13) Пасиви - це зобов'язання або заборгованість господарства перед іншими сторонами: Довгострокові займи; Короткострокові займи; грошові борги за товар; тощо.

В залежності від терміну платежу пасиви діляться на: поточні - оплата повинна проводитися впродовж 12 місяців (основні виплати по довгострокових займах, нарахування на зарплатню найманим робітникам, різного роду податки, соцстрах); довгострокові - термін виплат більше року (оплата по контракту на продаж, довгострокові банківські кредити, довгострокові займи).

Пасиви — це джерела утворення господарських засобів (активів). Джерела поділяються на: власні; залучені. До власних можна віднести власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, доходи майбутніх періодів. Залучені поділяють на довгострокові та поточні зобов’язання.

Зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди. До довгострокових відносять довгострокові кредити банків; довгострокові фінансові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

Поточні зобов’язання включають у себе: короткострокові кредити банків; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками;

Крім господарських засобів у балансі знаходять своє відображення і різноманітні джерела їх формування. Для відображення та аналізу цих джерел, в бухгалтерському балансі виділено таку складову як пасив. Всі джерела формування активів підприємства в балансі розділені на власні (власний капітал) та запозичені (довгострокові та поточні зобов’язання).

Таким чином пасив містить інформацію про обсяг коштів, залучених підприємством в обіг з різних джерел. Пасиви розміщуються по мірі зростання терміновості виконання зобов’язань.

Загальна сума пасивів складається у кожного окремого підприємства з таких елементів: - власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо; - забезпечення наступних витрат та платежів; - довгострокові зобов’язання; - поточні зобов’язання.

Капітал, що формується за рахунок власний джерел фінансування є власним капіталом. Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками. Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений на джерела утворення. Дарчий капітал – це вартість безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб різноманітних активів. Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, що не була розподілена між акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

16) Групування та поточне відображення інформації про стан та рух активів, власного капіталу та зобов'язань у бухгалтерському обліку відбуваються за допомогою рахунків. Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певними однорідними ознаками.

Класифікація рахунків сприяє вивченню змісту і будови рахунків. Знаючи загальні, істотні та відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити для чого призначений та як використовується той або інший рахунок у бухгалтерському обліку. Класифікація рахунків є неодмінною умовою при складанні Плану рахунків, тобто визначенні переліку (номенклатури) рахунків, які застосовуються на підприємстві.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку базується на економічній класифікації засобів, джерел і процесів, є єдиною та будується за ознаками змісту, призначення та структури рахунків.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретні об'єкти відображаються на ньому залежно від їхнього економічного змісту. Ця класифікація спрямована на встановлення номенклатури бухгалтерських рахунків, необхідної та достатньої для відображення господарської діяльності економічного суб'єкта.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету і кредиту та характер залишку (сальдо). Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.

Обидві класифікації рахунків — це науково обґрунтовані групування, вони взаємопов'язані й доповнюють одна одну, полегшують теоретичне вивчення змісту рахунків і їх використання у практичній роботі.