Тейлорівська система організації управління виробництвом і її соціальний зміст
Ф. Тейлором була запропонована система раціоналізації та управління виробництвом, спрямована на збільшення продуктивності праці через оптимізацію трудових дій і інтенсифікацію трудового процесу. Стандартизація стосувалася, перш за все, окремих операцій з тимчасового режиму роботи і знарядь праці.
Найважливішим аспектом організації праці Ф. Тейлор вважав стимулювання. Базовим принципом є принцип матеріальної зацікавленості. На думку Ф. Тейлора, у виробничій системі немає місця благодійності. Необхідно було встановити ціну кожного виду праці, адже тільки при цьому можна говорити про ефективність праці. Використання даного принципу призвело до підвищення індивідуальної відповідальності працівника за власний добробут та результативність своєї праці. Мотиви праці є такими ж важливими факторами виробництва, як і знаряддя чи засоби праці. Так само Тейлором було виявлено ряд соціально-психологічних феноменів, що впливають на трудову діяльність, і вперше сформульовані принципи, які стали основоположними у теорії менеджменту. Розглянемо кілька пунктів, що входять у принципи Тейлора: мета виробництва полягає в постійному збільшенні комфорту і добробуту людства; місія наукового управління полягає у конструктивній внесок в економічний і соціальний прогрес суспільства; відповідальність лідерів бізнесу за дотримання інтересів приватного капіталу буде зростати в міру розвитку цивілізації та інші .
Тейлор детально досліджував процеси поділу праці, розбиваючи дії робітників на окремі рухи і заміряючи час виконання цих рухів. Результати таких вимірів використовувалися потім для розробки більш ефективних прийомів роботи, що ведуть до підвищення ефективності діяльності організації в цілому. Тейлор також займався питаннями вертикального поділу праці, розглядаючи управлінську діяльність як галузь індустріальної праці, по типу інженерного.
Серед найважливіших принципів наукової організації праці Тейлора виділяються такі, як спеціалізація роботи та розподіл відповідальності між робітниками і керуючими. Ці принципи лягли в основу проповідуваної Тейлором функціональної структури організації, яка повинна була змінити панувала тоді лінійну структуру. Серед основних положень школи наукового управління, які внесли істотний внесок у теорію організації, можна також відзначити наступні:
1. використання наукового аналізу для визначення кращих способів досягнення організаційних цілей;
2. забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їх власних та організаційних завдань;
3. відділення планування, обмірковування і прогнозування від конкретної виконавської діяльності.
Зауважимо, що до Ф. Тейлора більше говорили про управління фабрикою як особливої "машиною", а ще раніше говорили про управління технікою. До цього можна додати панували в кінці ХІХ - початку ХХ ст. підходи до вивчення фізіологічних основ трудової діяльності. Ф. Тейлору вдалося перейти до аналізу самої трудової діяльності в реальних умовах конкретного виробництва і запропонувати практичні рекомендації щодо оптимізації праці. Хоча, справедливості заради, треба згадати і К. Маркса, який також намагався аналізувати трудову діяльність, але з позицій не стільки психологічного, скільки соціально-економічного підходу.
Можна умовно виділити 3 фази в еволюції поглядів Тейлора:
1 фаза - система поштучної оплати (головне - ініціатива працівника і відповідна цієї ініціативи заробітна плата); головний метод - хронометраж робочого часу;
2 фаза - контроль не за продуктивністю праці, а за самим методом роботи (визначається максимальна оплата за найбільш важка праця і мінімальна оплата - за найменш важка праця);
3 фаза - замість концентрації управління в одних руках - система "функціональної адміністрації", що складається з декількох (наприклад, з восьми) майстрів - "супервайзерів". Все це передбачало виділення в трудовому процесі певних елементів (за критеріями витраченого часу, трудомісткості робіт, якості виконання і т.п.), що само по собі вже було науковим аналізом єдиної трудової діяльності.
Головне завдання, що виділяється в системі Тейлора, - це "забезпечення максимального прибутку підприємця у поєднанні з максимальним добробутом для кожного робітника".
Виділяються чотири основні принципи системи Ф. Тейлора:
1. узагальнення і класифікація умінь і навичок усіх робітників;
2. ретельний відбір на основі науково встановлених ознак;
3. адміністративне провадження "серцевого співпраці" з робітниками (наприклад, за допомогою щоденних надбавок за швидку роботу і т.п.);
4. майже рівне розподіл праці і відповідальності між робочим та управителем.
Займаючись переважно вивченням організації праці на промислових підприємствах, Ф. Тейлор прагнув розробити ефективну систему стандартизованих прийомів праці робітника, яка привела його до ідеї створення потокових ліній і конвеєрів. Головну роль в організації він відводив адміністрації та управлінського персоналу, основною функцією яких було планування процесу виробництва і здійснення тотального контролю над усіма ланками організації виробництва. Рядовому працівнику, по суті, відводилася роль гвинтика в раціонально програмованої системі виробництва. У той же час, в ході проведених соціальних досліджень, Ф. Тейлор виявив важливу роль "людського чинника", тобто особистості самого працівника, і пропонував матеріально заохочувати найбільш ініціативних і працьовитих працівників.