Тема № . АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
План
Суть кризи та банкрутства підприємства.
Основні складові антикризового управління діяльністю підприємства.
Роль і значення санації в запобіганні банкрутства підприємства.
Суть кризи та банкрутства підприємства
Кризові явища в економіці підприємств носять об’єктивний характер, оскільки є закономірними для ринку.
У сучасному розумінні криза є однією із стадій історичного циклу розвитку підприємства, подолання якої дає можливість забезпечити подальший розвиток підприємства.
Кризові явища в процесі функціонування підприємства є результатом загострення до критичного рівня внутрішніх суперечностей і негативної динаміки кількісних та якісних показників діяльності підприємства, що обумовлює поступову втрату його життєздатності. Кризові явища можуть мати загальні або локальні прояви залежно від того, суперечності якої функціональної підсистеми підприємства потребують свого вирішення.
Передумовою запуску механізму кризи є порушення здатності до саморегуляції внаслідок неефективного управління, руйнівного впливу зовнішнього середовища або неможливості внутрішніх сил протидіяти кризовим явищам. Поглиблення кризи відбувається шляхом впливу негативних чинників та (або) ініційованих нею чинників другого рівня, що й обумовлює поступову втрату параметрів життєздатності підприємства.
Періодичність виникнення, інтенсивність розвитку та можливості подолання кризи є індивідуальними характеристиками мікроекономічної системи та обумовлюються суттю суперечностей, що формуються під сукупним впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Існує типовий перелік факторів, які підвищують ймовірність виникнення та розвитку кризових явищ. Ці фактори слід назвати факторами потенційної загрози. Набір їх завжди індивідуальний, він залежить від внутрішніх можливостей підприємства протидіяти факторам потенційної загрози. Система кризових факторів не є постійною, вона змінюється в часі залежно від етапу життєвого циклу підприємства та стадії циклу конкурентної переваги. Фактори кризи, як правило, діють у комплексі, що посилює їхній негативний вплив на підприємство. Для організації моніторингу кризових факторів доцільна їх класифікація за такими ознаками, як:
місце виникнення;
наслідок прояву;
ступінь впливу;
ступінь взаємо обумовленості;
час і характер дії.
Зовнішні кризові фактори (загального або регіонального рівня) створюють передумови погіршення ситуації, однак за відповідної організації управління та прийняття необхідних рішень підприємство має всі можливості уникнути кризи, незважаючи на негативний зовнішній вплив. Цей висновок підтверджує різний стан підприємств, що перебувають у рівних умовах з погляду зовнішнього оточення.
Увага!
Виникнення та поглиблення кризи окремого підприємства головним чином обумовлюється внутрішніми факторами, є результатом неефективного менеджменту, загального та функціонального. Інші внутрішні фактори є похідними, наслідком попередніх помилок і неефективних рішень. Жоден з факторів розвитку кризи, а також їхній сумісний вплив не мають фатального характеру, їхнім проявам можна та потрібно протидіяти.
Кризові явища, які виникають у процесі функціонування підприємства, залежно від того, з якими конкретно елементами, суперечностями мікроекономічної системи пов’язано виникнення кризи, який характер і глибина пристосування економічної системи до її настання, відрізняються змістом і зовнішнім проявом.
Якщо кризові явища охоплюють усі життєдіяльні елементи системи, її основні функціональні інваріанти та “параметри життєздатності підприємства”, то стан такої економічної системи визначається як системна криза.
У разі виникнення кризових явищ у результаті загострення окремих суперечностей системи (в межах окремих елементів, функціональних блоків, процесів), виникнення форсмажорних обставин, але без погіршення режиму функціонування інваріантів, існують локальні кризи. Поява та поширення кризових явищ в окремих елементах системи (функціональних підсистемах) тільки спочатку відбувається ізольовано одне від одного, а потім можуть у разі поглиблення формувати підгрунття для переходу до системної кризи.
До локальних сегментів прояву кризових явищ належать:
криза збуту виготовлення продукції, викликана невідповідністю якості, обсягу та структури продукції до обсягу та попиту на ринку;
криза діяльності, пов’язана зі скороченням або захопленням конкурентами стратегічної зони ресурсів: матеріальних, транспортних, людських та ін.;
фінансова криза, що виявляє себе в неможливості отримання необхідних фінансових ресурсів, причиною якої є неефективне використання капіталу;
криза менеджменту, пов’язана з невідповідністю стилів, форм і засобів управління підприємством (досвіду та умінням керівників);
криза організаційної структури управління, причиною якої є невідповідність між організаційно-правовою формою господарювання, формою власності, внутрішньою організаційною структурою управління та обсягом діяльності підприємства;
криза платоспроможності, що визначається як невідповідність між грошовими доходами і видатками підприємства, що призводить до періодичної або постійної неможливості фінансування діяльності і виконання прийнятих зовнішніх зобов’язань. Криза платоспроможності виникає здебільшого як наслідок розвитку інших видів локальних криз, оскільки сі сфери життя економічної системи знаходять кількісне відображення у його грошових коштах.