
- •Особливості виникнення та розвитку експериментальної психології в Німеччині. В.Вундт і становлення експериментальної психології.
- •Порівняльний аналіз особливостей виникнення та розвитку експериментальної психології в Європі та Америці.
- •Розвиток і становлення експериментальної психології в Україні.
- •Особливості розвитку методології наукового психологічного дослідження. Феномен методу в експериментальній психології.
- •Способи класифікацій методів психологічного дослідження, характеристика основних груп.
- •Принципи наукового дослідження в психології.
- •Експериментальна психологія як наука і парадигма. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі розвитку науки.
- •Типи психологічних досліджень. Рівні наукового психологічного дослідження.
- •Етапи проведення цілісного психологічного дослідження.
- •Особливості використання малюнкових методів в психологічних дослідженнях.
- •Психологічний тренінг в дослідницькій діяльності психолога. Тренінг і формуючий експеримент.
- •Характеристика методу тестування в експериментальній психології.
- •Теорія і психологічне експериментальне дослідження. Аналіз особливостей використання в психологічних дослідженнях теоретичних методів.
- •Особливості застосування проективного методу в експериментальній діяльності психолога.
- •Планування бесіди як психологічного дослідження, етапи її проведення.
- •Характеристика процедури психологічного інтерв'ю, його плюси і мінуси.
- •3 Основні етапи:
- •Аналіз можливих помилок психолога, що використовує метод бесіди та інтерв’ю для дослідження.
- •Правила побудови анкети та здійснення процедури анкетування в психологічному дослідженні.
- •Спостереження як один з основних методів психологічного дослідження. Історія використання методу спостереження при вивченні психологічних явищ.
- •Особистість спостерігача. Помилки психологів-спостерігачів.
- •Характеристика особливостей предмету та об'єкту психологічного спостереження. Порівняльний аналіз особливостей прихованого та неприхованого психологічного спостереження.
- •Етичні проблеми використання методу спостереження в психологічних дослідженнях. Використання прийомів візуальної психодіагностики в спостереженні.
- •Надійність та валідність спостереження.
- •Види спостережень. Основні правила спостереження в психологічному дослідженні.
- •Кількісна оцінка результатів спостереження. Проблема узгодження даних спостереження.
- •Фіксація результатів психологічного спостереження. Тренування спостережливості.
- •Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.
- •Плюси та мінуси використанням методу самоспостереження в сучасних психологічних дослідженнях та практичній психології.
- •Історія експерименту як методу в психології. Види експериментів у психології.
- •Порівняльна характеристика ідеального та реального експерименту. Безмірний експеримент.
- •Незалежна змінна в психологічному експерименті. Проблема виділення незалежної змінної з-під впливу інших змінних.
- •Види змінних в експерименті. Характеристика залежної змінної, її особливості.
- •Типи взаємозв’язків між основними змінними. Контроль змінних.
- •Взаємозв’язок постановки проблеми та формулювання гіпотез в психологічному дослідженні. Форми подачі результатів та інтерпретації дослідження.
- •Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.
- •Вплив особистості досліджуваного на ситуацію психологічного експерименту.
- •Помилки експериментатора в оцінці діяльності досліджуваного. Експериментатор як незалежна змінна.
- •Валідність експерименту, види та фактори, що порушують валідність експерименту.
- •Характеристика етичних проблем експериментатора. Етичний кодекс психолога-дослідника. Анкетування після експерименту.
- •Стратегії формування експериментальних груп.
- •Особливості планів психологічних експериментів з однією незалежною змінною.
- •Порівняльна характеристика планів Фішера та Соломона.
- •Аналіз плану «тест-вплив-ретест».
- •Особливості планування психологічного експерименту для одного досліджуваного.
- •Факторні плани для двох і кількох незалежних змінних.
- •Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.
- •Планування за методом латинського і греко-латинського квадратів.
- •Порівняльна характеристика доекспериментальних і класичних планів в експериментальній психології.
- •Квазіекспериментальні плани.
- •Планування експериментів за методом часових серій та альтернативних впливів.
- •Експеримент ex-postfacto. Перспективи розвитку планування психологічного дослідження.
- •Експериментальна вибірка. Спосіб підбору досліджуваних за методом квот та бажаючих.
- •Аналіз процедури підбору досліджуваних за методом рандомізації.
- •Вимірювання та психологічний експеримент.
Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.
Найдревнішим емпіричним методом психології справедливо вважають самоспостереження, або інтроспекцію, що в перекладі означає «дивитися всередину». Для кожної людини самоспостереження є необхідним елементом самопізнання і самовиховання. Не можна вдосконалювати себе, не вивчаючи свій внутрішній світ. Саме це примушує людину змінюватися. Результати самоспостереження можна фіксувати у різних документах: листах, автобіографіях, анкетах тощо. Проте цьому методу, найбільш доступному на перший погляд, притаманний цілий ряд недоліків. Спостерігаючи за самим собою дуже важко бути об'єктивним. Важко переключати увагу з того, що ми робимо, на те, як це відбувається. Окрім того, в психіці людини існують підсвідомі та неусвідомлені переживання, про які людина може взагалі не здогадуватися. Метод самоспостереження в психологічному дослідженні самоспостереження – це спеціально організоване наукове психологічне самоспостереження за перебігом психічних процесів, його називають інтроспекцією.
В сучасній психології дуже часто розмежовують самоспостереження і інтроспекцію.
Інтроспекцію дуже часто пояснюють як глибоке внутрішнє самоспостереження. Бо буває ще самоспостереження за своєю поведінкою, рухами і т. д.
Інтроспекція як метод потребує величезної підготовки, набуття майстерності в процесі занурення в свій власний світ, осягнення його до найглибших шарів, дуже грубо це можна порівняти з медитацією. Метод самоспостереження має низку недоліків, хоча саме цей метод дуже довгий час був головним в психології. Самоспостереження може бути, коли психолог самоспостерігає за собою в організованих ним ситуаціях, інколи це називають самоексперементування. Психолог аналізує самоспостереження інших людей. За способом проведення дослідження розрізняють такі види самоспостереження чи інтроспекції. За способом проведення розрізняють пасивну і активну інтроспекцію. Пасивна інтроспекція – коли дослідник очікує спонтанне виникнення психічних процесів. Вона буває принагідна і систематична.
Активна інтроспекція – коли дослідник має можливість втручатися в виникнення і перебіг психічних процесів.
За часом: актуальне самоспостереження, спостереження з памяті.
За процедурою: спонтанне самоспостереження, самоспостереження з запитаннями.
Історія методу самоспостереження. Самоспостереження як інтроспекція разом з методом інтерпретації були найважливішими методами у філософії і психології. У філософії раціоналізм і емпіризм в рівній мірі виходили з методу самоспостереження. Пізніше в позитивізмі інтроспекція стала предметом дуже гострих суперечок. У Декарта інтроспекція стає як метод і звільняється від релігійної інтерпретації. У Декарта єдиним предметом інтроспекції особистості є власна думка.
Ассаджолі пропонує чотири стадії досягнення внутрішньої єдності: 1) глибоке пізнання своєї особистості (дослідження елементів, що утворюють особу; те, що здійснює психоаналіз), 2) контроль над різними елементами особистості (методом разотождествленія себе з ними); 3) осягнення свого справжнього "Я" -- виявлення або створення об'єднуючого центру (проекція свого центру назовні - на ідеальну особу); 4) психосинтез: формування або перебудова особистості навколо нового центру (використання всіх наявних у розпорядженні енергій, розвиток відсутніх або недостатньо розвинених сторін особи, узгодження і супідрядність різних психічних функцій і енергій, створення стійкої структури особистості.).