Висновок
Отже, форамініфери переважно донні мешканці,однак є й планктонні види. Клітина форамініфер розташована всередині черепашки. В одних видів вона утворена з органічної речовини, до якої можуть прилипати піщинки, панцири діатомових водоростей тощо. В інших до складу черепашки входить карбонат кальцію. Черепашки мають великий отвір – устя, а їхні стінки пронизані численними порами. Через ці отвори назовні виходять тоненькі видовжені несправжні ніжки, які в деяких місцях зливаються між собою, утворюючи ловильну сітку. Захоплені поживні частки можуть потрапляти усередину черепашки, де перетравлюються в травних вакуолях.
Вони мають велике значення в гороутворенні, з черепашок форамініфер утворюються значні поклади вапняку завтовшки десятки та сотні метрів. Унаслідок процесів гороутворення ці поклади можуть опинятися й на суходолі. Такі гірські системи як Альпи,Гімалаї значною мірою складаються з форамініферних вапняків. Британські острови давні римляни називали Альбіоном(від лат. альбус - білий) за кольором прибережних скель. За видовим складом викопних форамініфер геологи визначають вік тієї чи іншої породи, бо для кожного періоду геологічної історії землі цей склад - особливий.
Список використаної літератури:
http://edu.gymnasia.com.ua/course/view.php?id=12
Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
Тихомиров И. А., Добровольский А. А., Гранович А. И. Малый практикум по зоологии беспозвоночных. Часть 1. — М.-СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. — 304 с.+XIV табл.
Основи палеонтології. Загальна частина. Прості, М., 1959,
Догель Ст А., Полянський Ю. І., Хейсин Е. М., Загальна протозоологія, М. – Л., 1962