10. Особливості використання малюнкових методів в психологічних дослідженнях.

У практиці психологічних досліджень малюнкові методики використовуються з ХІХ століття. Одним з перших звернувся до психомалюнка швейцарський профконсультант Е.Жюкерт, який побачив в особливостях зображення дерева вираження життєвих проблем людини. У 1926 році американська дослідниця Флоренс Лаура Гудінаф у роботі "Вимірювання інтелекту за допомогою малюнка" показала, що виконання малюнка дитиною відображає міру оволодіння нею логічними поняттями і таким чином свідчить про рівень розвитку інтелекту. Створений нею тест "Намалюй людину" дає можливість оцінювати рівень розумового розвитку незалежно від ступеня засвоєння знань, умінь та навичок малювання. У 1963 році учень Ф.Гудінаф Д.Харріс запропонував нову редакцію методу. В тесті Гудінаф-Харріс основна увага приділяється точності та деталізованості малюнка, яка, на думку авторів, є важливим показником рівня розумового розвитку дитини. Такий підхід грунтується на ідеї, що малюнок відображає в образній формі уявлення дитини про предмет. Ускладнення зображення розцінюється як показник розвитку понятійного мислення. Автори тесту розробили шкалу ознак для оцінки малюнка людини. До критеріїв оцінки зображення віднесені всі можливі характеристики останнього з урахуванням його найдрібніших нюансів. Проте автори зазначають, що конкретний малюнок може не відповідати однозначно критеріям оцінки. В такому випадку якість опрацювання тестового матеріалу залежить від досвіду дослідника. Таким чином, основою для створення малюнкових методик дослідження інтелектуальної сфери особистості є безпосередній зв'язок малювання з такими психічними функціями, як зорове сприймання, моторна координація, мова, конкретно-образне та абстрактно-логічне мислення та ін. Результати дослідження за методикою Ф.Гудінаф засвідчили, що однакові показники рівня інтелектуального розвитку можуть відповідати малюнкам, які в усьому відрізняються один від одного. Це дозволило зробити висновок, що особливості малюнка є відображенням індивідуально-психологічних властивостей суб'єкта, його світосприймання, характеру і т.п. Робота К.Маховер "Проекція особистості в малюнку фігури людини" відкрила новий напрямок в інтерпретації малюнка. Психологи-практики почали активно використовувати малюнкові техніки як проективні для діагностики особистісних характеристик суб'єкта. Коротко зупинимось на визначенні сутності проективних методик.

Автор даного терміну Л.Френк пропонує наступну класифікацію проективних методик дослідження особистості: методики на структурування (тест Роршаха, тест "тривимірної проекції" і т.п.); методики на конструювання (MAPS, тест Міра та ін.); методики на інтерпретацію (ТАТ, тест Розенцвейга, тест Сонді і т.п.); методики на доповнення (асоціативний експеримент К.Юнга, завершення речень та оповідань); катарсичні заходи (проективна гра з фіксованими об’єктами); заходи вивчення експресії (аналіз почерку, міміки та ін.); методики вивчення результатів творчості [133, с.623]. Оскільки в проективних методиках тестовий матеріал має невизначений характер, реакції суб’єкта на цей матеріал розглядаються як прояв внутрішнього світу особистості і, перш за все, його несвідомих аспектів. Теоретичним джерелом проективного методу дослідження особистості є концепції, розроблені в руслі глибинної психології: фрейдівська теорія первинних процесів, поняття проекції як "захисного" механізму, роль психологічних захистів у визначенні перцептивних процесів, ідеї системно-структурного підходу (К.Гольдштейн, К.Левін, Г.Олпорт) та ін. Експериментальним обгрунтуванням методу проекції стали дослідження селективності сприймання емоційно-значимих об’єктів (Дж.Брунер, Л.Постмен, Л.Беллак та ін.). Важливою проблемою в теорії проективного методу є міра невизначеності тестового матеріалу, необхідна для достатньої проективності методики. Ми солідаризуємось з Ю.С.Савенком у тому, що "проективність у найбільшій мірі актуалізується таким матеріалом, який частково структурований". Необхідну структурованість малюнкових методик психологічного дослідження, на нашу думку, забезпечує визначення теми малюнка.

У 50-х роках проективний малюнок (малюнкові тести "Дім-дерево-людина", "Дерево", "Автопортрет", "Малюнок сім'ї" та інші) набув значного поширення на Заході. Зазначені методики претендують на комплексне вивчення особистості. Наприклад, тест "Дім-дерево-людина", на думку його автора Дж.Бука, є адекватним засобом для дослідження афективної сфери особистості, потреб, рівня психосексуального розвитку, інтелекту та ін. Автор тесту "Дерево" К.Кох наголошує на здатності методики виявити такі психологічні характеристики, як загальний рівень розвитку, стиль діяльності, позицію стосовно оточуючих, інтереси, актуальні переживання, особливості стосунків з батьками, дитячі психічні травми та ін.

Принципи побудови та інтерпретаційні схеми тестових малюнкових методик грунтуються на єдиному методологічному підході, тому немає підстав подавати кожну методику окремо. Розглянемо, наприклад, тест "Малюнок сім'ї", який є одією з найпопулярніших графічних методик.

Ідея використання малюнка сім'ї для діагностики сімейних стосунків належить Р.Бернсу, С.Кауфману, О.І.Захарову, Л.Корману , В.Халсу та ін. Специфіку різних варіантів тесту "Малюнок сім'ї" утворюють інструкція до виконання малюнка та діапазон його параметрів, що інтерпретуються. Є.С.Романова і О.Ф.Потьомкіна наводять п'ять варіантів інструкції: "намалюй свою сім'ю"; "намалюй свою сім'ю, коли всі займаються буденними справами"; "намалюй свою сім'ю, як ти її собі уявляєш"; "намалюй свою сім'ю, де кожний член зображений у вигляді неіснуючої істоти"; "намалюй свою сім'ю у вигляді метафори" . Ч.Ширн і К.Рассел пропонують більш невизначену інструкцію ("намалюй сім'ю"), виходячи з того, що сама інтерпретація інструкції має важливе діагностичне значення.

Основними параметрами інтерпретації малюнка сім'ї є структура малюнка, особливості намальованих членів сім'ї та процес малювання. Значимі для інтерпретації малюнка сім'ї характеристики одним з перших виділив В.Вольф. Дослідник аналізує склад намальованої сім'ї порівняно з реальною (наприклад, відсутність члена сім'ї може виражати негативне ставлення автора до нього); послідовність малювання членів сім'ї, яка пов'язана з їх значущістю для автора малюнка; просторове розташування членів сім'ї, що є показником їх емоційної близькості; форму, розміри, пропорції образів малюнка та їх співвідношення з реальністю (наприклад, неадекватно великі образи окремих членів сім'ї пов'язуються зі сприйманням їх домінантності). Малюнок та його подальша інтерпретація стали широко розповсюдженими так як прості у застосування, цікаві для виконання піддослідним, мають тестову інтерпретацію, носять терапевтичний ефект, базуються на проективному підході, що забезпечує захищеність автора малюнку і т.д. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку проективні графічні методики взагалі є основними. Але необхідно звернути увагу на використання графічних методик для дослідження дорослих. На жаль, малюнкові техніки більше використовуються психологами на арт-терапевтичних заняттях, а не як самостійний діагностично-корекційний засіб. Комплекс тематичних психомалюнків, розроблений академіком, професором, доктором психологічних наук Т.С. Яценко дозволяє вивчати витоки особистісної проблематики піддослідного та коректувати її наслідки завдяки усвідомленню дії несвідомого. Символьна інтерпретація зображуваного матеріалу відбувається у діалозі з автором малюнку, який є основним інструментом глибинно-психологічної корекції. Саме у діалозі відбувається наповнення індивідуально-неповторним змістом символів малюнку. При тестовому підході до інтерпретації малюнку не враховується бачення образу самим автором, що не сприяє глибинному пізнанню. Тематика малюнків (всього 38) торкається різних сторін життя особистості і дозволяє суб’єкту виразити власне відношення до дійсності, передати за допомогою графічних образів емоційні переживання, а створюючи зображення розрядити психологічну напругу. Отже, комплекс тематичних психомалюнків є ефективним діагностико-корекційним методом у роботі психолога. Базуючись на проективному підході, він створює можливості для пізнання несвідомої сфери через свідому, тобто у цілісності її проявів. Психоаналітична інтерпретація символів забезпечує глибинно-психологічну корекцію суб’єкта, так як здійснюється у психокорекційному діалозі психолога та автора малюнку. Все це створює умови дослідження індивідуальної неповторності психіки в багатстві її проявів, та підкреслює значні переваги проективних малюнкових технік в порівнянні зі стандартизованими тестовими методиками.