8) Характеристика функції обліку

Управлінська Полягає в забезпеченні правдивою, достовірною, своєчас-ною, зручною й оперативною інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства різних внутрішніх та зовніш-ніх користувачів для прийняття управлінських рішень Інформаційна Потребує відображення фактичного стану господарської діяльності об’єкта управління. Це одна з головних функцій бухобліку Аналітична Полягає в здійснення на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів роботи підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання, що направ-лено на підвищення ефективності господарської діяльності підприємства Контрольна Полягає в необхідності здійснення методами бухобліку кон-тролю збереження та ефективності використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законо-давства й умов угод і контрактів. Похідними від контрольної за своїм змістом є захисна та слідоутворююча функції, а також функція зворотнього зв’язку Захисна Спрямована на збереження майна власників через докумен-тування фактів господарської діяльності та встановлення матеріальної відповідальності за його втрати, знищення або розкрадання Слідоутворююча Виконання цієї функції надає можливість через документи виявляти відповідними органами правопорушення через декілька років після їх здійснення. Зворотного зв’язку Формує та передає фактичну інформацію про діяльність господарських суб’єктів Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання й ідентифікації об'єктів обліку.

9) метод бухгалтерського обліку - це система способів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення і узагальнення у грошовій оцінці об'єктів обліку для контролю за збереженням господарських засобів і забезпечення інформацією, необхідною для управління.

Б/о застосовує такі методи : 1) спостереження і хронологічного і послідовного вимірювання. 2) вимірювання госп. Засобів і процесів 3) реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації. 4) узагальнення інформації з метою звітності.

Основними елементами методу бухгалтерського обліку є документація, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими та затвердженими державними органами.

Документація — відображення господарських операцій на бланках документів або технічних носіях (наприклад, магнітних або оптичних дисках).

Інвентаризація — перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів за допомогою перерахування, зважування та вимірювання.

Подвійний запис — тотожне відображення господарських операцій двічі: у дебеті та кредиті одного чи кількох рахунків.

Оцінка — відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх по підприємству загалом.

Калькуляція (від лат. calculatio — підраховування) — обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також таблиця, зведення результатів такого обчислення.

Бухгалтерський баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов'язання та власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська звітність — система взаємопов'язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства на певний період.

10) Бухгалтерський облік як система представляє собою сукупність елементів певного змісту і форми, пов'язаних між собою та об'єднаних регулярною взаємодією. Це система інформації про стан та рух ресурсів підприємства, про характер і результати господарської діяльності, що відображає і узагальнює господарські операції в єдиному грошовому вимірнику.

Облік можна охарактеризувати як систему, оскільки він має ознаки, властиві системі - наявність зв'язків (в тому числі зворотних), поділ на частини, наявність структури (упорядкованих елементів), цілеспрямованість, збереження певної стійкості в заданих межах під впливом зовнішніх факторів та багатоаспектність. Функція зворотного зв'язку означає, що бухгалтерський облік формує та передає інформацію зворотного зв'язку, тобто інформацію про фактичні параметри розвитку об'єкту управління. Основним компонентом інформаційної системи зворотного зв'язку в бухгалтерському обліку, в якості входу є неупорядковані дані, процесу - обробка даних, виходу - впорядкована на замовлення користувачів інформація. Система бухгалтерського обліку складається із структурних елементів, зв'язків і дій. Історично сформованими елементами системи обліку виступають елементи його методу, в тому числі і рахунки, а зв'язки між ними тісно пов'язані подвійним записом за, допомогою кореспонденції рахунків. Завдяки подвійному запису на рахунках інформаційна система бухгалтерського обліку набуває динамізму, здатності відображати не тільки кількісну і якісну характеристику економічної інформації, але й рух її потоків. Дії ж - це різні обчислення, калькуляційні розрахунки, логічні порівняння при застосуванні нормативів, лімітних обмежень, цін тощо. Для системи бухгалтерського обліку характерна не лише наявність зв'язків і відносин між елементами, що її утворюють, але й нерозривна єдність з середовищем, у взаємозв'язку з яким вона проявляє свою цілісність. Бухгалтерський облік є системою, яку не можна в повному обсязі досліджувати з позиції одного спостерігача в часі та просторі. Бухгалтерський облік може розглядатись як елемент системи вищого порядку - господарської інформаційної системи, яка генерує та інтерпретує всю базу інформаційного потоку, надану різними системами для ефективного управління. В той же час систему бухгалтерського обліку можна розглядати як автономну, елементи якої можуть виступати в якості систем нижчого порядку. її завданням є збір, обробка та надання інформації, визначення кінцевого результату діяльності суб'єкта господарювання в необхідні для управління терміни, забезпечення контролю за використанням ресурсів на рівні підприємства та центрів відповідальності. Бухгалтерський облік виступає з'єднуючою ланкою між виробничо-фінансовою діяльністю господарюючих суб'єктів і особами, що приймають рішення. З точки зору системи управління облік представляє собою основну частину інформаційної системи зворотного зв'язку. Він покликаний забезпечувати всі рівні управління підприємства інформацією про фактичний стан об'єкту, яким керують, а також про всі суттєві відхилення від заданих параметрів. Діючі принципи та правила організації обліку змінюються відповідно до потреб підприємств та інших суб'єктів господарювання.

11) подвійний запис тісно пов»язаний з рахунками обліку. Визначення по Д^ту і К^ту наз. Бух.провеенням або бух. Проводкою. ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС- метод б.о при якому кожна господарська операція записується за д-том одного рахунка і к-тои другого.

Кожна господарська операція спричинює в господарській діяльності підприємства два економічні явища, які в бухгалтерському обліку відображаються взаємопов'язано, тобто способом подвійного запису. За таким методом відображення інформації визначають взаємопов'язані рахунки, в яких відбулися зміни під впливом господарських операцій.

Подвійний запис є способом відображення кожної господарської операції двічі: у дебеті одного чи кількох рахунків і кредиті також одного чи кількох рахунків у одній і тій самій сумі. Контрольне значення подвійного запису випливає з того, що підсумок записів за дебетом усіх рахунків має дорівнювати підсумку записів за їх кредитом. Економічне значення подвійного запису полягає в тому, що він допомагає забезпечити контроль за збереженням майна господарства.

Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки — такими, що кореспондують. Оформлюють кореспонденцію рахунків складанням бухгалтерських проводок і записуванням їх у рахунок бухгалтерського обліку.

Бухгалтерською проводкою називають значення рахунка, який дебетується, рахунка, який кредитується, і суму відображуваної в обліку господарської операції.

Простою називають бухгалтерську проводку, коли один рахунок дебетується на певну суму, а другий кредитується на цю саму суму. За складної проводки кілька рахунків дебетуються, а на загальну суму записів за дебетом кредитується один рахунок або навпаки.

Отже, у разі відображення кожної господарської операції способом подвійного запису кореспондують два рахунки, один з яких дебетують, а другий кредитують на одну й ту саму суму. Якщо господарська операція відображається складною проводкою, то загальна сума залишків за одним боком кількох рахунків має дорівнювати загальній сумі, записаній на протилежному боці рахунка, що кореспондує з ним.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, оскільки вносить певний порядок у систему облікових записів.

12) майно підприємства- основні і оборотні засоби що нал. під-ву. оскільки майно відображають в активі балансу його прийнято наз. активами. Активи – ресурси отримані під-вом в результаті минулих подій, вик.яких як очікується призведе до збільшення економ. вигод у майбутньому. В активі балансу відображається вартість майна організації в розбивці по його складу і напрямів розміщення.

Актив балансу складається з двох розділів: розділ I «Необоротні активи» та розділ II «Оборотні активи». Розглянемо детальніше кожну статтю цих розділів балансу. Необоротні активи – це матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою подальшого використання у процесі виробництва або поставки товарів і надання послуг, надання в оренду іншим особам, чи з метою керування, і які, як передбачається, будуть використовуватися протягом більш одного звітного періоду. Необоротні активи підрозділяються на 3 групи: земельне майно – земельна ділянка, якою володіє та яку використовує компанія у своїй діяльності; не підлягає нарахуванню зносу; будівлі, споруди, обладнання та меблі; знос нараховується; природні ресурси; визначається сума витрачання. Оборотні активи являють собою фінансові ресурси господарських суб'єктів, інвестовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції. Оборотні активи - це такі активи у формі предметів праці, які можуть бути перетворені у грошові кошти протягом одного календарного року або одного виробничого циклу. Постійна їх наявність забезпечує безперервний процес виробництва. Характерною особливістю оборотних активів є їх повне використання в кожному виробничому циклі та повне перенесення своєї вартості на готову продукцію.

Активи поділ. на 3 групи: 1) за формами ф-ціонування: - матеріальні активи(паливо, матеріали, продукція) - нематеріальні активи(не мають фізичної форми-ліцензії, дозвола,гудвіл – ділова репутація під-ва) - фінансові активи(грошові кошти) 2) за участю в обороті: - необоротні активи(будівлі, інструменти) - оборотні- вик.в 1 операційному циклі(гроші паливо…) 3) за ступенем ліквідності . Ліквідність – ступінь можливості конвертування активів у грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів підприємств за поточно=ими фінансовими забов»язаннями. розрізняють ступінь ліквідності за термінами: якщо актив набув.форми протягом місяця – це абсолютно ліквідний актив. До них нал.грошові кошти і цінні папери. Якщо 2-3 місяців- просто ліквідний(готова прод-я). 3-6 місяців – мало ліквідний(засоби і будь-який вид довгострокових забов*язань).