31) Характеристика балансу як основної форми бух звітності

Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87.

З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, статті активу балансу згруповано у три розділи, пасиву - у п'ять розділів.

Розділ І "Необоротні активи"

У розділі II "Забезпечення наступних витрат і платежів" пасиву балансу відображаються нараховані у звітному періоді майбутні, витрати і платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток працівникам, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також цільового фінансування і цільових надходжень, одержаних з бюджету та інших джерел.

Розділ III "Довгострокові зобов'язання"

Розділ IV "Поточні зобов'язання" пасиву балансу об'єднує статті поточних зобов'язань, які будуть погашені протягом операційного циклу, тобто проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів) і послуг: "Короткострокові кредити банків", "Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги", "Поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом", "Поточні зобов'язання по позабюджетних платежах", "Поточні зобов'язання по страхуванню", "Поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками", "Векселі видані" та ін.

До складу розділу V "Доходи майбутніх періодів" пасиву балансу підприємства відносять доходи, одержані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які відносяться до наступних звітних періодів. Вони піддягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать. Отже, статті активу і пасиву балансу згруповані у відповідні розділи, щоб показати взаємозв'язок між складом і розміщенням господарських засобів в активі та джерелами їх формування - в пасиві. Це забезпечує можливість контролю й аналізу за наявністю майна підприємства, його станом і розміщенням та джерелами формування (власних, залучених); контролю за станом зобов'язань по розрахунках, фінансовою стійкістю, платоспроможністю підприємства та одержання іншої ділової інформації.

Проте один баланс не в змозі забезпечити повноту інформації про результати різнобічної діяльності підприємства. Тому, крім балансу, складаються й інші форми фінансової звітності: Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал.

32) способи виправлення помилок в бухгалтерських записах При заповненні облікових регістрів можливі помилки. Помил-ки виникають з різних причин: внаслідок втоми, недбалості пра-цівника, несправності облікового пристрою або комп'ютера. Од-нак у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки й необумовлені виправлення не до-зволяються. А в документах, якими оформлено касові, банківські операції та операції з цінними паперами виправлення не допус-каються, документ оформляють заново. Помилки можуть бути локальні — перекручування інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильно по-ставлена дата) і транзитні — якщо помилка автоматично прохо-дить через декілька облікових регістрів, наприклад, перекручу-вання запису будь-якої суми у журналі реєстрації операцій веде до помилок на рахунках, в оборотній відомості і балансі. Найчастіше помилки трапляються в тексті операцій, тоді вони призводять до неправильної кореспонденції рахунків — бухгалтерської проводки. Часто трапляються помилки при записах сум. Записавши суму в дебет одного рахунка, бухгалтер забуває записати її в кредит другого рахунка і навпаки. Буває, що, записавши суму до журна-лу, він забуває рознести її по бухгалтерських рахунках. Інколи, записавши суму у регістри синтетичного обліку, бухгалтер забу-ває про аналітичний облік. Цю групу помилок можна легко про-контролювати шляхом правильного ведення методу подвійного запису. Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належ-ним чином виправити. Якщо в результаті перевірки виявлена по-милка, то необхідно з'ясувати величину помилки, її місце (по де-бету чи кредиту відповідного рахунка), встановити об'єкти, де помилки є найбільш імовірними, порівняти дані взаємозв'язаних регістрів. Надійним, але досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб пунктування, коли суцільно або вибірково пе-ревіряють записи і перевірені суми певним чином позначають. Порядок виправлення помилок залежить від їх характеру і ча-су виявлення. Діючим Положенням про документальне забезпе-чення записів у бухгалтерському обліку передбачено виправлен-ня помилок такими способами: коректурним, «червоним сторно» і додаткових записів. Кожен з цих способів використовується для виправлення певного виду помилок. Коректурний спосіб виправлення помилок полягає в тому, що неправильний запис закреслюється однією рискою так, щоб мо-жна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильну суму або текст. Виправлення помилки повинно бути застережене над-писом «Виправлено» і підтверджене підписом у документі — особи, що підписала документ, в обліковому регістрі — особи, що зробила виправлення із зазначенням дати. Цей спосіб може застосовуватися тоді, коли ще не складені бухгалтерські провод-ки і звіти, тобто це в основному арифметичні помилки і описки.

Спосіб «червоного сторно» полягає в тому, що неправильний бухгалтерський запис роблять повторно в тій самій кореспонденції рахунків, що і помилковий запис, але червоним кольором, що озна-чає від’ємні числа. У цьому випадку суми, записані червоним чор-нилом, віднімаються (анулюються). Одночасно звичайним чорни-лом роблять другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків і суми. В результаті одержують правильне відображення операції в обліку. При комп’ютерній обробці даних суму «червоно-го сторно» беруть у дужки або рамку. Виправлення помилок спосо-бом «сторно» оформляють спеціальним документом бухгалтерсько-го оформлення — довідкою, в якій робиться посилання на номер і дату помилкового запису, що підлягає виправленню, а також доку-мента, який став підставою такого виправлення.