослідженні залежності між базовими змінними. Змінні, що включаються в модель, характеризують певні явища та процеси кількісно. Розрізняють 2 типи кількісних змінних: запас і потік. Запас – кількість будь-чого, витрачена в даний момент. Потік – кількісна визначеність зміни будь-чого за певний проміжок часу. Результати макроекономічного моделювання значною мірою залежать від періоду, який охоплює модель. Тому розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий. Короткостроковий – проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори не володіють здатністю адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість. Довгостроковий період – проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити ва економіці повну зайнятість.

2. Сутність та основні категорії снр

СНР (система національних рахунків)- сукупність категорій, які відображають загальні умови і сукупні результати функціонування національної економіки. СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік економічної діяльності в країні. Основні з них - інституціональна одиниця, сектор, ек.операція, рахунок. Нац економіка – сукупність інституціональних одиниць, які є базовою одиницею обліку в СНР. Якщо економічні інтереси таких інституціональних одиниць зосереджені на території певної країни, то їх називають резидентами цієї країни. І навпаки – інституціональні одиниці, економічні інтереси яких зосереджені поза межами дано країни, відносно неї є нерезидентами. Залежно від функцій, поведінки та цілей усі інституціональні одиниці-резиденти об’єднуються у відповідні сектори: нефінансові і фінансові корпорації; загальне державне управління; некомерційні організації, що обслуговують д/г; д/г; сектор решти світу. Інституціональні одиниці перебувають між собою у певних економічних відносинах. У СНР ці відносини називають економічними операціями. Їх поділяють на 4 групи: операції з товарами та послугами; розподільчі операції; операції з фінансовими інструментами; інші операції. Облік усіх економічних операцій здійснюється за допомогою певної системи рахунків. Рахунок – це балансова таблиця, яка складається з двох розділів. Перший: ресурси або зміна в зобов’язаннях; другий – використання або зміна в активах. У СНР розрізняють такі групи рахунків: для економіки вцілому; для секторів економіки; для галузей економіки; для окремих економічних операцій.