27. Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.

Найдревнішим емпіричним методом психології справедливо вважають самоспостереження, або інтроспекцію, що в перекладі означає «дивитися всередину». Для кожної людини самоспостереження є необхідним елементом самопізнання і самовиховання. Не можна вдосконалювати себе, не вивчаючи свій внутрішній світ. Саме це примушує людину змінюватися. Результати самоспостереження можна фіксувати у різних документах: листах, автобіографіях, анкетах тощо. Проте цьому методу, найбільш доступному на перший погляд, притаманний цілий ряд недоліків. Спостерігаючи за самим собою дуже важко бути об'єктивним. Важко переключати увагу з того, що ми робимо, на те, як це відбувається. Окрім того, в психіці людини існують підсвідомі та неусвідомлені переживання, про які людина може взагалі не здогадуватися. Метод самоспостереження в психологічному дослідженні самоспостереження – це спеціально організоване наукове психологічне самоспостереження за перебігом психічних процесів, його називають інтроспекцією.

В сучасній психології дуже часто розмежовують самоспостереження і інтроспекцію.

Інтроспекцію дуже часто пояснюють як глибоке внутрішнє самоспостереження. Бо буває ще самоспостереження за своєю поведінкою, рухами і т. д.

Інтроспекція як метод потребує величезної підготовки, набуття майстерності в процесі занурення в свій власний світ, осягнення його до найглибших шарів, дуже грубо це можна порівняти з медитацією. Метод самоспостереження має низку недоліків, хоча саме цей метод дуже довгий час був головним в психології. Самоспостереження може бути, коли психолог самоспостерігає за собою в організованих ним ситуаціях, інколи це називають самоексперементування. Психолог аналізує самоспостереження інших людей. За способом проведення дослідження розрізняють такі види самоспостереження чи інтроспекції. За способом проведення розрізняють пасивну і активну інтроспекцію. Пасивна інтроспекція – коли дослідник очікує спонтанне виникнення психічних процесів. Вона буває принагідна і систематична.

Активна інтроспекція – коли дослідник має можливість втручатися в виникнення і перебіг психічних процесів.

За часом: актуальне самоспостереження, спостереження з памяті.

За процедурою: спонтанне самоспостереження, самоспостереження з запитаннями.

Історія методу самоспостереження. Самоспостереження як інтроспекція разом з методом інтерпретації були найважливішими методами у філософії і психології. У філософії раціоналізм і емпіризм в рівній мірі виходили з методу самоспостереження. Пізніше в позитивізмі інтроспекція стала предметом дуже гострих суперечок. У Декарта інтроспекція стає як метод і звільняється від релігійної інтерпретації. У Декарта єдиним предметом інтроспекції особистості є власна думка.

Ассаджолі пропонує чотири стадії досягнення внутрішньої єдності: 1) глибоке пізнання своєї особистості (дослідження елементів, що утворюють особу; те, що здійснює психоаналіз), 2) контроль над різними елементами особистості (методом разотождествленія себе з ними); 3) осягнення свого справжнього "Я" -- виявлення або створення об'єднуючого центру (проекція свого центру назовні - на ідеальну особу); 4) психосинтез: формування або перебудова особистості навколо нового центру (використання всіх наявних у розпорядженні енергій, розвиток відсутніх або недостатньо розвинених сторін особи, узгодження і супідрядність різних психічних функцій і енергій, створення стійкої структури особистості.).