- •1. Практична функція макроекономіки
- •Об’єкт і предмет макроекономіки
- •Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
- •Сутність та основні категорії снр
- •Макроекономічні показники: випуск, проміжні і кінцева продукція
- •Ввп та методи його розрахунку
- •Валовий нац дохід та валовий нац наявний дохід
- •Номінальний та реальний ввп. Поточні та порівняльні ціни.
- •Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ввп.
- •Показники: рівень зайнятості, безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.
- •Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість, неповна зайнятість, надмірна зайнятість.
- •Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.
- •Неокласична модель ринку праці
- •Кейнсіанська модель ринку праці
- •Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ввп від потенційного ввп(розрив ввп). Закон Оукена.
- •Визначення потенційного ввп на основі розриву ввп. Вплив безробіття на динаміку ввп.
- •Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація
- •Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників на криву сукупного попиту
- •Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графік, математична інтерпретація
- •Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графік, математична інтерпретація
- •Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємцям і податки на підприємства.
- •Макроекономічна рівновага у моделі ad-as:коротко- і довгостроковий аспект
- •Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією
- •Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
- •Грошова база та її компонента: готівка і банківські резерви, обов’язкові і надлишкові резерви.
- •Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою.
- •Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей.
- •Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і кембріджське рівняння попиту на гроші.
- •Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість обертання грошей.
Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
Грошовий ринок – такий сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються купівля-продаж лише короткострокових боргових інструментів, трок погашення яких становить менше ніж 1 рік. Гроші – один із іидів активів. Гроші відносяться до фінансових активів. Основними параметрами грошового ринку є грошова пропозиція і грошовий попит. Пропозиція грошей – сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу. Грошова пропозиція складається з різних форм грошових активів, які мають різну ліквідність. Під ліквідністю розуміють здатність активів перетворюватися в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості. Залежно від рівня ліквідності всі вони об’єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати: МО = готівкові гроші (гроші поза банками); М1 = МО + кошти на поточних та розрахункових рахунках у нац. валюті; М2 = М1 + строкові депозити в нац. валюті та валютні кошти; М3 = М2 + кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного боргу банків. Головною функцією грошей є їхня здатність бути засобом обміну, тобто платіжним засобом. За рівнем спроможності виконувати функцію платіжного засобу всі грошові активи поділяються на два види: власне гроші (гроші у вузькому розумінні) і майже гроші (грошові у широкому розумінні). Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватися Національним банком згідно з цілями монетарної політики.
Грошова база та її компонента: готівка і банківські резерви, обов’язкові і надлишкові резерви.
Пропозиція грошей передусім залежить від політики центрального банку, який володіє монопольним правом на первинну грошову емісію. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою: H=CU+BR, де CU – готівка, яка знаходиться поза банками, тобто на руках у населення. До складу готівки поза банками не входить готівка, яку тримають комерційні банки в своїй касі; BR – банківські резерви. До банківських резервів відноситься частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій. Вони включають депозити, розміщувані на рахунках центрального банку та готівку, яку кожний банк може тримати в своїй касі. Банківські резерви складаються з двох компонентів: обов’язкові резерви та надлишкові резерви. Обов’язкові резерви – мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний тримати кожний банк. Величина обов’язкових резервів регламентується центральним банком за допомогою норм щодо депозитів. Величину обов’язкових резервів можна визначити так: LR=Ir·D, де Ir – норматив обов’язкового резервування; D – банківські депозити. Крім обов’язкового мінімуму резервів кожний банк може тримати певну величину наднормативних резервів, які називаються надлишковими. Їх величину банки визначають самостійно на основі аналізу співвідношення втрат і вигод. Величина банківських резервів можна визначити за формулою: BR=LR+ER. Грошова база виконує функцію золотого резерву в минулому, який був основою емісії паперових (кредитних) грошей.
