- •Особливості виникнення та розвитку експериментальної психології в Німеччині. В.Вундт і становлення експериментальної психології.
- •Порівняльний аналіз особливостей виникнення та розвитку експериментальної психології в Європі та Америці.
- •Розвиток і становлення експериментальної психології в Україні.
- •Особливості розвитку методології наукового психологічного дослідження. Феномен методу в експериментальній психології.
- •Способи класифікацій методів психологічного дослідження, характеристика основних груп.
- •Принципи наукового дослідження в психології.
- •Експериментальна психологія як наука і парадигма. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі розвитку науки.
- •Типи психологічних досліджень. Рівні наукового психологічного дослідження.
- •Етапи проведення цілісного психологічного дослідження.
- •Особливості використання малюнкових методів в психологічних дослідженнях.
- •Психологічний тренінг в дослідницькій діяльності психолога. Тренінг і формуючий експеримент.
- •Характеристика методу тестування в експериментальній психології.
- •Теорія і психологічне експериментальне дослідження. Аналіз особливостей використання в психологічних дослідженнях теоретичних методів.
- •Особливості застосування проективного методу в експериментальній діяльності психолога.
- •Планування бесіди як психологічного дослідження, етапи її проведення.
- •Характеристика процедури психологічного інтерв'ю, його плюси і мінуси.
- •3 Основні етапи:
- •Аналіз можливих помилок психолога, що використовує метод бесіди та інтерв’ю для дослідження.
- •Правила побудови анкети та здійснення процедури анкетування в психологічному дослідженні.
- •Спостереження як один з основних методів психологічного дослідження. Історія використання методу спостереження при вивченні психологічних явищ.
- •Особистість спостерігача. Помилки психологів-спостерігачів.
- •Характеристика особливостей предмету та об'єкту психологічного спостереження. Порівняльний аналіз особливостей прихованого та неприхованого психологічного спостереження.
- •Етичні проблеми використання методу спостереження в психологічних дослідженнях. Використання прийомів візуальної психодіагностики в спостереженні.
- •Надійність та валідність спостереження.
- •Види спостережень. Основні правила спостереження в психологічному дослідженні.
- •Кількісна оцінка результатів спостереження. Проблема узгодження даних спостереження.
- •Фіксація результатів психологічного спостереження. Тренування спостережливості.
- •Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.
- •Плюси та мінуси використанням методу самоспостереження в сучасних психологічних дослідженнях та практичній психології.
- •Історія експерименту як методу в психології. Види експериментів у психології.
- •Порівняльна характеристика ідеального та реального експерименту. Безмірний експеримент.
- •Незалежна змінна в психологічному експерименті. Проблема виділення незалежної змінної з-під впливу інших змінних.
- •Види змінних в експерименті. Характеристика залежної змінної, її особливості.
- •Типи взаємозв’язків між основними змінними. Контроль змінних.
- •Взаємозв’язок постановки проблеми та формулювання гіпотез в психологічному дослідженні. Форми подачі результатів та інтерпретації дослідження.
- •Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.
- •Вплив особистості досліджуваного на ситуацію психологічного експерименту.
- •Помилки експериментатора в оцінці діяльності досліджуваного. Експериментатор як незалежна змінна.
- •Валідність експерименту, види та фактори, що порушують валідність експерименту.
- •Характеристика етичних проблем експериментатора. Етичний кодекс психолога-дослідника. Анкетування після експерименту.
- •Стратегії формування експериментальних груп.
- •Особливості планів психологічних експериментів з однією незалежною змінною.
- •Порівняльна характеристика планів Фішера та Соломона.
- •Аналіз плану «тест-вплив-ретест».
- •Особливості планування психологічного експерименту для одного досліджуваного.
- •Факторні плани для двох і кількох незалежних змінних.
- •Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.
- •Планування за методом латинського і греко-латинського квадратів.
- •Порівняльна характеристика доекспериментальних і класичних планів в експериментальній психології.
- •Квазіекспериментальні плани.
- •Планування експериментів за методом часових серій та альтернативних впливів.
- •Експеримент ex-postfacto. Перспективи розвитку планування психологічного дослідження.
- •Експериментальна вибірка. Спосіб підбору досліджуваних за методом квот та бажаючих.
- •Аналіз процедури підбору досліджуваних за методом рандомізації.
- •Вимірювання та психологічний експеримент.
Взаємозв’язок постановки проблеми та формулювання гіпотез в психологічному дослідженні. Форми подачі результатів та інтерпретації дослідження.
Гіпотеза — це форма наукового пізнання, за допомогою якої формується один з можливих варіантів розв’язання проблеми.
Кожна гіпотеза повинна відповідати таким вимогам:
по-перше, діалектичному принципу розвитку, тобто розвиватися від моменту її усунення до перетворення у наукову теорію, бути результатом розвитку попереднього знання і підставою для виникнення нового знання;
по-друге, діалектичному принципу взаємозв’язку і взаємообумовленості явищ, процесів дійсності, тобто враховувати вплив на будь-які елементи гіпотетичного знання теорій, концепцій, фактів суміжних галузей науки і практики;
по-третє, загальнонауковому принципу відповідності, тобто спиратися на досягнення попереднього знання, включати його як базовий або випадковий елемент у нове знання.
Крім того, вона повинна бути логічно несуперечливою, принципово перевірятися, пояснювати всі факти, для вивчення яких висунута. На стадії висунення гіпотез їхня кількість не може обмежуватися жодними підставами, крім наукових. Інакше кажучи, чим більше гіпотез, тим більша ймовірність того, що серед них є плідні. Кінцева наукова цінність гіпотези не повинна ставитись у пряму залежність від ступеня її обґрунтованості під час оцінювання. Як правило, одна з конкуруючих гіпотез перетворюється у теорію.
Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.
Гіпотеза - це наукове припущення, що випливає з теорії, яке ще не підтверджено і не спростовано. У методології науки розрізняють теоретичні гіпотези і гіпотези як емпіричні припущення, які підлягають експериментальній перевірці. Перші входять в структури теорій як основні частин. Теоретичні гіпотези висуваються для усунення внутрішніх протиріч у теорії або для подолання неузгодженостей теорії й експериментальних результатів і є інструментом вдосконалення теоретичного знання. Про такі гіпотезах і веде мову Файерабенд. Наукова гіпотеза повинна задовольняти принципам фальсифікації (бути спростовує в експерименті) і верифіковані (бути підтверджена в експерименті). Другі - припущення, що висуваються для вирішення проблеми методом експериментального дослідження. Такі припущення називаються експериментальними гіпотезами, які не обов'язково повинні грунтуватися на теорії.
Виділяють 3 типи гіпотез по їх походженню:
Гіпотеза, яка спирається на моделі реальності, необхідна для перевірки конкретної теорії;
науково-експериментальні гіпотези, які висуваються для підтвердження або спростування різних законів;
емпіричні гіпотези, які формулюються для певного випадку.
Основна особливість будь-яких експериментальних гіпотез у тому, що вони операціоналізіруеми, тобто сформульовані в термінах конкретної експериментальної процедури.
За змістом гіпотези можна розділити на гіпотези про наявність: А) явища; Б) зв'язку між явищами; В) причинного зв'язку між явищами. Перевірка гіпотез типу А - спроба встановити істину: «А чи був хлопчик?». Гіпотези типу Б - про зв'язки між явищами, наприклад, гіпотеза про залежність між інтелектом дітей та їх батьками. Власне експериментальними зазвичай вважають гіпотези типу В - про причинно-наслідкові зв'язки. В експериментальну гіпотезу включаються незалежна змінна, залежна змінна, відношення між ними та рівні додаткових змінних.
Готтсданкер виділяє наступні варіанти експериментальних гіпотез:
- Контргіпотеза - експериментальна гіпотеза, альтернативна до основного припущенням; виникає автоматично;
- Третя конкуруюча експериментальна гіпотеза - експериментальна гіпотеза про відсутність впливу незалежної змінної на залежну; перевіряється тільки в лабораторному експерименті;
- Точна експериментальна гіпотеза - припущення про відношення між одиничною незалежною змінною і залежною в лабораторному експерименті.
- Експериментальна гіпотеза про максимальну (або мінімальної) величиною - припущення про те, при якому рівні незалежної змінної залежна приймає максимальне (або мінімальне) значення.
- Експериментальна гіпотеза про абсолютні і пропорційних відносинах - точне припущення про характер поступового (кількісного) зміни залежної змінної з поступовим (кількісним) зміною незалежною.
- Експериментальна гіпотеза з одним відношенням - припущення про відношення між однієї незалежної та однієї залежної змінними.
- Комбінована експериментальна гіпотеза - припущення про відношення між певним сполученням (комбінацією) двох (або кількох) незалежних змінних, з одного боку, і залежною змінною - з іншого.
Дослідники розрізняють наукові і статистичні гіпотези. Наукові гіпотези формулюються як передбачуване рішення проблеми. Статистична гіпотеза - твердження відносно невідомого параметра, сформульоване мовою математичної статистики. Будь-яка наукова гіпотеза вимагає перекладу на мову статистики. Експериментальна гіпотеза служить для організації експерименту, а статистична - для організації порівняння параметрів. Гіпотези, не спростовані в експерименті, перетворюються у компоненти теоретичного знання про реальність: факти, закономірності, закони. Хороша експериментальна гіпотеза має задовольняти вимозі простоти, тобто пропонувати більш просте пояснення досліджуваного явища, мати певну теоретичну наступність, тобто містити попередньо теоретичні елементи, а також мати операціональний характер, тобто бути такою, щоб її можна було перевірити на практиці, співвідносячи змінні з конкретними операціями, за допомогою яких ці змінні можна було б виміряти.
Принцип фальсифікованості є абсолютним, оскільки відхилення теорії завжди остаточне. Слід зауважити, що теорія відхиляється тоді, коли виявлений експериментальний ефект, що відтворюється і суперечить висновкам із теорії. Принцип фальсифікованості стверджує, що будь-яку теорію можна спростувати. У зв’язку з цим реакція на критичну аргументацію повинна бути адекватною. На думку К. Поппера, реакція на критику є адекватною, якщо від теорії відмовляються при знаходженні контраргументів хоча б до одного з її наслідків. Нова версія фальсифікаціонізму І. Лакатоса пропонує критично оцінювати не окрему модифікацію, а всю серію припущень, що введені у теорію під впливом нової експериментальної інформації, разом з вихідною теорією.