17) Кореспонденція рахунків. Бухгалтерські проведення та їх види

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає

подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий

характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на

рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на

рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, оскільки

очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за

дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом

рахунків.

Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису,

називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і

складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок

дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж саму суму, тобто коли

кореспондують між собою тільки два рахунки.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок

дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки – один

кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

Щоб зробити бухгалтерське проведення, треба:

1) визначити економічний зміст операції;

2) вирішити, які рахунки беруть участь в проведенні;

3) визначити характеристику рахунків (А, П, А-П) і вирішити, на якому

рахунку зміни відображати за дебетом, а на якому — за кредитом;

4) написати проведення.

18-19-20-21) призначення, поняття і будова бухгалтерських рахунків

Рахунки є основною одиницею накопичення інформації в бухгалтерському обліку. За своїм змістом вони є способом групування поточної (щоденної) інформації про всі складові об’єктів бухгалтерського обліку (активів, зобов’язань, власно-го капіталу, доходів, витрат, прибутку). Наприклад, для відоб-раження інформації про складові активів використовуються такі рахунки, як “Основні засоби”, “Каса”, “Рахунки в банках” і т.д., для складових власного капіталу — “Статутний капітал”, “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”, для складо-вих зобов’язань — “Розрахунки з постачальниками та підряд-никами”, “Короткострокові позики”, “Розрахунки з оплати праці” тощо.

порядок відображення господарських операцій зумовлюється поділом рахунків на певні групи, а саме — на активні, пасивні, активно-пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку всіх складових активу балансу. В схемах таких рахунків сальдо на початок та на кінець звітного періоду завжди відображають по дебету. По їх дебетовій стороні також відображаються господарські опе-рації, що збільшують сальдо на початок звітного періоду. По кредитовій — господарські операції, які зменшують сальдо по-чаткове. Сума господарських операцій по дебетовій стороні носить назву дебетовий оборот, по кредитовій — кредитовий оборот. Сальдо на кінець звітного періоду в активному рахун-ку розраховується за формулою СкД = СпД + ОбД — ОбК, де СпД — сальдо на початок звітного періоду по дебету ра-хунка; ОбД —оборот по дебету рахунку (сума операцій по дебету); ОбК — оборот по кредиту рахунка (сума операцій по кре-диту); СкД– сальдо на кінець звітного періоду по дебету рахунка. Пасивні рахунки призначені для обліку власного капіталу та зобов’язань бухгалтерського балансу. Вони мають оберне-ний до активних рахунків порядок відображення сальдо на по-чаток та кінець звітного періоду, а також господарських опе-рацій. Сальдо на початок та кінець звітного періоду в пасивно-му рахунку відображають по кредиту. Господарські операції, що збільшують сальдо початкове, — по кредиту, що зменшу-ють — по дебету. Як і активні рахунки, вони мають дебетовий та кредитовий обороти. Сальдо на кінець звітного періоду в пасивному рахунку розраховується за формулою СкК = СпК — ОбД + ОбК, де СпК — сальдо на початок звітного періоду по кредиту ра-хунка; СкК — сальдо на кінець звітного періоду по кредиту рахун-ка.