1. Банківська система України та її характеристика
Банківська система держави нагадує кровоносну систему людського організму, бо являє собою єдину систему, підпорядковану одній головній меті — забезпечувати ефективний обіг фінансових ресурсів у державі. Від того, наскільки раціонально організована банківська система, наскільки вона відповідає економічній політиці держави, етапу розвитку економіки, залежить ефективність руху фінансових ресурсів і, в свою чергу, розвиток економіки. Станом на 1 січня 2001 року в Україні зареєстровано 195 комерційних банків (203 — на початку 2000 року), із них фактично працюють 153 банки, тобто 78,5%'. Із загальної кількості банків 149 мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, що становить 76% комерційних банків. В Україні банківські інститути не відзначаються таким різноманіттям, як у країнах Західної Європи, де можна виділити такі основні показники диверсифікованості банківської справи: — різні форми власності — державна, приватна, змішана; — різні масштаби діяльності — від міжнародного до локального (місцевого): — розмаїтість видів кредитних установ за переліком виконуваних функцій — універсальні банки і спеціалізовані кредитно-фінансові установи (інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки, страхові й фінансові компанії, пенсійні фонди); — різні розміри капіталу — від банків-гігантів до дрібних банків. Банківська система України була утворена з уніфікованої системи, а законодавчою базою передбачався лише загальний принцип побудови банківської системи і зовсім було відсутнє визначення структури другого рівня. До початку 2001 року була відсутня як формальна, так і фактична спеціалізація банків, територіальна спеціалізація. За роллю, яку виконують деякі комерційні банки, банківську систему України можна представити так:
Національний банк > Комерційні банки > 1. Старі системні банки , 2. Нові системні банки, 3. Комерційні банки, 4. Іноземні банки.
2. Контрольна функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим використанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств.Фінансовий контроль охоплює всі аспекти господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів ресурсів.Фінансовий контроль - це контроль гривнею за формуванням та раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві краї-ни загалом. Мета контролю полягає в перевірці збереження і пра-вильності витрачання матеріальних та фінансових ресурсів згідно з чинним законодавством і нормативними документами, а також у виявленні та попередженні порушень при їх використанні.Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними на-прямками:• державні структури — щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;• установи банків — щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств.При цьому контроль за діяльністю підприємств пов'язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (грошового) бліку. Найбільший ефект фінансовий контроль забезпечує на базі госпрозрахунку, згідно з яким витрати підприємств безпосередньо залежать від їх доходів, а фінансовий стан — від результатів діяльності. Цим фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, підвищенню дохідності та ефективності функціонування підприємств.
№ 7
1.Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, що необов’язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може бути різною:
Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет). Циклічний бюджет. Фактичний дефіцит. Структурний дефіцит. циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний надлишок. Бюджетный дефицит не может иметь однозначной оценки, так как существуют разные виды бюджетного дефицита: По форме проявления бюджетный дефицит подразделяется на открытый и скрытый: - открытый – официально признанный в законе о бюджете; - скрытый – государством официально не признается. В чем суть скрытого дефицита? Это завышение плановых объемов доходов, включение в состав доходов бюджета источников покрытия бюджетного дефицита. Скрытый дефицит – более негативное явление, чем открытый. По причинам возникновения бюджетный дефицит бывает вынужденным и сознательным. Вынужденный является следствием низкого уровня ВВП. Обусловлен недостатком финансовых ресурсов в стране. Сознательный определяется характером финансовой политики государства – оно старается снизить уровень налогообложения для стимулирования экономики. В то же время недостаток ресурсов государство мобзует с помощью займов. Кроме того, использование государственных займов необходимо для регулирования финансового рынка, индикатором которого являются государственные ценные бумаги. Для ценных бумаг устанавливается минимальный уровень процентных ставок при их максимальной надежности, с помощью ценных бумаг государство стимулирует сдерживает финансовый рынок. По направлениям дефицитного финансирования различают активный и пассивный бюджетный дефициты. Активный дефицит – это направление средств на инвестиции в экономику, что способствует увеличению ВВП. Пассивный дефицит – это покрытие текущих затрат. Источниками покрытия дефицита выступают: 1. Государственные займы; 2. Денежная эмиссия.
2. Фінанси - це сукупність грошових відносин, що виникають у процесі формування,розподілу, використання централізованих та децентралізованих грошовихкоштів з метою виконання функцій і завдань держави. Сутність фінансів визначається їх функціями: фінанси виконують дві функції -розподільну і контрольну. Фінанси є економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом івикористанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умоврозширеного відтворення.
№25
1. Для оподаткування прибутку використовують відповідний механізм. Цей механізм включає спеціальні розроблені і законодавчо закріплені форми і методи оподаткування юридичних і фізичних осіб, які забезпечують економічне зростання та матеріальний добробуту громадян. При цьому до системи прямого оподаткування включаються правові, організаційні і методичні заходи, за яких забезпечується перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення поставлених перед нею певних завдань і цілей [2;c. 63]. В Україні удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств налічує уже приблизно десять років і загалом обґрунтований на ідеях, схвалених країнами із розвинутою ринковою системою та відносинами. Реалізація цього механізму на практиці потребує вдосконалення.
Органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (його представник).Працівники податкової служби мають право під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (їх представників) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;перевіряти під час проведення перевірок у платників податків – фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків – юридичних осіб документи, що посвідчують особу.Також органи податкової служби мають право безоплатно одержувати від платників податків, а також від установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та ПКУ, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду – інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.Органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому ПКУ. Згідно з п. 41.1 ПКУ контролюючими органами визначені органи державної податкової служби (щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби) та митні органи (щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони). Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається ПКУ та іншими нормативно-правовими актами.Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.Згідно з п. 41.4 ПКУ інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів. Пунктом 41.5 ПКУ визначені органи стягнення. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.Як і раніше, органи податкової служби мають право в ході перевірок вимагати від платників податків проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені ст. 94 ПКУ (тобто, адміністративний арешт майна).
2.не ту