Бухгалтерстий облік

1.

2. При заповненні облікових регістрів можливі помилки. Помилки виникають з різних причин: унаслідок стомлення, халатності працівника, несправності калькулятора або комп'ютера. Проте в тексті і цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів стирання і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки можуть бути локальними - спотворення інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильно проставлена дата), і транзитними — якщо помилка автоматично проходить через декілька облікових регістрів, наприклад, спотворення запису будь-якої суми в Журналі реєстрації операцій веде до помилок на рахунках, в Оборотній відомості і Балансі. Найчастіше помилки трапляються в тексті операції, тоді вони приводять до неправильної кореспонденції рахунків — проводці.Часто трапляються помилки при записі сум. Записавши суму в дебет одного рахунку, бухгалтер забуває записати її в кредит іншого рахунку і навпаки. Буває, що, записавши суму в журнал, він забуває рознести її по бухгалтерських рахунках. Іноді, записавши суму в регістри синтетичного обліку, бухгалтер забуває про аналітичний облік. Цю групу помилок можна легко проконтролювати шляхом правильного ведення методу подвійного запису.Для пошуку числових помилок підрахуйте на калькуляторі числа, а потім повторите той же підрахунок, але із знаком мінус.Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, створених ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписуються правильний текст або цифри. Закреслення проводиться однією межею так, щоб можна було прочитати виправлене.Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом "сторно". Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (кореспонденція рахунків, сума) вписується червоним чорнилом, пастою кулькових ручок і т.п. або із знаком мінус, а правильний запис (кореспонденція рахунків, сума) проводиться чорнилом, пастою кулькових ручок і т.п. темного кольору. Внесенням цих даних в обліковий регістр в місяці, в якому виявлена помилка, ліквідовується неправильний запис і відображаються правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку.Виправлення помилки повинно бути обумовлено написом "Виправлено" і підтверджено підписом осіб, що підписали цей документ, з вказівкою дати виправлення.Порядок виправлення помилок в документах і регістрах, створених машинним способом, встановлюється вказівками по організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.У документах, якими оформлені касові і банківські операції і операції з цінними паперами, виправлення не допускаються.Що стосується виправлень в бухгалтерській звітності, та зміна даних звітності унаслідок її спотворення, які відносяться як до поточного, так і до минулого року, проводиться в тому звітному періоді, в якому були виявлені помилки.

15))) Види балансових змін Бухгалтерський баланс, як відомо, відображає в узагальненому грошовому вимірі стан засобів господарства і джерела їх утворення на певну дату. Проте в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу і джерел освіти. Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, внаслідок чого змінюються і окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших. 1.Каждий господарська операція вносить зміни не менше ніж у дві статті балансу. Це обумовлено особливостями кругообігу засобів, у процесі якого відбуваються зміни або в засобах господарства, або в їх джерелах, або одночасно і в засобах і в джерелах їх утворення. 2.Все господарські операції за характером змін, що викликаються в складі засобів та їх джерелах (тобто в активі і пасиві балансу), поділяються на чотири типи. Операції першого типу, що характеризують зміни у складі господарських засобів, викликають зміни в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а інша зменшується на однакову суму. Загальний підсумок балансу при цьому не змінюється. Цей тип змін в балансі можна відобразити формулою: + А - А (плюс актив і мінус актив). Операції другого типу, що викликають зміни у джерелах утворення коштів, призводять до зміни двох статей пасиву балансу: одна стаття пасиву збільшується, а інша зменшується на однакову суму. Загальний підсумок балансу при цьому також не змінюється. Другий тип операцій можна відобразити формулою: + П - П (плюс пасив і мінус пасив). Операції третього типу, що характеризують надходження, додаткове залучення коштів в оборот підприємства, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту ж суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також збільшується, проте рівність підсумків активу і пасиву не порушується (оскільки збільшення відбувається на одну і ту ж суму). Цей тип операцій можна представити формулою: + А + П (плюс актив і плюс пасив). Операції четвертого типу, що характеризують вибуття коштів з підприємства, викликають зменшення на однакову суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також зменшується, проте рівність підсумків не порушується (оскільки зменшення відбувається на однакову суму). Цей тип балансових змін можна представити формулою:-А-П (мінус актив і мінус пасив). 3.Ітогі активу і пасиву балансу змінюються тільки в тому випадку, коли господарська операція зачіпає одночасно і кошти підприємства, і джерела їх формування, тобто При надходженні коштів або їх вибутті (операції Ш і IV типів). Операції, що не викликають тільки перегрупування засобів у активі (I тип) або зміни їх джерел в пасиві балансу (Птіп), на підсумок балансу не впливають. 4.Равенство підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції. Це рівність обумовлено тим, що здійснювані господарські операції викликають зміни залишків у статтях активу або пасиву або одночасно збільшення (або зменшення) на однакову суму статей активу і пасиву балансу. Розглянуті типи балансових змін мають велике значення для розуміння економічної сутності господарських операцій, правильного відображення їх в системі рахунків. Таким чином, застосування в бухгалтерському обліку балансового узагальнення, при якому кожна господарська операція відображається у постійному зіставленні наявності коштів та їх джерел, забезпечує можливість контролю за раціональним використанням коштів.

Основні засоби - це частина майна, яка у ролі коштів праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління організацією протягом періоду, що перевищує 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01, затвердженим наказом Мінфіну Росії від 30.03.01 р. № 26н, при прийнятті до бухгалтерського обліку активів в якості основних засобів необхідно одноразове виконання наступних умов: 1) використання їх у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації; 2) використання протягом тривалого часу, тобто строку корисного використання тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців; 3) організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів; 4) здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому. Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить дохід організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості про дукції (обсягу робіт у натуральному вираженні), очікуваного до отримання в результаті використання цього об'єкта. В організаціях застосовується єдина типова класифікація основних засобів, відповідно до якої основні засоби групуються за такими ознаками: галузевому, призначенню, видам, приналежності, использованию. Групування основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт і ін) дозволяє одержати дані про їх вартість у кожній галузі. За призначенням основні засоби організації поділяються на виробничі основні засоби основної діяльності, виробничі основні засоби інших галузей, невиробничі основні засоби. За видами основні засоби організацій поділяються на такі групи: будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; обчислювальна техніка, транспортні засоби; інструмент; виробничий і господарський інвентар та приладдя; робочий, продуктивний і племінну худобу; багаторічні насадження; внутрішньогосподарські дороги та ін.До основних засобів належать також капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи) і в орендовані об'єкти основних засобів. У складі основних засобів враховуються перебувають у власності організації земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси). Класифікація основних засобів за видами складає основу їх аналітичного обліку. За ступенем використання основні засоби поділяються на перебувають в експлуатації, запасі (резерві), стадії добудови, дообладнання, реконструкції і часткової ліквідації, консервації. Залежно від наявних прав на об'єкти основні засоби поділяються на: - Належать організації на праві власності (у тому числі здані в оренду); - Знаходяться у організації в оперативному управлінні або господарському віданні; - Отримані організацією в оренду. Завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є: а) формування фактичних витрат, пов'язаних з прийняттям активів в якості основних засобів до бухгалтерського обліку; б) правильне оформлення документів і своєчасне відображення надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення і вибуття; в) достовірне визначення результатів від продажу та іншого вибуття основних засобів; г) визначення фактичних витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів (технічний огляд, підтримання в робочому стані та ін); д) забезпечення контролю за збереженням основних засобів, прийнятих до бухгалтерського обліку; е) проведення аналізу використання основних засобів; ж) одержання інформації про основні засоби, необхідної для розкриття в бухгалтерській звітності. Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та звітності у грошовій оцінці та характеризуються первісної, відновної та залишкової вартістю. За первісною вартістю основні засоби приймаються до бухгалтерського обліку. Порядок формування первісної вартості об'єктів основних засобів залежить від способу їх надходження. Первісна вартість визначається по об'єктах основних засобів: а) виготовленим на даному підприємстві, а також придбаним за плату у інших організацій та осіб - виходячи з фактичних витрат зі зведення або придбання цих об'єктів; б) внесеним засновниками в рахунок їх вкладів до статутного (складеного) капіталу (фонду) - виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації; в) отриманими від інших організацій та осіб безоплатно, а також невраховані об'єктом основних засобів - за ринковою вартістю на дату оприбуткування; г) придбаних за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, - за вартістю цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість цих цінностей встановлюється виходячи з ціни, по якій у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних цінностей. При неможливості встановити вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією, вартість основних засобів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань негрошовими засобами, визначається виходячи з вартості, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні об'єкти основних засобів. Незалежно від способу отримання основних засобів до їх первісної вартості включаються також фактичні витрати організації на доставку об'єктів і приведення їх у стан, придатний для використання (витрати на складання, монтаж, наладку, проведення технічних випробувань). Оцінка об'єктів основних засобів, вартість яких при придбанні визначена в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку РФ, що діє на дату прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку. Первісна вартість прийнятих до бухгалтерського обліку основних засобів погашається шляхом нарахування амортизаційних відрахувань. У бухгалтерському балансі основні засоби відображаються у складі необоротних активів за залишковою вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованої амортизації. Відображена в бухгалтерському обліку при введенні об'єкта основних засобів в експлуатацію первісна вартість не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації. Зміна первісної вартості допускається при добудові, дообладнанні, реконструкції, модернізації, часткової ліквідації та переоцінки основних засобів. При переоцінці визначається відновна вартість, що представляє собою суму грошових коштів, яка повинна бути сплачена на дату проведення переоцінки у разі необхідності заміни будь-якого об'єкта. Різниця між оцінками за первісною та відновної вартості полягає в тому, що в першому випадку вартість основних засобів виражається в цінах, що діяли на дату їх придбання (виготовлення, спорудження), а відновна вартість визначається виходячи з вартості відтворення раніше придбаних основних засобів на дату проведення переоцінки.

Финансы №3 1. Сутність, функції та організація фінансів підприємств

Фінанси є кровоносною системою підприємницької діяльності. Рух грошей, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху грошей починається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот всього капіталу.

Якщо б підприємницька діяльність складалася лише з операцій з готівковими коштами, то рух капіталу легко виявлявся. Проте готівкові кошти — це лише одна з форм капіталу. Іншими формами капіталу є товарна і виробнича. Операції з ними в кінцевому результаті зведуться до грошового обміну, але в кожний даний момент це не є очевидним. Тому процес руху капіталу затушовується, аналіз і оцінка фінансів підприємства ускладнюються.

В умовах ринку питання стану фінансів підприємств цікавить мільйони українських громадян-акціонерів, а також інших безпосередніх і опосередкованих учасників економічного процесу. Це питання найбільш важливе для працівників самого підприємства і його адміністрації, тому що механізм ринку може призвести і до банкрутства. [5, c. 16]

Згідно з Господарським кодексом України підприємство — суб'єкт господарювання, створений для здійснення підприємницької діяльності на свій страх та ризик, основною метою якого є одержання максимального прибутку та задоволення суспільних потреб членів суспільства. Під фінансами розуміється процес руху коштів у виробництві, при розподілі прибутків, перерахуванні податкових платежів у дохід бюджету, формуванні різноманітних грошових фондів. Спільним для перерахованих вище процесів є те, що всі вони мають грошову форму вираження.

Грошовий характер головною ознакою фінансової сфери, проте фінанси - це не самі гроші, а грошові відносини, за допомогою яких відбувається розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП). У результаті формуються грошові доходи і відбувається їх нагромадження на підприємствах і в державі. Ці доходи використовуються на розширене відтворення, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

У структурі фінансових відносин фінанси підприємства займають визначне місце, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага. До складу фінансів підприємства можна віднести такі групи грошових відносин:

з іншими господарюючими суб'єктами - сплата й одержання штрафів при порушенні договірних зобов'язань, внесення пайових внесків і їх частка в розподілі прибутку, вкладення коштів у цінні папери, одержання дивідендів, розрахунки зі споживачами, постачальниками, суб'єктами ринкової інфраструктури України і зарубіжжя;

всередині підприємства (між робітниками і підрозділами) — пов'язані з формуванням і використанням на підприємстві цільових фондів коштів (статутного фонду) та ін.;

з вищими управлінськими структурами підприємств;

з фінансово-кредитною системою держави — з бюджетами різних рівнів, банками, страховими організаціями, інвестиційними фондами та компаніями, з фондовим ринком.

Фінанси підприємств виконують дві функції:

розподільчу — за допомогою фінансового механізму відбувається формування фондів суб'єкта;

контрольну — дозволяє дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у фонди і як використовуються на підставі фінансової і бухгалтерської інформації.

За економічною сутністю фінанси підприємств — це грошові відносини з формування і використання грошових витрат, прибутків і фондів підприємств. Матеріальним носієм фінансових відносин є фінансові ресурси, які знаходяться в розпорядженні підприємств і призначені для задоволення його виробничих та соціальних потреб.

У господарюючого суб'єкта створюються такі грошові фонди:

статутний фонд (капітал) - основне початкове джерело власних коштів (власний і оборотний капітал);

додатковий капітал, створений за рахунок приросту вартості майна (переоцінка основних фондів, перевищення вартості акцій над номіналом, добродійна або безвідплатна передача коштів суб'єкта);

резервний (страховий) фонд (капітал) — фонд суб'єктів, що формується згідно із законодавством України. Використовується для виплати дивідендів за привілейованими акціями або збитків поточної діяльності (чи ліквідації) підприємства;

інвестиційний фонд (або фонд розвитку виробництва (ФРВ) — включає амортизаційні відрахування і кошти на розвиток виробництва та ін.;

фонд споживання - кошти, спрямовані на соціальні потреби, заохочення, утримання невиробничої сфери, компенсації, одноразові виплати, допомоги й т. ін.;

фонд оплати праці — кошти, спрямовані на виплату основної і додаткової заробітної плати, матеріального заохочення робітників суб'єкта;

фонд платежів у бюджет — призначений для резервування коштів, необхідних для виплати податків і обов'язкових платежів у бюджет відповідно до законодавства України;

валютний фонд — формується на підприємствах, які здійснюють реалізацію продукції на експорт і мають валютний виторг.

Фінанси підприємств — це фінансові відносини, що виникають у процесі формування основного й оборотного капіталу, фондів грошових коштів, їх розподілу і використання. Фінанси підприємств — складова частина фінансової системи.

Фінанси — грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності — в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів (рис. 2).